Соціальна тематика пісень stromae: структура та семантика

«Qui promettent la Lune, sans connaitre la Terre/ Qui s'appellent adultes, mais si terre à terre» – автор грає на багатозначності слова «terre». У першому реченні «Тerre» – це вся планета, все що оточує людину – реальне, матеріальне, те що можна дослідити і зрозуміти, воно протиставляється чомусь вищому – «Lune», що символізує не тільки космос, а загалом щось недосяжне. У другому реченні «terre» набуває негативного відтінку, і означає «приземленість, недалекість». 

«J'veux mourir de rire moi, mais sans sourire jaune» – знову протиставлення, в основі якого лежить одне поняття «сміх», причому «mourir de rire» передбачає щирість, а «sourire jaune» – лицемірство. Автор робить два цих фразеологізми стилістичними антонімами.

Отже, бачимо, що тексти пісень Stromae мають багато лексичних особливостей, таких як запозичення, жаргонізми, абревіації, фразеологізми. Таким чином, творчість Stromae представляє інтерес не тільки для шанувальників сучасної музики, а й з точки зору дослідження текстів його пісень. Мова автора є живою, розмовною, образною, що дозволяє говорити про яскравий власний стиль написання. Соціальні теми у поєднанні з багатою лексикою складають цікавий та цінний матеріал для дослідження французької мови.

У своїх піснях Stromae часто піднімає проблемні питання, що стосуються не тільки оточення автора та його Батьківщини – Бельгії. Його твори універсальні, у них можна побачити відображення практично всього сучасного суспільства – представників різних вікових категорій, соціальних прошарків та рівнів розвитку. Особливість, що вирізняє співака з-поміж інших виконавців, полягає у поєднанні цинічних та песимістичних текстів із електронною музикою, призначеною для танців. 

У цьому розділі досліджена семантика таких тем, як насильство у сім’ї, песимізм та безперспективність середньостатистичного члена суспільства, глобальна криза, екологічні проблеми та проблема ракових захворювань. Всі ці питання є актуальними соціальними проблемами, що потребують уваги та вирішення. Stromae дає свою оцінку та виражає власне бачення щодо згаданих тем.

 

 

Пісня «Dodo» освітлює серйозні питання, які, за словами Stromae, торкнулись його оточення. Незважаючи на нагальність проблеми, існує сильне табу щодо теми насильства у сім’ї з боку чоловіка відносно дружини та дітей [38]. Композиція побудована у формі монологу-звернення до дитини, що живе у таких обставинах. Цей «голос» радить мовчати про все те, що непокоїть дитину – навіть якщо батько б’є маму: «Eh petit bébé, il faudra se taire/ Ouais même si papa frappe ta mère/ Bah il faudra s'y faire». Stromae нагнітає слова «il faudrа», щоб показати, що суспільна думка тисне на жертву насильства, змушуючи мовчати.

Такий хід думок нагадує хід думок дитини, яка чітко бачить, що у сім’ї щось іде не так, але вона ще занадто маленька, щоб зрозуміти, чому, і не знає, як правильно вчинити у такій ситуації. Адже вона вірить, що її тато добрий, і намагається виправдати всі його вчинки своєю дитячою логікою – у тата більші руки, тому він може битися, і це нормально. Дається взнаки стереотип «б’є – значить любить»: «Je sais qu'il fait mal/ Même quand il s'en va/ Mais c'est tout à fait normal/ Car papa a les plus gros bras». 

«Голос» також радить мовчати, якщо хтось чужий заглядається на дитину, або навіть торкається її: «Et si monsieur louche sur toi/ Il faudra se taire/ Pendant et après que monsieur te touchera». Прозорий натяк на випадки педофілії у сім’ях. Більшість дітей, що страждають від такого поводження, бояться зізнатися у цьому поліції, або іншим членам родини, проблема ускладнюється, і має негативні наслідки на подальший розвиток дитини. 

Приспів – це популярна колисанка у франкомовних країнах: «Dodo, l'enfant do/ Bébé dormira bien vite/ Dodo, l'enfant do/ Bébé dormira». Батьки співають дітям цю пісню, щоб заспокоїти їх, навіяти безтурботність після пережитого насилля, ніби це може якось компенсувати наслідки жорстокості. 

Далі автор розвінчує судження, що завжди у всьому винні лише чоловіки – виявляється, що мама теж не краща, бо обманює тата та зраджує його. Звісно, чоловік винний, але його дії мають причину: «Et puis tu verras/ Que maman n'est pas mieux que papa/ Car maman aime voir d'autre monsieur». Та навіть якщо батько заслужив на таке з ним поводження, дитині, яка не розуміє причин сварок, не сподобається те, що батько битиме маму: «Et même si c'est bien fait pour papa/ Tu n'aimeras pas/ Quand papa la tapera elle criera/ Car il se fâchera encore une fois». І тоді батько чинитиме з дитиною так само, як чинили з ним – часто ті, хто зазнавали насильства від батьків, свідомо або ні копіюють такі ж самі методи виховання: «Et il te fera ce qu'on lui faisait». Такі особи інколи звинувачують дітей у провинах їхніх матерів. Порочне коло повторюється з покоління в покоління, і чоловіки прививають своїм дітям те ж саме – мужчини не плачуть, а одразу починають битись.  Не важливо навіть, що це власна дружина або діти, на них можна зганяти свій гнів: «Et il te dira que c'est ta faute