Роль сечової кислоти в реалізації лікувальних ефектів бальнеочинників курорту Трускавець (клініко-експериментальне дослідження)

Отже, тип ЗАРО як своєрідна констелляція адаптивних гормонів суттєво кондиціонує характер і силу кореляційних зв’язків між параметрами обміну уратів та їх величину.

З метою виявлення можливості прогнозування ефектів бальнеотерапії на параметри обміну сечової кислоти нами застосовано методи кластерного і дискримінантного аналізу. При цьому спочатку вибірка хворих була кластеризована за вираженістю динаміки базисних параметрів – концентрацій сечової кислоти і креатиніну в плазмі та сечі. Виділено 4 кластери ефектів. І кластер (9, 7% хворих) характеризується майже 4-разовим підвищенням рівня УЕ в поєднанні із півтораразовим підвищенням креатинінурії за відсутності суттєвої динаміки решти двох параметрів. Характерним для ІІ кластера (58, 1% хворих) є зниження УЕ (на 13%) та УУ (на 18%). В ІІІ кластері (24, 2% хворих) підвищення на 58% УЕ поєднується із зниженням на 60% УУ. Особливістю реакції на бальнеотерапію хворих IV кластера (8, 1% осіб) є одночасне підвищення концентрації уратів в сечі (в 2, 25 р.) та плазмі (в 1, 35 р.).

Кореляційний аналіз індивідуальних змін літогенності показує, що в І кластері вони детерміновані змінами УЕ прямо на 79%, УУ – на 84, 5%. Серед детермінаторів індивідуальної динаміки літогенності в ІІ кластері приблизно одинакову роль відіграє динаміка концентрації в сечі креатиніну (інверсно на 32%) і сечової кислоти (прямо на 27%), а також добового діурезу (прямо на 11%).

В ІІІ кластері міра детермінації динаміки літогенності динамікою УУ зростає до 76%, тоді як з боку креатинінурії та діурезу залишається на цьому ж рівні (25% і 10, 5% відповідно).

Якщо в перших трьох кластерах (91, 9% хворих) динаміка початково підвищеної літогенності сечі може бути оцінена як сприятлива, то в IV кластері (8, 1%) слід констатувати несприятливі зміни початково нормального урато-креатинінового індекса. Це зумовлено, передовсім, змінами концентрації в сечі уратів (прямо на 68%), креатиніну (обернено на 50%), діурезу (прямо на 38%), а також креатинінемії і урикемії (обернено на 52% і 38% відповідно).

Виявивши 4 варіанти-кластери ефектів бальнеотерапії на обмін сечової кислоти, ми поставили перед собою наступну мету – вияснити можливість прогнозувати їх, виходячи із початкових параметрів. Одним із способів досягнення цієї мети може бути дискримінантний аналіз. Врахувавши 13 початкових ознак-параметрів, відібрано для включення в модель наступні: креатинінемія, урикемія, концентрація уратів в сечі та концентрація в плазмі сечовини.

За низкою початкових параметрів можна з дуже високою ймовірністю (94, 4%) передбачити покращення під впливом бальнеотерапії у хворих ІІ кластера – із помірно вираженим дизурикозом. Достатньо надійно (66, 7%) можна також спрогнозувати покращення і у хворих із сильніше вираженим дизурикозом (І кластер). Разом з тим, цілковиту нормалізацію (ІІІ кластер) ключових параметрів – підвищеного кліренсу уратів та літогенності сечі – передбачити надійно важко (26, 7%). Нарешті, погіршення (IV кластер), констатоване в окремих випадках, спрогнозувати за даною моделлю цілком неможливо.

Констатувавши, що бальнеотерапія спричиняє різноспрямовані і різновиражені урикозотропні ефекти, ми поставили перед собою чергову мету: вияснити зв’язки цих ефектів з іншими, більш-менш добре вивченими ефектами бальнеотерапії – адаптогенним, метаболічним, гемодинамічним, актотропним, імунотропним.

Виявлено, що за умов асептичного уролітіазу УЕ пов’язана із ІАП помірним інверсним кореляційним зв’язком, ускладнення уролітіазу латентним пієлонефритом послаблює цей зв’язок до категорії слабких, а маніфестація запального процесу і зовсім зводить його нанівець. Розвиток ремісії запалення супроводжується формуванням кореляційного зв’язку між УЕ та ІАП, протилежного за характером такому при асептичному уролітіазі, але аналогічного за силою.

В цілому за умов асептичного уролітіазу зв’язки УЕ із функціональними параметрами адаптивних залоз практично відсутні, приєднання латентного запального процесу в нирках не відбивається на цих зв’язках, натомість активне запалення супроводжується формуванням інверсних зв’язків УЕ з андрогенами і тиреоїдними гормонами, слабкого інверсного зв’язку із глюкокортикоїдною функцією наднирників і слабкого прямого – із мінералокортикоїдною. Затихання запального процесу асоціюється з посиленням зв’язку УЕ із глюкокортикоїдами, розривом зв’язків із тиреоїдними гормонами і мінералокортикоїдами та інверсією зв’язку з андрогенами.

Картина кондиціонування урикозно-гормональних зв’язків станом адаптації, тобто констелляцією гормонів головних адаптивних залоз, виглядає наступним чином: лише ЗАРО дизгармонійної спокійної активації зумовлює формування зв’язку урикемії з мінералокортикоїдами, які за інших гормональних констелляцій розриваються, натомість суттєвий зв’язок урикемії з глюкокортикоїдами можливий лише за гормонального сузір’я, характерного для гармонійної реакції спокійної активації. З іншого боку, рівень гармонійності реакції спокійної активації зумовлює характер зв’язку урикемії із тиреоїдами і андрогенами: за низького рівня реактивності (дизгармонійна реакція) він інверсний, натомість за високого (гармонійна реакція) – прямий.

В окремій серії спостережень відстежені сумісні