Статистика робочої сили України

До персоналу непромислових господарств відносять працівників, праця яких прямо не пов'язана з промислово-виробничою діяльністю підприємства (працівники підсобного сільського господарства, житлово-комунальних організацій, дитячих і лікувальних установ). У статистиці детально вивчається персонал основної діяльності.

Працівники основної діяльності виконують різні функції, відповідно з цим виділяють шість категорій: робітники, учні, інженерно-технічні працівники (ІТП), службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП) і охорона.

Категорія робітників найчисельніша у складі персоналу підприємства. До них належать особи, які безпосередньо зайняті випуском продукції, виконанням робіт промислового характеру, здійсненням ремонту і нагляду за устаткуванням, переміщенням вантажів тощо. Залежно від характеру виконуваних функцій робітників поділяють на основних і допоміжних. До перших згідно з інструкцією відносять тих, хто безпосередньо зайнятий у технологічному процесі виготовлення основної продукції даного підприємства. Це – слюсарі-складальники, фрезерувальники, інші – у машинобудуванні; прядильниці, тріпальниці – у прядильному виробництві. До допоміжних належать робітники, які переважно працюють у допоміжних цехах, а також в основних, зокрема, обслуговують робочі місця (зайняті транспортуванням, зберіганням, складанням предметів і продуктів праці, технічним обслуговуванням машин і механізмів, їх ремонтом, налагодженням, підтриманням приміщень у робочому стані).

Учнями вважаються особи, що навчаються на підприємстві виконанню певних виробничих операцій для того, щоб стати робітниками. До цієї категорії належать не лише підлітки, а й дорослі, що проходять навчання на підприємстві у вигляді індивідуального чи бригадного учнівства і оплачуються за тарифною ставкою учнів.

Інженерно-технічні працівники – це особи, які здійснюють організаційно-технічне керівництво виробничим процесом. До них належать керівники підприємств і їх заступники з виробничо-технічних питань, інженери-механіки, конструктори, начальники заводських і цехових відділів та бюро, їх заступники, начальники цехів, відділів, дільниць, змін, майстри, інші працівники, які займають посади, що вимагають кваліфікації інженера.

До категорії службовців відносять осіб, які виконують адміністративно-господарські і канцелярські функції, а також обліковий персонал: це робітники збуту і постачання, фінансування, статистики, обліку і діловодства.

Молодший обслуговуючий персонал – це особи, які зайняті обслуговуванням службових приміщень – прибиральниці невиробничих приміщень, двірники, кур'єри, гардеробники.

До персоналу охорони відносять працівників сторожової та протипожежної охорони підприємства.

 

 

У даний час на підприємствах і фірмах прийнято виділяти і відображати у звітності такі категорії персоналу: робітники, службовці, спеціалісти і керівники. Залежно від характеру виконуваних функцій керівники можуть бути віднесені до спеціалістів, якщо їх діяльність вимагає наявності спеціальних технічних знань, або до службовців, якщо виконувані ними функції таких спеціальних знань не вимагають.

Про зміни чисельності робітників і службовців, зайнятих в галузях народного господарства України, свідчать дані табл. 1. 2. :

 

Таблиця 1.2

Середньорічна чисельність робітників і службовців за галузями народного господарства

Роки

Тисяч чоловік В% 

1990 1991 1992 1990 1991 1992

Всього по народному господарству 19886 19119 18122 100 96, 1 91, 1

Промисловість 7100 6913 6515 100 97, 4 91, 8

Сільське господарство 1400 1346 1449 100 96, 1 103, 5

Будівництво 1920 1639 1409 100 85, 4 73, 4

Транспорт 1491 1420 1298 100 95, 2 87, 0

Зв'язок 277 279 267 100 100, 7 96, 4

Торгівля 1047 996 933 100 95, 1 94, 8

 

В межах окремих підприємств у складі робітників виділяють основних і допоміжних. Такий поділ важливий тому, що робітники складають найбільш чисельну категорію, і функції, виконувані основними і допоміжними робітниками, досить різноманітні.

У складі функціональних груп є поділ їх за професіями, спеціальностями і кваліфікацією. Професія – це комплекс знань і вмінь, необхідних для виконання певної роботи. Кваліфікація відбиває ступінь оволодіння цими знаннями, вміннями і навиками. Спеціальність пов'язана з поглибленням професійного поділу праці. Так, у професії шахтаря можна виділити забійників, машиністів, прохідників і т. ін.

Кваліфікація робітника відбивається в тарифному розряді, який йому присвоюється. Мірою кваліфікації робітників підприємства виступає показник середнього тарифного розряду, який розраховується методом середньої арифметичної зваженої за кількістю робітників кожного розряду.

Слід пам'ятати, що тарифні розряди враховують не лише складність робіт, але й інтенсивність праці та інші фактори, зокрема, умови праці. Не завжди однакові тарифні розряди свідчать про однаковий рівень кваліфікації. На їх основі можна одержати лише приблизну характеристику рівня кваліфікації в окремих галузях, в яких прийнята одна і та сама тарифна сітка. Залежно від розподілу робітників за тарифними розрядами можна виділити такі кваліфікаційні групи (при 6-розрядній сітці) : висококваліфіковані робітники – 5 і 6 розряди, кваліфіковані – 3 і 4 розряди, низькокваліфіковані – 1 і 2 розряди і некваліфіковані робітники, що не мають розряду.

Крім того, для характеристики складу працівників підприємств широко використовуються групування за ознаками: статі, віку, освіти, стажу роботи, ступеня автоматизації праці робітників тощо. Групування працівників за статтю і віком допомагають виявити частку праці жінок, а також спостерігати за надходженням