Специфіка культурологічного знання

8. Ампір (від фр. еmpire – імперія) – стиль у європейському мистецтві першої половини ХІХ ст., що завершив розвиток класицизму. Стиль склався у Франції у добу імперії Наполеона. Основні риси: масивні, підкреслено монументальні форми, багатий декор, опертя на художню спадщину імператорського Риму, давньогрецької архаїки, Стародавнього Єгипту, що мали служити втіленню ідей державної могутності й військової сили.

9. Еклектизм – механічне поєднання різнорідних, інколи протилежних стилістичних елементів. Термін уведений ще давніми греками, де еклектизм засуджувався. Як стильовий напрям, еклектизм поширився в архітектурі і художній промисловості у ХІХ ст.

10. Модерн (фр. modern – новітній, сучасний) – стильовий напрям у європейському й американському мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст. Прийшов на зміну еклектизму. Модерну притаманне використання нових техніко-конструктивних засобів і вільне планування для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих споруд.

11. Модернізм – стиль у літературі та мистецтві, що виник у кінці ХІХ ст. одночасно з модерном та залишається актуальним і до сьогодні. Для нього властивий розрив із традиціями реалістичного мистецтва. Представлений багатьма течіями, зокрема, кубізмом, дадаїзмом, сюрреалізмом, футуризмом, експресіонізмом, абстракціонізмом та ін.

12. Постмодерн – стильовий напрям у сучасному мистецтві ХХI ст.

 

4. Первісна культура. Першим ступенем еволюції світової культури є первісна культура. Саме з цього культурно-історичного періоду починається історія людської цивілізації, формується людина, виникає суспільство, зароджуються такі форми людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво. Початок історії людства бере відлік не менше, ніж півтора мільйони років тому, а закінчується в межах останніх п’яти тисяч років. Із спеціальних періодизацій первісної історії найважливішою є археологічна, в основу якої покладено відмінності в матеріалі й техніці виготовлення знарядь праці. Йдеться про поділ історії на три віки: кам’яний, бронзовий та залізний. Кам’яний поділяється на давній кам’яний (палеоліт) і новий кам’яний вік (неоліт). Між палеолітом та неолітом виділяють перехідну епоху – мезоліт. Заселення території сучасної України відбулося ще в епоху палеоліту (давнього кам’яного віку), а точніше – в ашельську епоху, що датується часом від 1,5 млн. до 150 тис. років тому. У цей час з’явилися архантропи, об’єм мозку яких коливався від 800 до 1300 куб. см. (об‘єм мозку сучасної людини 1400 – 2000 куб. см.), а зріст сягав 160-170 см. Первісні люди освоювали нові території, зокрема землі Європи, де й проживали невеликими групами, що утворювали так зване первісне стадо.

Склад і технологія виготовлення кам’яних знарядь праці свідчать про зародження в архантропів мислення. А поява однотипних кам’яних знарядь, як-от: ручного рубила, виготовлення знарядь із кістки, рогів та деревини – свідчать про початок переходу до свідомої виробничої діяльності. Основні види діяльності архантропів – полювання на диких звірів та збиральництво. Крім того, вони вже освоїли вогонь, що мало величезне значення, оскільки вогонь забезпечував надійний захист від холоду та звірів, давав можливість освоювати нові райони, котрі раніше були недоступними.

На сьогодні в різних регіонах України виявлено близько 30 ашельських стоянок. Основні шляхи початкового розселення в українському регіоні були південно-західний і західний.

Подальша еволюція людини привела до появи в мустьєрську епоху (150-35 тис. років тому) палеантропів, або неандертальців. Це був наступний ступінь фізичного та розумового розвитку типу людини, що розширила межі свого проживання. В Україні відомо близько 200 стоянок такої людини. Кам’яні знаряддя неандертальців були досконалішими й різноманітнішими, ніж у архантропів. Серед них особливе значення мали гостроконечники, що використовувалися як ножі та наконечники для списів.

Неандертальці мали почуття родинних зв’язків. Вони першими в історії людства почали ховати своїх мертвих (таке захоронення знайдене під час розкопок грота Кіїк-Коба в Криму, де були поховані жінка й дитина). Це свідчення зародження релігійних уявлень і вірувань.

Неандертальці – сучасники великого обледеніння з різким похолоданням клімату. Вони проживали в печерах, пристосовуючи їх під житло, де споруджували наземні будівлі на зразок чуму, покриті шкірами тварин. Боротьба людини за існування була дуже тяжкою. Адже за низького рівня розвитку продуктивних сил способи добування їжі, які були відомі тогочасній людині, не завжди могли забезпечити окремі колективи необхідними харчами. Люди часто голодували, серед них була висока смертність (55% їх помирало, не досягнувши 20 років, і майже ніхто не доживав до 50 років).

Близько 35 тис. років тому з’явилась людина сучасного типу – “Homo sapiens”, або “людина розумна”. В Європі їх називають кроманьйонцями, за назвою грота Кро-Маньйон (Франція), де вперше було знайдено 5 кістяків цього типу.

Техніка виготовлення знарядь праці й господарство кроманьйонців досягли вищого порівняно з неандертальцями рівня розвитку. Вони виготовляли різноманітні знаряддя праці з каменю та кістки, прикраси, статуетки, що нагадують людину, фігури тварин. Основні види добування їжі – полювання на великих тварин