Сальмонельозна інфекція у дітей клініко-генетична та морфологічна характеристика, сучасні підходи до лікування

Середньотяжка гастроінтестинальна форма сальмонельозної інфекції характеризується гострим, бурхливим початковим періодом, появою основних симптомів хвороби на 1-2 день захворювання. Характерними ознаками початкового періоду є температура, психомоторне збудження, зниження апетиту, блювота. Розпочинається сальмонельозна інфекція на тлі субфебрильної чи фебрильної температури з тривалістю від 5 до 10 днів. Перебіг захворювання супроводжується ознаками токсико-ексикозу I та, в меншій мірі, II ступенів, які тривають 5-7 днів. Диспептичний синдром характеризується появою ентероколітного стільця з частотою від 5 до 15 разів на добу і тривалістю 10-15 діб. Спостерігається гепатомегалія при нормальних розмірах селезінки. Перебіг середньотяжкої гастроінтестиналь-ної форми сальмонельозу гострий, циклічний з тривалістю від 20 до 30 діб.

Легка гастроінтестинальна форма сальмонельозу характеризується гострим початком хвороби, перебігає на тлі нормальної чи субфебрильної температури тіла з тривалістю до 5 днів. Стан дитини малопорушений. У переважної кількості хворих ознаки токсико-ексикозу відсутні. Стілець від 3 до 8 разів на добу, жовто-зеленого кольору, без ознак гемоколіту. Тривалість дисфункції кишківника до 5 діб, ураження паренхіматозних органів відсутні. Перебіг захворювання гострий, циклічний, з тривалістю 10-14 діб.

У дітей першого року життя гастроінтестинальна форма сальмонельозу у 33, 7% хворих маніфестується як середньотяжка та 41, 4% – як тяжка гастроінтестинальна форма. Розпочинається поступово, на тлі субфебрильної температури тіла, з слабо вираженими симптомами інтоксикації. Період розпалу захворювання проявляється поступовим наростанням всіх клінічних симптомів сальмонельозної інфекції до 7-10 дня хвороби. Захворювання супроводжується ознаками токсико-ексикозу I ступеня. При цьому ознаки токсикозу переважають над симптомами ексикозу. Важкість стану у переважної кількості хворих обумовлена гемодинамічними порушеннями та розвитком ускладнень: ДВЗ-синдромом, парезом кишківника, токсичним міокардитом, енцефалопатією. Діарейний синдром слабо виражений, з частотою стільця від 3 до 8 разів на добу, у кожної другої дитини супроводжується ознаками гемоколіту. Спостерігається виражений гепатоліенальний синдром. Гастроінтестинальна форма викликається госпітальним штамом S. typhimurium і перебігає в основному у вигляді асоційованих форм. У зв’язку з цим у дітей до 1 року перебіг захворювання тривалий та затяжний (35-45 діб).

У дітей старшої вікової групи гастроінтестинальна форма перебігає у вигляді середньотяжкої (28, 5%) та легкої форм (50%) захворювання. Має гострий початок, з розвитком основних симптомів сальмонельозної інфекції на 1-3 день хвороби. Спостерігається субфебрильна або фебрильна температура тіла, і триває вона до 5 діб. Стілець ентероколітний, з частотою від 3 до 8 разів на добу. Супроводжується ознаками кишкового токсико-ексикозу I ступеня з мінімальними симптомами зневоднення. Паренхіматозні органи майже не ушкоджуються.

При обстеженні 32 хворих з септичною формою сальмонельозу виявлено, що особливостями перебігу цієї форми є виникнення позакишкових гнійних осередків інфекції (менінгітів у 10 хворих, пневмоній – 20, отитів – 2), до яких сальмонела проявляє тропізм. Септична форма сальмонельозу з ураженням нервової системи характеризується мозаїчністю симптоматики і перебігає у вигляді менінгітів із сповільненим та стрімким варіантом. У першому випадку на тлі нормальної температури тіла, мінімальних шлунково-кишкових розладів спостерігається поява загальномозкової (монотонний крик, блювота, тремор, м’язові здригування, оживлення сухожильних рефлексів) та інколи менінгеальної симптоматики на 15-20 день хвороби, в іншому – на тлі слабо вираженого діарейного синдрому, з 1-го дня захворювання з’являються ознаки ураження ЦНС (ригідність потиличних м’язів, косоокість, горизонтальний нистагм, судоми). У новонароджених та дітей першого місяця життя, крім зазначених симптомів, спостерігаються ознаки ураження екстрапірамідної системи: симптоми орального автоматизму та стереотипні рухи. Менінгіт характеризується тривалим та хвилеподібним перебігом, гнійним ліквором, етіологічно підтвердженим, (виділення із спиномозкової рідини S. typhimurium) відсутністю менінгеальних симптомів та переважанням загальномозкової симптоматики (випинанням та пульсацією тім’ячка, психомоторним збудженням, виникненням судом), наявністю позитивного симптому підвішування Лесажа, а також вираженими ознаками інтоксикації та гепатоспленомегалією.

Характерними ознаками септичної форми сальмонельозу з ураженням дихальної системи є розвиток як ранніх (1-4 день хвороби) з вираженими ознаками катару верхніх дихальних шляхів. так і пізніх (15-20 день) пневмоній, без катаральних явищ на тлі діарейного та гепатолієнального синдрому.

При морфологічному дослідженні некропсійного матеріалу (13 летальних випадків сальмонельозу у дітей) встановлено, що виявлені гістоморфологічні зміни мають певні особливості і залежать від форми захворювання, ступеня важкості, тривалості хвороби, а також від характеру призначеної антибактеріальної терапії. Так при септичній формі сальмонельозу найбільш глибокі, незворотні процеси виявлені в печінці, легенях, міокарді, а також головному мозку та його оболонках, при гастроінтестинальній формі – в тонкому та товстому кишківнику, а також нирках.

При морфологічному дослідженні головного мозку спостерігали розлади гемодинаміки, некро-дистрофічні процеси в нейроцитах, а також запальну реакцію. При гастроінтестинальній формі сальмонельозу на перший план виступали дисциркуляторні дистрофічні зміни. При септичній формі ураження головного мозку були представлені у вигляді менінгіту, менінгоенцефаліту, енцефаліту та в деяких випадках з формуванням абсцесу мозку. Сальмонельозний менінгіт на ранніх етапах розвитку хвороби мав серозно- гнійний ексудат, а на далі набував гнійного, гнійно-фібринозного характеру.

При морфологічному дослідженні печінки як при гастроінтестинальній, так і при септичній формі сальмонельозу спостерігались розлади гемодинаміки, некро-дистрофічні зміни гепатоцитів, запальні процеси, а також активація зірчатих ретикулоендотеліоцитів. Розлади гемодинаміки проявлялись гострим венозним повнокрів’ям. Некро-дистрофічні зміни полягали в розвитку зернової та дрібнокрапельної жирової дистрофії печінки. При септичній формі сальмонельозу мав місце розвиток серозного гепатиту з різким порушенням гістоархітектоніки часточок. Печінкові балки були дископлексовані. Між гепатоцитами виявлявся серозний