Сучасні підходи до організації діяльності малого (середнього) підприємства

-по-друге, застосування показника трудомісткості дозволяє пов'язати проблему вимірювання продуктивності праці з факторами і резервами її росту; 

-по-третє, він дозволяє зіставити витрати праці на однакові вироби в різних цехах і дільницях підприємства. 

Залежно від складу витрат, які включаються до трудомісткості продукції, вирізняють технологічну, виробничу і повну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва і трудомісткість управління виробництвом.

Технологічна трудомісткість відображає всі затрати праці основних робітників-відрядників і погодинників.

 Виробнича трудомісткість включає всі затрати праці основних та допоміжних робітників. До складу повної трудомісткості входять затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства.

Витрати праці допоміжних робітників відображає трудомісткість обслуговування виробництва, а затрати праці службовців трудомісткість управління виробництвом.

Залежно від одиниці виміру обсягу виробництва розрізняють такі методи обчислення продуктивності праці: 

-натуральний;

-умовно-натуральний;

-вартісний;

-трудовий.

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу. Перевага даного методу полягає у встановленні залежності між обсягом виробництва і трудовими витратами, у виключенні впливу на показник продуктивності праці змін в обсягах поставок, організаційній структурі виробництва, дозволяє тісно пов`язати зміни продуктивності праці з виявленням резервів її росту, зіставити затрати праці на однакові вироби в різних цехах підприємства.

Умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці застосовується в тому випадку, коли на підприємстві виробляється декілька видів однорідної продукції. Для обчислення обсягів виробленої продукції перераховують планову і фактично вироблену кількість кожного виду продукції в умовні одиниці за коефіцієнтами, встановленими спеціальною шкалою.

Вартісний метод характеризується вартісними показниками  продуктивності праці, які обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу. Вартісні показники продуктивності праці є універсальними. Оскільки вони дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві незіставних благ. Недоліком вартісного методу є те, що необґрунтоване завищення ціни продукції товаровиробниками призводить до фіктивного зростання продуктивності їх праці.

Трудовий  метод вимірювання продуктивності праці використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. Як сумірник використовуються нормо-години, тобто кількість праці в людино-годинах, яка потрібна по нормах для виготовлення одиниці продукції. Вказаний показник вільний від впливу ціноутворюючих факторів. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці. При науково-обґрунтованих нормах цей метод точно характеризує динаміку продуктивності праці.

Для визначення динаміки або характеристики виконання плану по продуктивності праці розраховуються індекси продуктивності праці, які є відносними величинами.

В умовах застосування натурального методу виміру продуктивності праці застосовується індивідуальний індекс продуктивності.

При визначенні індексів продуктивності праці по декількох цехах або підприємствах, які випускають однорідну продукцію, слід мати на увазі, що середній виробіток продукції в цілому по групі цехів може змінюватись в результаті змін, по-перше, виробітку в одиницю часу в деяких з них, по-друге, питомої ваги окремих підприємств з високим рівнем продуктивності праці. 

Основними плановими і звітними показниками продуктивності  суспільної праці є показники, які характеризують темпи зростання національного доходу в розрахунку на одного працівника сфери матеріального виробництва; в галузях народного господарства і на підприємствах – виробництво чистої продукції, товарної продукції, або інший показник обсягу продукції, встановлений у даній галузі для обчислення продуктивності праці, в розрахунку на одного середньоспискового працівника.

Натуральний і умовно-натуральний показники не можуть вимірювати обсяг складних виробів, які мають багатоцільове призначення. Вони не можуть застосо¬вуватися на підприємствах, які виробляють різнорідну продукцію. Крім того, не забезпечують наскрізного обліку витрат праці навіть на одному підприємстві, не говорячи вже про галузь, все народне господарство.  

Показниками, що характеризують використання робочої сили на рівні підприємства, є:

-економія робочого часу;

-рівень використання фонду робочого часу;

-стан дисципліни праці та плинності кадрів;

-змінність роботи устаткування;

-питома вага простоїв через неукомплектованість кадрами та з вини робітників;

-чисельність та частка робітників, зайнятих ручною працею;

-якісна відповідність робітників та спеціалістів потребам виробництва та займаних посад;

-чисельність відносно та абсолютно вивільнених.

Під вивільненням робочої сили розуміється зменшення чисельності працівників на тих або інших ділянках виробництва в результаті прогресу техніки, технології, організації виробництва, праці та управління.

Основою вивільнення робочої сили є підвищення продуктивності праці, більш ефективне використання трудових ресурсів.

Вивільнення робочої сили може відносним та абсолютним.

Відносне (умовне) вивільнення працівників може мати місце як при випереджальному, так і при однаковому зростанні продуктивності праці в порівнянні з ростом обсягів виробництва

Абсолютне вивільнення працівників означає реальне скорочення чисельності персоналу на тих або інших ділянках виробництва. При цьому розміри вивільнення в більшості випадків не збігаються з розмірами скорочення, оскільки частина вивільнених працівників може бути переведена на вільні робочі місця в межах даного структурного підрозділу. У такому випадку розміри вивільнення перевищують масштаби скорочення.

Економічний зміст вивільнення робочої сили складається в забезпеченні економії чисельності та раціональному її використанні.

Чим краще оснащене підприємство, чим ефективніше воно використовує техніку і застосовує нові технології, чим вищий на ньому рівень соціального забезпечення робітників, тим вищою буде продуктивність праці, і навпаки, тому для підвищення продуктивності праці на підприємстві потрібно відповідати вищеназваним характеристикам.

 

 

Дослідивши теоретичні аспекти ефективності використання людських ресурсів підприємства, можна зробити