Сальмонельозна інфекція у дітей клініко-генетична та морфологічна характеристика, сучасні підходи до лікування

 

 

Матеріали та методи дослідженння. Нами було обстежено 219 дітей, хворих на сальмонельоз, у віці від 1 місяця до 14 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в реанімаційному та діагностичному відділеннях дитячої інфекційної лікарні м. Вінниці з червня 1995 р. по лютий 1999 р. Із них 206 дітей одужали, 13 – померли.

При обстеженні хворих та виконанні експериментальної частини роботи були використані загальноклінічні та лабораторні методи дослідження (табл. 1). При встановленні діагнозу “Сальмонельоз” та визначенні його клінічної форми дотримувались загальноприйнятої класифікації [Нисевич Н. И., Учайкин В. Ф, 1990].

Визначення АВО (Н) – належності крові проводили прямим та зворотним методом аглютинації на площині, за допомогою моноклональних антитіл виробництва АО “Ридан” (Київ) та панелі стандартних тест-еритроцитів Вінницької ОСПК.

 

Таблиця 1

Методи дослідження

МетодиОб’єкт дослідження,

кількість

1. Загальноклінічні: 219

2. Лабораторні:

а) визначення еритроцитарних антигенів крові системи

АВ0, Rh, MN, P

б) фенотипів гаптоглобіну крові (Нр1-1, Нр2-1, Нр2-1)

в) визначення рівня сироватки імуноглобулінів ізотипів

А, М, G

г) “Антигенна мімікрія”

д) визначення чутливості до антибіотиків методом

стандартних індикаторних дисків

- морфологічні

- ультраструктурні

- статистичні

486

 

95

 

64

113

 

257 штамів сальмонел

78 штамів умовно-патогенних мікроорганізмів

 

13 дітей – летальні випадки (тонкий кишківник, печінка, селезінка, мозок, нирки, легені, вилочк. залоза, серце)

58 об’єктів

(тонкий та товстий кишківник, печінка)

2237

3. Експериментальні:

а) модель експериментального сальмонельозу для визначення шляхів та темпів бактеріального обсіменіння внутрішніх органів

б) вивчення ефективності антибактеріальних

препаратів30 мишей

10 (ципробай)

10 (нетилміцин) 

 

Для встановлення фенотипів групи крові системи MN, Р використовували гіперімунні сироватки анти-М, анти-N, анти-Р, виготовлені підприємством по виробництву бактеріальних препаратів Санкт-Петербурзького інституту вакцин і сироваток.

Визначення трьох основних фенотипів гаптоглобіну крові (Нр1-1, Нр2-1, Нр2-2) проводили за допомогою електрофорезу в крохмально-агаровому гелю [В. В. Томилин, А. С. Гладких, 1981].

Вміст сироваткових імуноглобулінів ізотипів А, М, G проводили методом радіальної імунної дифузії за Mancini G et al., [1965] з використанням стандартних антиімуноглобулінових сироваток виробнитцтва Нижньоновгородської фірми “ИмБио” (Росія).

Для вивчення антигенної подібності деяких представників кишкової мікрофлори та групоспецифічних факторів крові людини використали реакцію ізогемаглютинації – основний методичний підхід при визначенні груп крові. В якості ізогемаглютинуючих реагентів для еритроцитів О (I) групи крові застосовували лектин Ulex europaerus фірми Fresenius (Німеччина), вибірково аглютинуючий еритроцити О (I).

У якості мікробних антигенів використали термолабільні фракції п’ятиденної бульйонної культури S. typhimurium, P. mirabilis, Citrobacter, E. coli, що випускаються для застосування в медичній практиці як бактеріальні алергени для внутрішкірного введення, НДІЕМ – (Казань, Росія), (дослідження проведені в Інституті гематології та трансфузіології АМН України в лабораторії імунного типування).

Виділення та ідентифікація сальмонел проводились за загальноприйнятим класичним методом згідно “Методических указаний по микробиологической диагностике заболеваний, вызванных энтеробактериями” (1984 р.) та за наказом №535 “ Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений’’ (1985).

Антигенна структура сальмонел перевірялась у реакції аглютинації з монорецепторними О і Н – сальмонельозними сироватками, використо-вувалась полівалентна сироватка АВСДЕ, випущена Санкт-Петербурзьким інститутом вакцин і сироваток ім. Л. Пастера.

Вірулентність штамів сальмонел визначали титруванням LD50 за методом Кербера живої культури, яка викликала при внутрішньочеревному введенні білим мишам вагою 14-15 г загибель 50% тварин.

Чутливість до антибіотиків вивчали у відповідності з наказом №250. “Об унификации методов определения чувствительности микроорганизмов к химиотерапевтическим препаратам” методом стандартних індикаторних дисків. Для визначення чутливості бактерій до норбактину, заноцину, цифрану, офрамаксу користувались стандартними дисками, які були надані фірмою “Ранбаксі Лабораторіз Лтд”, для ципробаю – фірмою “Байєр АГ”.

Для з’ясування закономірностей розвитку сальмонельозної інфекції та визначення бактеріального обсіменіння внутрішніх органів створена модель генералізованої форми сальмонельозу в експерименті. Робота виконана на 30 неімбредних мишах з початковою масою тіла 14-15 г. Для індуктування моделі використано суспензію 24-годинної культури госпітального штаму S. typhimurium, розведену ізотонічним розчином NaCl. Для блокування макрофагальної системи до суспензії вводився 25% розчин агару. Культуру сальмонел вводили внутрішньочеревинно в дозі LD50 5 мікробних тіл на мл в кількості 0, 5 мл на тварину. Після інфікування мишей виводили із експерименту через певні проміжки часу (30 хв., 1 год., 3 год., 6 год., 24 год., 3 доби, 5 діб, 10 діб). У стерильних умовах досліджували печінку, селезінку, тонкий і товстий кишківник, а також головний мозок з подальшим визначенням їх бактеріальних індексів.

Хіміотерапевтичну ефективність антибіотика з групи фторхінолонів (ципробаю) вивчали на моделі генералізованої форми сальмонельозної інфекції у білих неімбредних мишей. Робота виконана на 30 тваринах масою 15-16 г.