Символічна образність О.Уайльда «Портрет Доріана Грея»

Роман «Портрет Доріана Грея» продовжує знайомити своїх читачів з головоломкою, щоб потім її вирішити. Зараз існує стільки розбіжностей щодо цього питання, але, як зауважує письменник в кінці передмови: «Різноманітність думок про твір мистецтва показує, що робота є новою, складною, і життєво важливою» [4, 20]. 

Оскар Уайльд пише складну історію з  кульмінаційними подіями у хронологічному порядку. Саме тому «Портрет Доріана Грея» нерідко називають літературним романом [13, 105].  Але письменник створив новий тип прози ─  інтелектуальний роман [8, 437]. Його ознаками є зосередженість персонажів на розв'язанні релігійних, філософських, естетичних проблем, а також «цитування», що полягає у світовому запозиченні митцями різноманітних елементів текстів інших авторів, проте, на відміну від звичайного цитування, вони роблять у них зміни, необхідні для реалізації власного художнього завдання. Це переосмислення «чужих текстів» нагадує гру [5, 279].

Інтелектуальний роман О.Уайльда увесь пройнятий складною морально-етичною проблематикою, а також питаннями, що стосуються культури в найширшому розумінні цього слова: крім літератури, тут ідеться про музику, живопис, ювелірне мистецтво, історію костюма, садівництво, тощо. «Я был во фраке и белом галстуке, которые, как ты когда-то мне говорил, могут даже биржевому брокеру придать вид приличного человека» [22, 12].

Варто зауважити, автор майстерно поєднує інтелектуальний роман з елементами масової літератури: детективом, сенсаційним романом та фантастикою. Так, в книзі проcтежуються елементи фантастики (магічна сила портрета), психологічна і соціальна складові реалізму, а також романтичний типаж головного героя [17, 184].

За часом створення і стилістикою твір можна віднести до вікторіанського роману. Так нарекли англійську прозу періоду царювання королеви Вікторії - епохи спокою, пуританства і лицемірства [1]. Її автор витончено висміює в репліках лорда Генрі: «Людей, которые так отличаются физически или умственно, преследуют несчастья, которые на протяжении всей истории ставят королей на колени. Лучше не отличаться от других. Дураки и уроды живут лучше всех» [22, 9].

Також можна застосувати по відношенню до книги визначення «алегорична притча» [11, 102], адже події, що відбуваються в ній, не варто сприймати буквально. Герої не є людьми, вони позначають філософські погляди, чарівні картини ─ хибна спокуса, смерть і любов ─ випробування, які відкривають завісу над людською природою.

Своєрідним є і стиль роману О.Уайльда «Портрет Доріана Грея». Передусім, це чудова мова з бездоганним синтаксисом та еквілібристикою слів. У творі багато описів чудових речей, екзотика коштовностей, блискуча мовна гра. Твір поглинає читача феєрверком думок, красою афоризмів, різкими контрастами: «На потолке гостинной все еще горел большой венецианский фонарь. Он погасил едва заметные огоньки, сбросил плащь и шляпу и пошел через библиотеку в спальню. Это была большая восьмиугольная комната на первом этаже, которую он обустроил, отдавая дань своему новому увлечению – роскоши» [22,106]. 

Роман мав чимало спільного з твором  Ч. Метьюріна «Мельмонт-блукач» [4], де також розглядався таємничий зв’язок між долею героя і його портретом. Також джерелами портрету стали твори: Жюріс-Шарля Тюїсмена «Навпаки», Гете «Фауст», Бальзака «Шагренева шкіра», Гофмана «Малюк Цахес», Гоголя «Портрет» [18, 21].

Критичні відгуки на твір носили, майже без винятку, надзвичайно різкий характер, навіть з вимогою піддати забороні книгу, а автора – судовій відповідальності. О.Уайльда звинувачували в зневазі суспільної моралі [25, 412]. Однак звичайними читачами роман був прийнятий захоплено.

Отже, за жанром «Портрет Доріана Грея» ─ це інтелектуально-алегоричний роман, який став дуже популярним в епоху Просвітництва, проте написаний він з позицій декадентства кінця століття.

 

1.2. Проблематика твору «Портрет Доріана Грея»  

У романі «Портрет Доріана Грея» автор висвітлює важливі проблеми сучасного життя, зокрема: моралі, мистецтва та краси. Оскар Уайльд через створені ним художні образи розкриває взаємозв'язок між мистецтвом і внутрішнім світом людини. Наприклад, на думку художника Бейзіла, мистецтво — це певне дзеркало людської душі, воно відбиває почуття, спрямування, а також моральні якості людини «Любой портрет, написанный с чувством,  —это портрет художника, а не натурщика» [22, 11]. Митець ніби вкладає частинку власної душі у свій твір. Іншими словами, автор хотів показати, що те, що створюють люди, красномовно свідчить про їх духовний світ. 

Також автор доводить читачеві, що мистецтво вічне. На портреті чарівний юнак у розквіті чарівної молодості і краси. А людина, яка присвятила себе культу задоволення, закоханий лише в себе і свої бажання ─ мертва. Його вигляд живий в картині, живий в мистецтві, і єдиний спосіб зберегти мить на століття ─ це зобразити його у всій красі.

Роман Уайльда настільки ж багатогранний, як багатолике творче втілення його задуму. Сенс твору «Портрет Доріана Грея» полягає в тому, щоб показати нам перевагу внутрішнього змісту людської особистості над зовнішнім. Яка б не була краса особи, прекрасні пориви душі їй не замінити. Потворність думки і серця все одно умертвляє плоть, робить красу форм млявою і штучною. Навіть вічна молодість не принесе омріяного щастя.

Доріан поклав тягар усього бруду своєї душі на свій портрет: «В этом зеркале он впервые по-настоящему увидел свое лицо, а теперь увидит