Сальмонельозна інфекція у дітей клініко-генетична та морфологічна характеристика, сучасні підходи до лікування

За методом Г. Н. Першина [1971] розраховували сумарну тривалість життя всіх тварин, максимально можливу тривалість життя при конкретному терміні спостереження, а також процентні співвідношення двох названих показників і вірогідність розбіжностей між дослідом і контролем

Морфологічні дослідження органів (печінка, селезінка, тонкий та товстий кишківник, мозок, легені вилочкова залоза) виконувались шляхом світлової мікроскопії, тонкого кишківника та печінки – електронної. Фотографування проводили на електронних мікроскопах Hitachi – 12A (Японія) та ЕМ-100 ЛМ)  (дослідження проведені в Національному медуніверситеті ім. О. О. Богомольця в лабораторії електронної мікроскопії НДЛЦ).

Статистична обробка результатів досліджень виконувалася на персональному комп’ютері Pentium (r) II Processor Intel MMX (tm) в рамках статистичного пакету програми “Statistica 5, 0”, “Microsoft Excel” та Paradox for Windows 5. 0”. Для визначення ступеня асоціації захворювань з імуно-генетичними параметрами використали метод B. Wolf [1955], вираховуючи при цьому критерій відносного ризику RR [1989]. При створенні діагностично-прогностичної моделі для визначення факторів ризику виникнення різних ступенів важкості перебігу сальмонельозу у дітей використали патометричний алгоритм розпізнавання за варіантом ПА1 “за Байєсом” [Гублер Е. В., 1990; Mesyura V., Khoshaba O, 2000].

Результати власних досліджень та їх обговорення

У переважної кількості обстежених (170 дітей – 82, 6%) діагностувалась гастроінтестинальна форма сальмонельозу, у 32 хворих (15, 5%) – септична, у 4 (1, 9%) – встановлено носійство збудника сальмонельозу (табл. 2).

Найбільшу небезпеку сальмонельозна інфекція складає для дітей першого року життя. Із загальної кількості обстежених діти до року склали – 78, 2%, перших трьох місяців життя – 30, 5%. Подібна тенденція спостерігалась протягом всіх років спостереження.

У 194 обстежених (94, 1%) сальмонельозна інфекція була зумовлена сальмонелою групи В, серовар S. typhimurium, в 12 осіб (5, 9%) – сальмонелою групи А, серовар S. enteritidis.

Слід зазначити, що збудники сальмонельозу були виділені не тільки з фекалій (100%), але й з крові – 5 (2, 4%), сечі – 10 (4, 8%), гнійних виділень з вуха – 2 (0, 9%), мокротиння – 6 (2, 9%), спинномозкової рідини – 5 (2, 4%) та слизу ротової порожнини – 4 (1, 9%). У 108 обстежених (52, 5%) діагностовано асоційовані форми сальмонельозу: у 79 дітей (38, 3%) - двокомпонентні бактерійні асоціації, у 25 (12, 4%) – трикомпонентні, у 4 хворих (1, 9%) була виявлена чотирикомпонентна асоційована форма сальмонельозу. Моноінфекція діагностована у 98 дітей (47, 5%).

Прослідкувавши динаміку госпіталізації хворих в ДІЛ, ми виявили, що найбільше дітей було госпіталізовано в січні 35 (16, 9%), квітні 31 (15, 0%) та жовтні місяцях – 23 (11, 1%), найменше в літні місяці – травні 14 (6, 7%), червні 14 (6, 7%), липні – 13 (6. 3%), та серпні – 6 (2, 9%). Це свідчить про те, що для сальмонельоза, викликаного госпітальним штамом S. typhimurium, не характерна літня сезонність захворювання, що притаманна переважній кількості інших кишкових збудників.

При з’ясуванні епідеміологічного анамнезу встановлено, що переважна кількість дітей (51, 0%) захворіла внаслідок перебування в дитячих стаціонарах, де зафіксовані спалахи внутрішньолікарняної інфекції, дещо менший відсоток (40, 7%) склали діти, у яких хвороба розвинулась внаслідок порушення харчування, у 8, 3% встановлено контакт у сімейному осередку сальмонельозу Таким чином, на сучасному етапі сальмонельозна інфекція в основному обумовлена госпітальним штамом S. typhimurium, про що свідчить внутрішньолікарняне інфікування.

Із 206 обстежених нами дітей у 187 (90, 7%) сальмонельоз розвивався на обтяженому преморбідному фоні. Найчастіше спостерігалася залізодефіцитна анемія 151 (73, 3%), значний відсоток складали хворі з гіпотрофією 69 (33, 4%) та дисбактеріозом кишківника – 74 (35, 9%). Майже у кожної четвертої дитини (42 хворих, відповідно 20, 3%) були виявлені ознаки порушення кальцієвого обміну (рахіт).

При обстеженні 170 хворих з гастроінтестинальною формою сальмонельозу, викликаного госпітальним штамом S. typhimurium, встановлено, що клінічна картина захворювання характеризується мозаїчністю симптоматики і особливостями перебігу в залежності від тяжкості захворювання та віку дітей.

Тяжка гастроінтестинальна форма сальмонельозу характеризується поступовим початком захворювання з розвитком основних симптомів сальмонельозної інфекції на 5-7 день хвороби. У переважної кількості дітей захворювання перебігає на тлі нормальної чи субфебрильної температури тіла. В разі її виникнення триває довше 10 днів. Період розпалу захворювання проявляється слабко вираженими симптомами психомоторного збудження, але яскраво вираженими симптомами токсико-ексикозу та діарейного синдрому. Переважає токсико-ексикоз II та III ступенів з тривалістю до 25-30 днів. Важкість стану хворих зумовлена, крім симптомів токсико-ексикозу, гемодинамічними порушеннями та розвитком ускладнень: ДВЗ-синдромом, токсичним міокардитом, енцефалопатією, парезом кишківника. Стілець за типом “болотного баговиння”, у 50% хворих з ознаками гемоколіту і частотою стільця від 3 до 8 разів. Тривалість дисфункції кишківника більше 20 діб. Перебіг тяжкої