Рушники західного Полісся кінця ХІХ – першої половини ХХ століть (Технологія. Семантика. Художні особливості.)

Таким чином, зіставлення матеріалів обрядового та усного фольклору, міфології народного ткацтва дозволило інтерпретувати перевернуті орнаментальні зображення як образне вираження потойбічного світу. Даний аспект має важливе значення для дослідження народної орнаментики.

Простежено еволюцію архаїчного декору смугастих поліських рушників у квітково-рослинні мотиви, які укладаються в традиційну схему, та сюжетні композиції вишитих рушників.

Рослинні мотиви на західнополіських рушниках представлені у різній мірі стилізації, часто носять узагальнений характер, проте здебільшого простежується видова приналежність. Найбільш поширеним є мотив ружі, дубового листя. Квітково-рослинні мотиви набули особливого поширення у 30-40-х роках ХХ століття. Це пов’язано із втратою розуміння семантики архаїчних форм декору та необхідності надати рушникам зрозумілого емоційно-психологічного звучання. Мотив Світового дерева трансформується у пишні вазони, букети, чаші, які доповнюються зображенням птахів, жіночих фігур, монограмами.

Серед орнітоморфних мотивів виділяються стилізовані образи птахів та зображення з виразною видовою приналежністю. Найбільш поширеними були зображення півнів, голубів, лебедів.

Цікавими є рушники з сюжетними зображеннями вершників на конях та жіночими постатями.

Терарологічні мотиви рушникових вишивок простежуються у геометричних орнаментах. Графічним вираженням тотемістичного вужа-охоронця є сигма. Вона представлена як основний символ або ж орнаментальний ряд, який доповнюється рослинними мотивами.

Рослинні, зооморфні та антропоморфні мотиви розглядаються у контексті цілісної композиційно-образної структури. Такий підхід дозволяє зрозуміти їх глибинну сутність та семантику.

Регіональні художні особливості західнополіських рушників виявляються у збереженні архаїчних пластів народної образотворчості, особливій ритмічній побудові окремих мотивів і орнаментальних комплексів відповідно до функціонального призначення та психологічно-естетичних потреб. У колористичному вирішенні домінуючим є глибокий червоний колір, який доповнюється вкрапленням темно-синього, чорного, жовтого, білого.

Висновки. В дисертації на основі експедиційних, колекційних, фольклорних, літературних джерел досліджено сенсову сутність рушника в традиційній народній культурі на теренах Західного Полісся. Ареальний аспект дослідження дозволив глибше та ґрунтовніше проаналізувати процеси формування художньо-образної та обрядово-семантичної структури рушника.

У роботі проаналізовано матеріали, виготовлення та декорування західнополіських рушників. Виявлено, що з перших етапів підготовки сировини весь технологічний процес регламентувався світоглядними уявленнями та віруваннями.

При аналізі орнаментики, композиційного укладу декору та функціонального призначення рушника з’ясовано, що ці фактори тісно пов’язані і взаємообумовлені. Ужиткові рушники декорувалися кількома, здебільшого, червоними смужками. Обрядово-декоративні рушники відзначаються багатством та вишуканістю декору, який зберігає архаїчні тенденції маркування ритуальних тканин. Оскільки у ритуалах використовували і чисте лляне полотно, рушник розглядається як ритуальна тканина, відповідне оздоблення якої посилювало її властивості. Орнаментальні мотиви та сюжетні зображення на рушниках можна трактувати як іконографію світоглядних уявлень, образне вираження сутності ритуальної тканини.

Для з’ясування усіх аспектів рушника досліджувалися його ритуальні функції та семантика у родинних обрядах. У весільній обрядовості рушник використовувався як символ єднання, оберіг, запорука щастя та добробуту. Весільна та поховальна обрядовість мають спільну основу – вони пов’язані з переходом людини в інший світ. Рушник є неодмінним атрибутом цих обрядів як медіатор між світами та матерія абсолютної чистоти і люстральної дії. Вивішений на намогильному хресті, він є умилостивною жертвою, даром померлому родичу, від якого живі сподівалися захисту і опіки.

У процесі виготовлення та обрядових функціях рушника простежено елементи відтворення космогонічного міфу. Виявлено, що визначальним у традиційній обрядовості на теренах Західного Полісся був культ предків, який значною мірою обумовив семантику та магічні властивості рушника. Також тут збереглося багато елементів слов’янського язичництва та більш ранніх етапів культурогенезу.

Регіональні особливості західнополіських рушників виявляються у збереженні архаїчних пластів народного матеріалознавства, технік декорування, орнаментиці, особливій ритмічності побудови орнаментальних комплексів. У колористичному вирішенні домінуючим є глибокий червоний колір, який доповнюється темно-синім, чорним, білим, жовтим.

Важливим результатом дослідження є виявлення художньо-образної структури та семантики мотиву ламаної лінії. Геометричний орнамент на західнополіських рушниках характеризується значною варіативністю зиґзаґових та ромбічних мотивів, які зберігають риси глибокої архаїки. Залучення народних назв, легенд, вірувань, які побутують в регіоні, дозволило виявити, що графічний характер та семантику народного орнаменту значною мірою визначав сакральний образ вужа, який зберігся у залишках тотемістичного світогляду і забезпечив йому особливу роль у синкретичному фольклорному середовищі.

При аналізі сюжетних рушникових вишивок, композиційна структура яких зберігає трищаблеве моделювання Всесвіту, що сформувалося в часи індоєвропейської спільності, виявлено графічно-образне вираження міфологеми потойбічного світу – перевернуті, по відношенню до основного сюжету, рослинні та антропоморфні мотиви. Багато образів мають ознаки слов’янського язичництва. Вони простежуються у стилізованих зображеннях жіночих постатей із піднятими руками, мотивах Світового дерева.

Безперечно, що рушники Західного Полісся – це унікальне явище народної культури. В них до кінця ІІ тисячоліття збереглися елементи глибокої архаїки. Це дало можливість простежити історичну еволюцію народного мистецтва від обрядової реалії до мистецького вираження культурогенезу етносу, виявити, яким чином у переплетенні лляних ниток рушникового полотна неподільно переплелося матеріальне і духовне, практичне і естетичне, профанне і сакральне.

 

 

За темою дисертаційного дослідження

1. Семантика полотна у весільній, поховальній та поминальній обрядовості (за матеріалами Західного Полісся) // Українська родина звичаї, традиції, обряди (збірник матеріалів наукової конференції ІІІ Міжнародного фестивалю “Берегиня”). – Луцьк: