+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Розрахунково-графічна робота
К-сть сторінок:
44
Мова:
Українська
яка еквівалентна поняттю «знову створена вартість». Практично чисту продукцію розраховували, як різницю валовою продукцією та сумою матеріальних витрат, включаючи і амортизаційні відрахування. Вартість обробки ще називають умовно чистою продукцією. Обчислювали вартість обробки, як різницю між валовою продукцією і вартістю спожитих предметів праці. Отже чиста продукція відрізняється від вартості обробки тим, що включає амортизаційні відрахування. В зв’язку з переходом України на міжнародну систему обліку і статистики з 1999 р. в статистичній звітності відображається показник «додана вартість». За західною методологією додана вартість розкладається на три компоненти:
1. факторні витрати (заробітна плата, прибуток, амортизаційні відрахування);
2. чисті (без субсидій) непрямі товарні податки;
3. чисті (без субсидій) непрямі нетоварні податки (реєстраційні або чергові збори, поштові та судові мита, ліцензійні платежі, податки на нерухомість тощо).
Обсяг продукції виражається також і в трудових одиницях виміру, як добуток кількості продукції в натуральному виразі на нормальну трудомісткість одиниці продукції в людино-годинах або людино-днях. Крім вищенаведених показників, які характеризують обсяг виробництва використовують термін «реалізована продукція», який частіше є характеристикою фінансових результатів діяльності. Під реалізованою продукцією розуміють вартість відвантаженої і оплаченої покупцем продукції, гроші за яку надійшли на рахунок підприємства. Заборонено включати в реалізовану продукцію ту, що оплачена покупцем, але не відвантажена. Практично реалізовану продукцію за звітний період визначають як товарної продукції в діючих цінах за звітний період нереалізована продукція випуску минулих періодів, без нереалізованих залишків продукції звітного періоду. Динаміку обсягів виробництва вивчають за допомогою індексного методу. При цьому традиційно використовують систему спів-залежних індексів. Індекс вартісного обсягу продукції (обсягу продукції в діючих цінах). 5. Індекс фізичного обсягу продукції (обсягу продукції в порівняних цінах) Так як індекс цін визначається такою формулою, Співвідношення використовують для визначення індексу цін. Для вивчення динаміки обсягу використовують середньозважені індекси. Індекс середнього фізичного обсягу продукції- індивідуальні індекси фізичного обсягу продукції; – ваги, якими є обсяг продукції в цінах базисного періоду. Якщо відомі дані про індивідуальні індекси цін, то можна використати таку формулу індексу фізичного обсягу продукції Зручність цього індексу полягає в тому, що немає потреби здійснювати перерахунок обсягу продукції звітного періоду в цінах базисного періоду. Інформацію про промислову продукцію дає статистична звітність за формою 1-П «Звіт підприємства з продукції».
Статистика товарів
Товар і його властивості. Види товарів та їх класифікація. Величина вартості товару і фактори, що на неї впливають
Якщо вас запитати: чи знаєте ви, що таке товар? Напевно, більшість відповість, що знає. Адже кожен з вас щоденно щось купує. Ці речі називають товарами. Але чи задумався хто-небудь з вас над питанням – чому речі, продукти праці стають товарами? Напевно, ні. Кожний, хто знайомий з природою товару, оцінює його лише за зовнішніми ознаками: форма, розміри, колір, стан, запас і т. д. Однак ці властивості не можуть дати відповідь на запитання: чому одна і та ж річ в одних випадках виступає як товар, а в інших товаром не стає?
Щоб з’ясувати, що являє собою товар, слід усвідомити, чим відрізняється товар від продукту. Наприклад, ягоди, одяг, чоботи, хліб вироблені певним господарюючим суб’єктом, можуть бути спожиті самим виробником або подаровані, можуть бути реалізовані на ринку. У першому і другому випадку вони є натуральними продуктами, а в третьому стають товаром. Чому? Адже за своїми властивостями, формою, якістю, призначенням вони не змінюються. Отже, причину товарної форми продукту треба шукати не у властивостях, а в суспільних відносинах, які роблять останні товаром. Тому, товаром стає той продукт праці або благо, які призначені не для власного споживання. Він має бути суспільним благом. Але цього мало. Суспільство має визначати це благо через його продаж – купівлю. Якщо ж вони не продані і за них не отримано певного еквіваленту, то вони товаром бути не можуть.
Отже, товар – це продукт, призначений для продажу. Він повинен мати властивість задовольняти певні потреби тих, хто його купує. Причому характер потреб, незалежно від того, чи буде споживання даного продукту праці приносити людині реальну користь (як їжа, одяг і т. д.), чи шкодити (як тютюн, горілка, наркотики), значення не має.
Товар має дві властивості (рис. 1):
- здатність задовольняти певну потребу людини (споживна вартість);
- придатність для обміну на інший товар (мінова вартість).
Властивість товару задовольняти будь-яку потребу людини називається споживаною вартістю.
Товари, як споживчі вартості відрізняються за призначенням у задоволенні потреб людини: одні з них задовольняють потреби у їжі, другі – у одязі; треті – у засобах пересуваннях, четверті у послугах культурного призначення. За способом споживання або використання споживні вартості поділяються на три основні види: предмети споживання, засоби виробництва і послуги.
Предмети споживання – це речі, які задовольняють потреби людей безпосередньо, як життєві, матеріальні та духовні блага (продукти харчування, взуття, одяг і т. д.).
Засоби виробництва – це речі, які задовольняють потреби людей опосередковано, шляхом використання їх для виготовлення необхідних предметів споживання або послуг (виробничі будівлі, споруди, машини, обладнання, сировина, матеріали і т. д.).
Послуги – це своєрідна споживна властивість. Їхня своєрідність полягає, по-перше, в тому, що споживна вартість послуги не має