Соціальна тематика пісень stromae: структура та семантика

«Le même trou qu'à la couche d'ozone/ Je te le ferai à l'étui pénien». Автор використовує вираз на позначення предмету, відсутнього у цивілізованих людей, але який є у примітивних племен – étui pénien. З цього розуміємо, що первісний чоловік передрікає сучасним людям такий же стиль життя, який є зараз у його оточенні. 

 «Mais pot de colle, crache loin/ Dans votre bol de potage/ Dans votre monde de gotha/ Moi ? Je n'en voulais pas». Помічаємо повтор слова votre – наголошення на тому, щоб кожен слідкував за своїм світом, не докучав і не нав’язував іншим свій стиль життя. Первісні люди чудово справляються самі, називаючи цивілізованих «pot de colle», через манеру останніх допомагати, не питаючи чи це потрібно.

«Mais petit modernisé/ Pourquoi tu me parles mal? Je respecte les Pygmées/ Donc respecte les Maassaï» Примітивні люди називають цивілізованих «маленькими, меншими», що означає «слабкішими». «Більші» люди обурені зухвалим ставленням до себе з боку «менших». Автор використовує цікаве порівняння – сучасних людей з пігмеями (маленького зросту), а первісних – з маасай (великого зросту). Таким чином, Stromae не погоджується з думкою про те, що цивілізовані люди є чимось кращими за примітивних. 

Первісні люди поважають природу і вимагають того ж від цивілізованих: «Je respecte ton terrier/ Respecte mes terres/ Je respecte les insectes/ Donc respecte les mammifères» у кожній репліці повторюється слово «respecte». 

Коли сучасні люди дивляться передачі про бідніші народи, у них завжди виникають думки, що справді, ці народи живуть у злиднях і не мають навіть елементарних речей. І їм потрібно допомагати: «Le pauvre il faut l'aider/ Son pote il faut l'aider». Але у більшості випадків ця допомога закінчується на словах, і фактично ніхто нічого не отримує. Stromae іронізує, використовуючи тавтологію, що демонструє бюрократичний процес різних місій: «Donc déléguer au délégué/ Qui déléguera au délégué». 

«Toi et toutes tes perruches/ Tes Christophe Colombus/ Trop tard pour les excuses/ Au nom du déluge». Бачимо, що ім’я Христофора Колумба вживається у множині, що свідчить про зневагу до нього. Колумб та інші першовідкривачі, мабуть самі того не бажаючи, запустили механізм руйнування гармонійного світу аборигенів, і тепер цей механізм можна зупинити тільки тоді, коли люди змінять свою стратегію. А поки все залишається на своїх місцях, варто чекати на воду від танення льодовиків, яка затопить весь цивілізований світ. І первісні люди будуть цьому раді, можливо вони навіть чекають на цей потоп (Au nom du déluge), що знищить весь комфорт і зрівняє всіх людей. 

Автор звертається до зашкарублих високопосадовців, які мають освіту та відмінно знають теорію, проте на практиці безпомічні. Мати освіту – ще не означає мати розум: «Donc arrêtez de suite/ Vous êtes stupides ou quoi/ Les études ne donnent aucune science infuse». Незважаючи на освіченість чиновників, первісні люди зневажають їх та називають дурними (stupides).

 

Таблиця 3. Семантика теми глобальної кризи

 

Як видно з таблиці, велика кількість лексичних одиниць описує гнів первісної людини та її бажання покарати винних у руйнуванні озонового шару, таненні льодовиків, надмірної кількості сміття та вирубки лісів. Варто зазначити, що тема світової та екологічної кризи у пісні Stromae висвітлена у цікавий та оригінальний спосіб – порівнюючи цивілізацію із первісними племенами, з точки зору члена такого племені.

 

 

Тема ракових захворювань піднімається у пісні «Quand c’est». Автор персоніфікує рак, який стає одухотвореною істотою – ґвалтівником, сексуальним маніяком, а в якийсь момент навіть педофілом: «Et tu aimes les petits enfants». Персонаж розмовляє із хворобою, як із злочинцем, який встиг наробити чимало лиха та завдати шкоди багатьом жертвам, а зокрема, і рідним головного героя: «T'as même voulu t'faire ma mère hein/ T'as commencé par ses seins/ Et puis du poumon à mon père». Персонаж дуже добре знайомий із злочинцем: «Mais oui on se connait bien… Tu t'en souviens?» Через свого героя автор задає питання вбивці: «Cancer, cancer, dis-moi quand c'est?» – він запитує про те, скільки часу маніяк відвів своїм жертвам, які ще живуть, однак вже зустрілись із злочинцем та зазнали фатального впливу. Питання подібне до того, що ставлять лікарю люди, яким поставили діагноз невиліковної хвороби – «Коли?» – маючи на увазі час смерті. У пісні хвороба зачіпає батьків персонажа: рак грудей у матері та рак легенів у батька, що ілюструє найбільш вразливі місця, де найчастіше розвивається захворювання.

«Cancer, cancer, qui est le prochain?»¬ – персонаж хоче знати, хто буде наступною жертвою. Ліки ще не винайдені, ніщо не може зупинити жахливий