Роман Джорджа Оруелла «1984» у контекстi антиутопiї першої половини ХХ столiття

Предмет дослiдження – роман Джорджа Оруелла “1984” у контекстi негативної утопiї першої половини ХХ ст. – перiоду становлення i “кристалізації” цього жанру. 

У дисертації увага дослiдника значною мiрою зосереджена на всебiчному вивченнi феномена антиутопiї, її еволюцiї, рiзновидiв, зв’язкiв із попередньою утопiчною традицiєю у свiтовiй лiтературi. 

Мета роботи – виявлення художньої своєрiдностi роману Дж. Оруелла “1984” у свiтлi проблем утопiчної лiтератури (позитивної й негативної), визначення типологiчних рис антиутопiї першої половини ХХ ст. (на матеріалі творiв Дж. Оруелла, Є. Зам’ятiна, О. Хакслi). Для досягнення поставленої мети слід вирішити такі завдання: 

- виявити головнi дискусiйнi проблеми вивчення утопiї та антиутопiї як особливого жанру лiтератури та феномена суспiльної свiдомостi; 

- простежити історію розвитку утопiчної думки й утопiчного напрямку в лiтературi; 

- розкрити значення й мiсце негативної утопiї в лiтературi ХХ ст. та спiввiдношення її з “великою” лiтературою; 

- визначити завдання, iдейну спрямованiсть та проблемно-художнє наповнення творiв негативної утопiї першої половини ХХ ст. ; 

- узагальнити iсторiю критичного дослiдження творчостi Дж. Оруелла у вiтчизнянiй та зарубiжнiй науцi; 

- окреслити основнi етапи творчостi Дж. Оруелла; 

- проаналiзувати роман “1984” в зiставленнi з видатними утопiями минулого та сучасного і виявити новизну постановки та художнього вирішення традицiйних утопiчних питань у творчостi Дж. Оруелла; визначити особливостi художнього втiлення iдей автора, своєрiднiсть образної системи роману “1984” у контекстi “великої” лiтератури. 

Теоретико-методологiчну базу дисертацiї складають працi з теорiї та iсторiї лiтератури, методологiї лiтературознавства (студії М. Бахтiна, Г. Поспєлова, Д. Лихачова; фiлософськi роботи М. Бердяєва, П. Новгородцева, Г. Флоровського, в яких вiдображено зацiкавленiсть авторiв до фiлософiї утопiї). Концепцiя утопiї, покладена в основу дисертацiї, враховує багатий досвiд свiтової утопiологiї (Е. Баталов, Е. Блох, Г. Вудкок, O. Звєрев, К. Кумар, К. Мангейм, Г. Морсон, Л. Мемфорд, Ч. Кiрвель, В. Чаликова, C. Шацький та iн.). Методика дослiдження базується на поєднаннi типологiчного, системно-цiлiсного, iсторико-генетичного i культурологiчного пiдходiв до лiтературного тексту. 

Наукова новизна дисертації визначається поставленими в нiй задачами, успішне розв’язання яких дозволило зробити висновки як про особливостi творчостi Дж. Оруелла в цілому, так і про своєрiднiсть проблематики i поетики роману “1984”, про його мiсце й значення в iсторiї свiтової лiтератури зокрема. Вивчення творiв засновникiв негативної утопiї дослiджуваного перiоду в зiставленнi з попередньою утопiчною традицiєю дозволило виявити характернi типологiчнi риси, властивi антиутопiї першої половини ХХ ст. 

У роботi зроблено крок на шляху подолання традицiйного погляду на класичну утопiю як зображення iдеального досконалого суспiльства та антиутопiю лише як заперечення позитивної утопiї. Розкривається особлива роль жанру негативної утопiї в лiтературi ХХ ст. Для характеристики творiв негативної утопiї вводяться новi термiни – гiперутопiя та утопiя iнкарната, в яких робиться акцент на сучасному розумiннi негативної утопiї як здiйсненої, втiленої, реалiзованої утопiї. 

На захист виносяться наступнi положення: 

- про новаторський пiдхiд Дж. Оруелла до жанру негативної утопiї в сатиричнiй повiстi “Скотний двiр” та романi “1984”; 

- про специфiчнi жанровi характеристики антиутопiї першої половини ХХ ст. ; 

- про утопiю як єдиний жанр, який має два пiдвиди: позитивна й негативна утопiя; 

- про негативну утопiю як втiлену, реалiзовану утопiю; 

- про введення нових терминiв – гiперутопiя (збiльшена утопiя) та утопiя iнкарната (втiлена утопiя). 

Теоретичне й практичне значення дисертацiї. Проведене дослiдження дозволяє розробити сучасні підходи до вивчення творчості Дж. Оруелла, внести корективи в жанрову теорiю утопiї та антиутопiї, по-новому подивитись на еволюцiю утопiчної лiтератури, розкрити суттєвi закономiрностi її розвитку i, таким чином, встановити необхiднi теоретичнi i методологiчнi орiєнтири для подальших дослiджень в цiй галузi. 

Матерiали й результати дослiдження можуть бути використанi при вивченнi курсу зарубiжної лiтератури ХХ ст., для пiдготовки спецкурсiв та спецсемiнарiв, присвячених проблемам сучасної англiйської лiтератури. 

Дисертацiйне дослiдження проведене вiдповiдно до плану науково-дослiдних робiт фiлологiчного факультету Харкiвського державного унiверситету. 

Апробацiя роботи. Дисертацiя обговорювалась на засiданнi кафедри зарубiжної лiтератури Харкiвського державного унiверситету. Основнi положення дисертацiї вiдображенi у дев’яти публiкацiях. Результати дослiдження були викладенi у доповiдях на мiжнародних наукових конференцiях (“Лiтературна й фiлософська спадщина Вольтера й сучаснiсть”, Харкiв, 1994 р. ; “Свiт, вiйна, iсторiя”, Харкiв, 1995 р. ; “Взаємодiя лiтератур у свiтовому лiтературному процесi”, Гродно, 1996 р, ; “Францiя та Україна”, Днiпропетровськ, 1996, 1997 р. р.). 

Структура дисертацiї. Робота складається із вступу, двох роздiлiв, висновку та бiблiографiї. Повний обсяг дисертації – 202 стор., основний текст – 182 стор., бібліографія (295 найменувань) – 20 стор. 

 

 

У вступi обгрунтовується актуальність теми дисертацiйного дослiдження, визначається мета та завдання, ступінь наукової розробки проблеми, наукове i практичне значення дисертацiї). Вивчення українськими, росiйськими та зарубiжними дослiдниками творчостi Дж. Оруелла свiдчить про наявнiсть полярних поглядiв: вiд визнання Оруелла класиком сучасної англiйської лiтератури до оцінки письменника як бездарного памфлетиста. Дослiдження творчостi Дж. Оруелла дає змогу вiдiйти вiд традицiйного погляду на утопiю та антиутопiю як протиставлених жанрiв, намiчено шляхи сучасного розгляду проблеми утопiї та антиутопiї. 

У