Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Розробка стратегії розвитку підприємства ресторанного господарства: на прикладі ресторану "Ужгородський замок"

Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
91
Мова: 
Українська
Оцінка: 

до нас з письмових джерел стародавнього Єгипту. Серед імен стародавності згадують Сократа, Платона, А. Македонського, які зробили певний внесок у теорію і практику управління. Необхідність в управлінській діяльності виникла фактично на перших етапах становлення людського суспільства[10c. 185 ]..

Розглянемо історичні етапи розвитку менеджменту:
 
Таблиця 1.1
Етапи розвитку менеджменту як науки
1 Розвиток науки про управління людьми у процесі виробництва
2 Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків
3 Побудова систем управління, орієнтованих на ринок
4 Активне застосування кількісних (економіко – математичних) методів як важливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення
5 Формування системного та ситуаційного підходів
6 Комп’ютеризація управлінських процесів
 
Сучасний (науковий) менеджмент з'явився наприкінці XIX сторіччя. Перший курс менеджменту був написаний американцем Д. Вартоном у 1881 році. Засновником школи наукового менеджменту був Ф. У. Тейлор – американський інженер-практик і менеджер, який сформулював чотири принципи управління індивідуальною працею робітників[10c. 184 ]:
1) науковий підхід до виконання кожного елемента роботи;
2) науковий підхід до підбору, навчання, тренування робітника;
3) кооперація з робітниками;
4) розподілення відповідальності за результати між менеджерами і робітниками.
А. Файоль запропонував формалізований опис роботи керівників в організаціях, виділивши характерні для них види діяльності або функції: планування, організовування, керівництво, координацію і контроль. Він сформулював 14 основних принципів менеджменту: розподілення праці, повноваження і відповідальність, дисципліна, єдиноначальність, єдність дій (дії з однаковою ціллю здійснюються за єдиним планом), підпорядкованість особистих інтересів інтересам організації, заохочення персоналу, централізація - (організація має управляючий центр), скалярний (нерозривний) ланцюг команд керівників усіх рівнів, порядок (робоче місце для кожного робітника), справедливість, стабільність персоалу, ініціатива, корпоративний дух (в єдності – сила). А. Файоль вважається засновником класичної адміністративної школи управління. Певний внесок в її розвиток зробили російські вчені А. А. Богданов, Н. О. Вітке, О. К. Гастев, О. А. Єрманський, Е. Ф. Розмирович та ін[10c. 194 ].
Етапи розвитку управлінської науки в радянський і пострадянський періоди.
 
Таблиця 1.2
Етапи розвитку управлінської науки
1 Жовтень 1917 р. – березень 1921 р. Розроблялись форми і методи державного управлі-ння виробництвом, обґрунтовувались принципи централізму, організаційні методи управління, адміністрування та державне регулювання 
2
1921 – 1928 рр. Здійснювалось подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, з’явились трести і синдикати, а також формально вивчались можливості участі працівників в управлінні 
3 1929 – 1945 рр. Пов’язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва, увагу приділяли вдосконаленню структур управління, методів підходу і підготовки кадрів, планування і організації виробництва 
4 1946 – 1965 рр. Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально – галузевої системи управління, що врешті – решт призвела до поглиблення адміністрування
5 1965 – 1975 рр. Була створена служба проведення господарської реформи через посилення ролі економічних методів управління
6 1985 р. і донині Цей період характеризується проведенням економічних ринкових реформ в умовах розвитку незалежної національної економіки України
 
У 50-ті роки дослідження проводилися паралельно по шести напрямках: класичному, людських відносин, поведінковому, кількісному, процесному, системному підходах, що було обумовлено новими потребами економіки, яка під впливом НТП швидко розвивалася, а також появою значної кількості середніх і малих підприємств, що орієнтувалися на масового споживача. Підприємці цих організацій не могли використати принципи менеджменту, орієнтованого на управління великими корпораціями. їм необхідні були нові системи управління, які, з одного боку, враховували б динамізм зовнішнього середовища, складні взаємозв'язки і залежності внутрішнього і зовнішнього середовища підприємств, конкуренцію і, з іншого боку, дозволяли швидко і гнучко пристосовуватися до всіх змін. Потребу в нових підходах менеджменту відчували і великі корпорації[10c. 199].
Ці потреби певною мірою задовольнили розробки, що базувалися на кількісному і системному підходах до менеджменту. Кількісний підхід поглибив розуміння складних управлінських проблем на основі їх моделювання і дозволив ширше використовувати кількісні методи при прийнятті рішень. На основі дослідження операцій і математичних моделей вирішуються задачі управління запасами, розподілення ресурсів, оптимізації шляхів доставки товарів, масового обслуговування тощо.
Системний підхід концентрує увагу на взаємодії частин в організації і важливості вивчення кожної окремої частини в контексті цілого. Це значно збільшило можливості управлінського контролю за всіма змінними організаціями.
Логічним продовженням системного підходу є ситуаційний підхід до менеджменту. Він ґрунтується на тому, що в управлінні організацією не існує єдиного набору принципів (правил), які можна використати в усіх ситуаціях. Управління ситуацією здійснюється шляхом виділення найбільш важливих за конкретних обставин змінних, взаємопов'язаний розгляд яких дає змогу розв'язувати проблеми. Склад і зміст ситуаційних змінних залежить як від системних рис і властивостей самої організації, так і від її оточення.
Нові підходи до менеджменту з'явилися в середині 80-х років, коли особливу увагу стали приділяти проблемам культури організації, інноваційному менеджменту. Сучасна система поглядів на менеджмент пов'язана з гнучкістю і пристосованістю (адаптивністю) до постійних змін зовнішнього середовища. Значення факторів зовнішнього середовища суттєво підвищується у зв'язку зі зростанням складності всієї системи суспільних
Фото Капча