Специфіка культурологічного знання

a. наукова революція;

b. техногенна революція;

c. науково-технічна революція;

d. техніко-науковий прогрес;

e. технічний прогрес.

 

6. Хто стверджував про існування в сучасному світі двох культур – гуманітарної і науково-технічної:

a. А.Швейцер;

b. Ч.П.Сноу;

c. Б.Рассел;

d. О.Шпенглер;

e. Н.Бердяєв.

 

7. У чому проявляється глобалізація стилів життя:

a. у поширенні маскульту, уніфікації одягу, їжі;

b. у збереженні унікальності національних культур;

c. у прагненні до самовдосконалення людини;

d. в агресивному втручанні людини у природу;

e. у приматі матеріального виробництва.

 

8. У чому полягає найсуттєвіша риса сучасної техногенної цивілізації:

a. у приматі матеріального виробництва;

b. у втраті людиною влади над технічним прогресом і його наслідками;

c. в агресивному втручанні людини у світ природи;

d. у спрямуванні людської діяльності назовні, на перетворення навколишнього світу;

e. у глобалізації стилів життя.

 

9. Який із структурних елементів у системі “Технічний пристрій – Людина – Навколишнє середовище” має бути пріоритетним у разі революційних змін інженерного мислення з метою подолання катастрофічних наслідків кризи техногенної цивілізації:

a. людина;

b. технічний пристрій;

c. навколишнє середовище;

d. усі три мають бути рівноправні.

 

10. Хто з видатних мислителів висунув принцип “благоговіння перед життям” як основоположний для нової загальнолюдської, загальнопланетарної культури:

a. Ч.П.Сноу;

b. Б.Рассел;

c. А.Швейцер;

d. Н.Бердяєв;

e. К.Ясперс.

 

 

 

ТЕМА 5. АПОЛЛОНІВСЬКА ТА ДІОНІСІЙСЬКА

ЗАСАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

 

Мета: схарактеризувати античну культуру як колиску європейської цивілізації; з’ясувати основні етапи розвитку та характерні риси давньогрецької культури; розглянути головні досягнення давньогрецької та давньоримської художньої культури; розкрити сутність теорії Ф.Ніцше про два начала в бутті культурі – аполлонівське та діонісійське. 

 

ПЛАН

1.Антична культура як колиска європейської цивілізації.

2.Основні етапи розвитку та характерні риси давньогрецької культури.

3.Художня культура Стародавньої Греції.

4.Художня культура Стародавнього Риму.

5.Ф.Ніцше про два начала в бутті культури.

 

ЛІТЕРАТУРА

•Антична культура: Довідник. – К., 1993.

•Дмитриева Н.А., Акимова Л.И. Античное искусство: очерки. – М., 1988.

•Древние цивилизации / Под ред. Г.М.Бонгард-Левина. – М., 1989.

•Античность как тип культуры. – М., 1988.

•Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М., 1990.

•Підлісна Г.Н. Світ античної культури. – К., 1989.

•Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. – К., 2000.

•Культура Древнего Рима: В 2-х т. – М., 1985.

•Ніцше Ф. Рождение трагедии из духа музыки // Соч.: В 2-х т. – М., 1990. – Т.1.

•Бичко А.К. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури:Курс лекцій. – К., 1992.

•Чернокозов А.И. История мировой культуры (Краткий курс). – Ростов-на Дону, 1997.

•Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн та ін.; За ред. М.М.Заковича. – К., 2000.

•Словарь античности. – М., 1983.

•Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. – К., 2002.

 

1. Антична культура як колиска європейської цивілізації. Античною культурою прийнято називати культуру Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Термін античність (від лат. antiquus – стародавній) почав використовуватися в епоху Відродження (ХІV – ХVІ ст.), коли стала зрозумілою неповторна велич культури Стародавньої Греції, її фундаментальне значення у розвитку людства й передовсім європейської культури.

Саме античність створила той особливий спосіб ставлення людини до космосу, суспільства і до самої себе, який визначив долю західного світу. Саме завдяки цьому способу ставлення людини до світу античність розуміється як синонім класичного, неперевершеного зразка у скульптурі, архітектурі, літературі, ораторському мистецтві, філософії та інших сферах творчої діяльності. Цей же спосіб ставлення людини до світу визначив надзвичайно гуманістичну орієнтацію всієї системи цінностей античного світу, до якої зверталися всі великі мислителі, поети, письменники, художники і музиканти. Ці цінності свідомо втілювали у своїй творчості Леонардо до Вінчі, Ботічеллі, Тіціан, Рембрандт, Данте, Шекспір, Пушкін, Оффенбах, Стравинський та інші великі творці європейської і світової культури. Грецька мова й латина протягом усієї європейської історії залишалися і є мовою вчених, юристів, медиків саме тому, що цими мовами античні мислителі зафіксували фундаментальні основи логіки, морфології й провідних наук.

І література, і мистецтво, і філософія Стародавньої Греції стали відправною точкою у розвитку європейської культури. Греки створили науку, яку деякі дослідники називають “роздумами про світ за способом греків”. Ціла плеяда блискучих імен відкриває сторінки античної культури: драматурги Есхіл, Софокл, Евріпід, історики Геродот, Фукідід, Ксенофонт, філософи Демокріт, Сократ, Платон, Аристотель і ін. 

Загалом для античної культури характерні раціональний (теорійний) підхід до розуміння світу і в той же час струнка логіка й індивідуальна своєрідність у розв’язанні соціально-практичних та теоретичних проблем. Цим Стародавня Греція відрізняється від Сходу, де розвиток культури проходив переважно у формі коментування стародавніх учень, що стали канонічними, у формі увічнення традиції.

Антична культура –