Сучасна українська літературна мова

Іменникове відмінювання поділяють на типи залежно від особливостей утворення відмінкових форм. Потрібно розрізняти передусім власне-іменниковий і прикметниковий типи відмінювання іменників. До власне-іменникового типу в сучасній українській мові належать чотири підтипи відмінювання, які  називають відмінами. З них найпродуктивніші перша і друга відміни. 

Відміна власне-іменникового типу відмінювання — підклас іменників,  об'єднаний спільними особливостями відмінювання, підтип відмінювання, за яким відбувається словозміна слів цього підкласу. 

У сучасній українській мові виокремлюють чотири основні відміни  іменника, що розрізняються системами відмінкових закінчень, а також  наголошуванням і в окремих випадках характером основ. Підтипи іменникового  відмінювання виразно протиставляються тільки у відмінкових формах однини, тоді як у множині відмінності між ними нівелюються (особливо це стосується  давального, орудного і місцевого відмінків). Відміни іменників значною мірою  пов'язані з морфологічною категорією роду. 

До  першої   відміни  належать  іменники жіночого,  чоловічого  та  спільного  роду  з  закінченням  -а  (-я)  у  називному відмінку  однини: Микита,  борона,  груша,  Катерина,  рілля,  земля,  доля,  армія, Марія,  староста,  нечепура,  лівша.  Вони поділяються  на  три  групи:  тверду  —  з  твердим  приголосним  основи:  стіна,  країна,  Ганна, Микола,  Тетяна,  хата, м'ята',  м ' яку  —  з  м'яким  приголосним  основи:  стеля,  пшениця,  стаття,  Ілля,  сім'я,  паляниця,  господиня,  вітальня, їдальня; мішану  — з основою на шиплячий: межа, душа, круча, хаща, миша, суша, туча, площа, мережа, паранджа. У твердій і м'якій групах протиставляються закінчення в усіх відмінках, крім давального і місцевого однини: дорог-а — земч-я, дорог-и — земл-і, дороз-і — земл-і, дорог-у — земл-ю, дорог-ою — земл-ею, на дороз-і — на земл-і; дорог-и — земл-і, доріг — земель, дорог-ам — земл-ям і т. д. Закінчення залежить від твердого чи м'якого приголосного основи. Мішана група тому й називається мішаною, що в одних відмінках іменники цієї групи мають такі закінчення, як у м'якій — у родовому, орудному однини  й  називному множини  (миш-і —  земл-і, миш-ею —  земл-ею, миш-і —  земл-і),  в  усіх  інших  відмінках  закінчення збігається із формами твердої групи (пожеж-а — колон-а, пожеж-і — колон-і, пожеж-у — колон-у, на пожеж-і — на колон-і, пожеж — колон і т. д.). 

До  другої   відміни  належать  іменники  чоловічого  й  середнього  роду,  чоловічого —  з  нульовим  закінченням  у називному відмінку однини (шлях, край, степ, двір, кінь, водій, тесть), із закінченням -о (Павл-о,Дніпр-о, батьк-о, Петренк-о, хлопчиськ-о, хвальк-о), середнього роду з закінченням -о, -е, -я (крім тих, що при відмінюванні приймають суфікси -єн-, -am-, -ят-): болот-о, олов-о, мор-е, гор-е, завзятт-я, становищ-е, лист-я, подвір -я, положенная, дерев-о. 

Друга  відміна  також  поділяється  на  три  групи —  тверду, м'яку  й мішану. До  твердої   групи  належать  іменники чоловічого роду з основою на твердий приголосний (голуб, журнал, друг, тік, завод, явір,робітник, нарис, фейлетон), крім тих, основа яких  закінчується на шиплячий;  іменники середнього та чоловічого роду  з основою на твердий приголосний  і закінченням  -о  (ок-о,  золот-о,  марев-о,  мережив-о,  Дмитр-о,  дядьк-о,  пару-бійк-о,  Іванченк-о,  Колотил-о).  Більшість іменників з основою на -р належить до твердої групи: це односкладові іменники — двір, яр, твір, звір, мир, дар, бір; слова іншомовного походження з суфіксами -ар, -up, -ер, -ер, -ур, -юр, -ор та ін.: хабар, касир, шофер, кур'єр, ажур, алюр, диктор, актор, колір. М'яка  група представлена іменниками чоловічого роду, основа яких закінчується на м'який приголосний з нульовим закінченням (стілець, палець, вихователь, учень, ґедзь, деревій, палій), іменниками чоловічого роду на -ьо (татун-ьо, дідун-ьо, Бадз-ьо), іменниками середнього роду з закінченням -е (крім тих, що мають основу на шиплячий): пол-е, мор-е, деревц-е,  лиц-е,  яйц-е  та  -я:  лист-я,  гілл-я,  ба-жанн-я,  Запоріжж-я,  узбічч-я,  мерехтінн-я,  завданн-я,  вченн-я;  чималою кількістю іменників на -р з суфіксами -ар, -up: календар, кобзар, вівчар, гончар, токар, пекар, ліхтар, тягар, косар, багатир, проводир, пухир, бунтар, друкар, але: хабар, комар належать до твердої  групи. До мішаної   групи належать  іменники чоловічого роду з основою на шиплячий  і нульовим закінченням (сторож, ключ, кущ, дощ, плач, калач, товариш, спориш, леміш,  плащ),  іменники  середнього  роду  з  основою  на шиплячий  і  закінченням  -е:  училищ-е,  глинищ-е,  просищ-е,  плеч-е, ставищ-е, вогнищ-е;  іменники чоловічого роду на -р з суфіксом -яр, що називають осіб чоловічої статі за родом діяльності чи професією: бетоняр, смоляр, скляр, дігтяр. 

До третьої відміни входять іменники жіночого роду на твердий або м'який приголосний: кров, любов, ніч, піч, річ, злість, радість, юність. За системою відмінкових закінчень до третьої відміни належить іменник мати, у якому за відмінювання з'являється суфікс -ер- (-ір-). 

Четверту відміну формують іменники середнього роду із закінченням -а  (орфографічно -а і -л) у називному відмінку однини, за відмінювання яких до  основи додають суфікс -от- (орфографічно -ат- і -ят-) або -єн-: дівча, курча, лоша, орля, теля, ягня, вим'я, ім'я, плем'я. 

Нульова парадигма. Невідмінювані  іменники  –  власні  та  загальні  назви  іншомовного походження,  основа  яких  закінчується на  –а  (-я),  -у(-ю),  -е(-є),  –о,  -і: амплуа, Золя, рагу, шоу, Гейне, фойє, Марокко, івасі,