Розрахунково-графічна робота з дисципліни «Статистика» №РГР000012

Конкурентноздатність товару, її оцінка. Життєвий цикл товару та його стадії. На ринок має виводитися лише високо конкурентноспроможний товар. Будь-який товар, винесений на ринок, фактично проходить перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб. Кожен покупець купляє той товар, який найбільш повно задовольняє його особисті потреби, а маса покупців – той, який більш відповідає суспільним потребам, ніж товари-конкуренти. Тому передусім потрібно виробити сучасне уявлення про конкурентоспроможність товару.

Конкурентоспроможність товару, тобто можливість збути його на будь-якому ринку, можна визначити, лише порівнюючи товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентоспроможність – поняття відносне, чітко прив’язане до ринку і терміну продажу. Визначаючи конкурентоспроможність, необхідно насамперед враховувати економічні показники експлуатації товару. Йдеться про те, що затрати покупця складаються з двох частин: витрати на купівлю (ціна товару) і витрати, пов’язані із споживанням (купівля запасних частин, ремонт тощо), що називається ціною споживання.

Ціна споживання істотно перевищує продажну ціну: в загальних експлуатаційних витратах за весь період «життя» вантажного автомобіля, наприклад, продажна ціна займає лише 15%, магістрального літака -11%. Тому найбільш конкурентоспроможним є не той товар, на який встановлена мінімальна ціна на ринку, а той, що має мінімальну ціну споживання за весь період його служби у покупця.

На конкурентоспроможність товару впливають також його якісні характеристики. Під якістю розуміють сукупність тих властивостей виробу, які роблять його здатним виконувати задані функції і задовольняти тим самим певну потребу. Говорячи про якість товару, слід мати на увазі, що конкурентоспроможність визначається лише тими властивостями, які представляють істотний інтерес для покупця. Всі параметри виробу, які виходять за її межі, при оцінці конкурентоспроможності повинні розглядатися як такі, що не мають до неї відношення в даних конкурентних умовах. Тому перевищення певних норм, стандартів не поліпшує конкурентоспроможність виробу.

Щоб вивести новий товар на ринок, необхідно детально вивчити як поточні, так і перспективні потреби потенційних покупців. Вимоги, які ставить споживач до властивостей товару, для виробника і продавця входять у поняття конкурентоспроможності продукту. Багато фірм борються з конкурентами, вдаючись до підкупу споживачів. Вони знижують ціни. Особливо це характерне для новачків, яким складно боротись зі старожилами, репутація фірми яких бездоганна. У даному випадку в жертву приноситься ціна і прибуток. Так, наприклад, на початку 60-х років ціни на японські судна були в два рази нижчі, ніж середньосвітові. Це дозволило Японії завоювати ринок.

На конкурентоспроможність впливають різні фактори. Зокрема, енергетична криза в середині 70-х років різко підвищила з точки зору споживачів цінність показника енергоспоживання. За оцінками виробників і споживачів освітлювальних приладів для промисловості серед показників якості, що відіграють основну роль у конкурентоспроможності виробів, економія енергії займає перше місце, строк служби – друге, зручність установки та монтажу – третє.

Таким чином, конкурентоспроможність не можна звести до якогось одного показника чи системи показників. Вона не є показником, рівень якого можна вирахувати для себе і для конкурента, а потім перевершити. Це важливо з’ясувати, оскільки командно-адміністративна система виховала у наших господарників саме «показникову психологію»: показники плану, ефективності, рентабельності і т. п.

Конкурентоспроможність – це ще й показник, що втілює в собі цілу систему стратегічних і тактичних прийомів менеджменту і маркетингу, зорієнтованих на потреби й запити споживача. Споживач – «король», і переможе в боротьбі за його вибір той, хто здатний створити йому максимум зручностей і переваг, пов’язаних з придбанням і використанням товару або послуги.

Коли виводиться новий товар на ринок, то спочатку здається, що він «житиме» довго (тривалий час вироблятиметься). Проте таке уявлення є примітивним. У кожного товару є свій вік, який називають його життєвим циклом.

Різні товари мають різний життєвий цикл: від декількох днів до десятків років.

ЖЦТ складається з етапів, кожний з яких вимагає від підприємства відповідної стратегії і тактики ринкової поведінки.

Життєвий цикл товару, як правило, включає декілька етапів (стадій):

‒дослідження і розробку товару;

‒впровадження;

‒ріст об’єму продажу;

‒зрілість;

‒спад.

В залежності від етапу ЖЦТ змінюються затрати підприємства на виробництво товару і об’єм прибутку, стають іншими ступінь конкуренції і ціна товару, поведінка покупців і диференціація випущених товарів.

Перший етап (І) – дослідження і розробка товару. Життя товару починається задовго до його народження як товару – в ідеях, розробках, експериментах. І це як мінімум на 50% визначає подальший успіх або невдачі товаровиробника на ринку. Для підприємств даний етап створення товару – це тільки затрати і можливі майбутні доходи.

Другий етап (ІІ) – впровадження (виведення на ринок). Товар починає поступати в продаж. Процедура виведення товару на ринок вимагає часу, і збут в цей період росте повільно. Повільний ріст може пояснюватись такими обставинами:

‒затримками з розширенням виробничих потужностей;

‒технічними проблемами;

‒затримками з доведенням товару до споживачів, особливо при налагодженні необхідного розподілу через різні роздрібні торгові точки;

‒небажанням клієнтів відмовлюватись від звичних схем поведінки.

У випадках з дороговартісними новинками ріст збуту стримується і рядом інших факторів – таких як незначна кількість покупців, здатних сприймати товар і дозволити собі його придбати. Для підприємств даний етап означає найбільш високі затрати на