Символічна образність О.Уайльда «Портрет Доріана Грея»

Одним з прикладів є образ Сибіли Вейн, вона описана як «белая девушка» [22, 57] і «белый нарцисс» [22, 75], та згодом «маленькое белое тело» [22, 121], цим самим підкреслюється її чистота, навіть після смерті. А Доріан, на портреті, перетворився на жахливу, неприродну фігуру, забарвлену кривавими червоними фарбами: «Что это за отвратительная влага, красная и блестящая, выступила на одной руке портрета, как будто полотно покрылось кровавым потом?» [22, 174].

Жовтий колір в творі має негативне значення. Він випромінює ницість та старіння  [24, 160]. Погана книга, яку подарував лорд Генрі була жовтою   [22, 178]. Пізніше сам лорд описує себе як «…износился, сморщился, пожелтел»  [22, 213]. Мертвий Бейзіл Волдорф мав «…желтое, лоснящееся лицо» [22, 174].

Також автор вклав певне символічне значення в імена головних героїв. Власник імені Доріан свято цінує свою свободу, тому будь-яка спроба порушити його особисті межі викликає гнів, роздратування і навіть грубість. Він може навіть тимчасово перервати спілкування з такою людиною, поки не охолоне і не прийде в себе. Особливістю цього імені є прихильність до контакту [9]. Діти з цим ім'ям товариські і життєрадісні. Вони легко і часто заводять знайомства, але, як правило, віддають перевагу «кращому другу» заради якого готові на все. От і Доріан, з роману Уайльда, знайшов собі кращого друга лорда Генрі, вплив якого так змінив хлопця. 

Прізвище Грей вказує на англійські корні та означає слово «сірий». Люди з таким прізвищем яскраві зовні та холодні всередині [10].

Імя Бейзіл наділяє свого власника характером, якому підходить визначення «річ у собі». Така людина не відрізняється особливою товариськістю. Знання цікавлять його лише як відображення власного внутрішнього світу. Володар імені Бейзіл стає «гарним фахівцем» в якій-небудь одній області. Але і тоді його майстерність ─ логічне завершення внутрішнього пошуку, а саме основа самозадоволення [9]. Бейзіл з роману саме такий. Його покликання – мистецтво, його святині – картини, і сам він – людина з великим творчим світом:  «─ Гарри, ─ сказал Бэзил Холлуорд, глядя ему прямо в лицо, ─ любой портрет, написанный с чувством, ─ это портрет художника, а не натурщика»

 [22, 11].

Генрі – англійське ім’я,  яке в давнину було дуже популярним серед королівської знаті, та в перекладі зі старонімецького означає «власник дому».  Лорд Генрі вважає себе власником не тільки своєї оселі, але і душі Доріана [9].

Отже, символи ─ це об'єкти, персонажі, фігури та кольори,які використовуються для представлення абстрактних ідей чи понять. Оскар Уайльд використав квіткові образи для підсилення змісту та характеристики персонажів. Образи кольорів демонструють чітку різницю між правильним та неправильним і дають певний кольоровий ефект. А імена в деякому розумінні пояснюють поведінку та образ життя головних героїв.

 

 

У своєму романі «Портрет Доріана Грея» відомий англійський письменник   О. Уайльд висвітив власні погляди на відносини між художньою красою і реальним життям. У його творчому доробку – це єдиний великий твір художньої прози. Сам автор не дав жанрового визначення, але критики  називають його інтелектуальним романом. Крім того, можна застосувати по відношенню до книги визначення «алегоритча притча».

О.Уайльд яскраво відтворив неповторну атмосферу прекрасного оточуючого світу: це і досконалі твори мистецтва, і блискучі висловлювання персонажів, і красиві люди. Але добре видно, що інколи краса перетворюється на лицемірне прикрашання. Зображуючи таку красу, письменник торкається проблеми нетотожності реального життя і вищого мистецтва, ілюстрацією якої стала історія життя Доріана Грея. 

У творі, портрет спочатку – це витвір досконалого мистецтва, і це тривало до того часу, поки Доріан не забажав вічної молодості.   З того моменту портрет стає частиною Грея – відображенням наслідків його пороків і злочинів, його душею, сумлінням. Із цього випливає, що за все скоєне нами  розплачується душа – і що гірші вчинки, тим вразливіша душа. Проблема «прекрасного» і «потворного» лягла в основу твору і стала його лейтмотивом. О.Уайльд показує, наскільки сильно можуть впливати на людську душу руйнівні філософські ідеї, виражені у привабливих та захоплюючих формах, що полонять розум незвичайною новизною і таємністю. 

Автор підкреслює думку про те, що тільки совість здатна контролювати життя людини, її вчинки і хоч не виправляти їх, але докоряти за них. Письменник хоч і був прихильником теорії естетизму, але в творі чітко вимальовується небезпека поділу етичних і естетичних принципів. Також наявна проблема безкарності людини з вищого суспільства: герой веде не тільки аморальний, але і протизаконний спосіб життя, а його ніхто не зупиняє. Таким чином, автор порушує проблеми соціального і політичного спрямування, критикуючи вікторіанську Англію за те, що вона закриває очі на злочини своєї еліти.

Образи, створені у аналізованому романі, досить символічні. Головний герой роману Доріан Грей уособив у собі вічну молодість, його наставник і товариш у розвагах лорд Генрі – проповідник ідеї життя як безмежної насолоди, художник Безіл Холлуорд, який намалював портрет Доріана Грея, представлений як служитель Мистецтва, а Сибіла Вейн стала втіленням театрального життя того часу.

Портрет – центральний символ у романі, навколо нього зосереджені інші образи. Він дозволяє письменнику досліджувати зв’язок між мистецтвом і філософією, тому автор використовує портрет, як джерело для філософських дискусій. 

В «Портреті Доріана Грея» звичайні речі приймають цілком несподівані ролі. Квіти підсилюють зміст та характеристику персонажів. У романі описуються троянди, орхідеї, бузок. Наприклад, О.Уайльд використовував троянди, коли звертався до студії Бейзіла, щоб показати, наскільки сильною була прихильність Голуорда до Грея. 

З’ясовано, що кольори демонструють чітку різницю між правильним та неправильним і дають певний кольоровий ефект. У романі переважають два кольори: білий та жовтий. Білий, в основному, використовується для зображення зовнішності. Наприклад, створюючи образ Джеймса Вейна, автор акцентує увагу на його білому обличчі. Доведено, що найчастіше жовтий колір має негативне значення. Одним із прикладів є жовта книга, яку подарував лорд Грею. Вона також виступає символом у творі та демонструє шкідливий вплив, який мистецтво може мати над людиною. Одним із характерних символів у романі є опіумні притони, куди часто навідувався Доріан Грей. Вони символізують його розгублений стан.

Імена в деякому розумінні також пояснюють поведінку та образ життя головних героїв.  Наприклад,  Генрі – англійське ім’я, яке означає «власник дому». Так  і  Лорд Генрі з роману вважає себе власником не тільки своєї оселі, але і душі Доріана [9].

Хоча Оскар Уайльд і наголошує на тому, що «художник не мораліст» [6], своїм твором він доводить зворотнє.  Його роман – «золота парча»,  де є прекрасна гра слів,  дотепні репліки, парадоксальні афоризми, і найголовніше – символи, які пронизують увесь роман.

Таким чином, О. Уайльд у романі «Портрет Доріана Грея» підносить загадку індивідуальності, клубок парадоксів та ідей, розпутувати який доводиться читачам.

 

1. Англійська література у Вікторіанську добу  [Електронний ресурс] –Режим доступу до ресурсу: http://svitliteraturu.ucoz.ua/ 
2. Белый А. П. Священные цвета.Символизм как миропонимание /А. П. Белый. – Москва: Республика, 1994. – 217 с. 
3. Ботнер В.С. Бути красивим чи доброчесним? (Матеріали до вивчення творчості Оскара Уайльда) / В.С. Ботнер // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1997. – № 5. – 23 с.
4. Доценко Р. Оскар Уайльд в тіні та світлі парадоксів / Р. Доценко. – Харків: Фоліо, 2006. – 398 с. 
5. Васильева Е. Оскар Уайльд / 100 знаменитых писателей / Е. Васильева, Ю. Пернатьев – Харьков, 2001. – 416 с.
6. Гавришко Г.І. Принц Парадокс? Апостол естетизму? Король життя? Зраджений, в’язень, вигнанець, злидар? (Урок набуття нових знань у формі рольової гри) / Г.І. Гавришко // Всесвітня література в навчальних закладах. – 2000. – № 3. 
7. Гром'як Р. Т. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів, В. І. Теремко. – Київ: ВЦ Академія, 2007. – 752 с.
8. Затонский Д. Искусство романа и ХХ век / Затонский Д. – Москва: ФАИР-ПРЕС, 1973. – 532 с.
9. Значення імені [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://znachenie-tajna-imeni.ru/znachenie-imeni/. 
10. Значення прізвища Грей [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/127569/
11. Корсунова І. В. Світова література. Навчально-практичний довідник / І. В. Корсунова. – Харків: Торсінг плюс, 2012. – 287 с.
12. Кривина Т. М. Что знал о красоте Оскар Уайльд / Т. М. Кривина, 2006. – 98 с.
13. Кулікова Ю. О. Словник термінів / Ю. О. Кулікова. – Харків: Основа, 2013. – 281 с.
14. Метьюрин Ч. Р. Мельмот скиталец / Ч. Р. Метьюрин. – Петербург: Волна, 1983. – 430 с.
15. Михальская Н. П. История английской литературы / Н. П. Михальская. – Москва: Издательский центр "Академия", 2007. – 480 с. 
16. Мустафін О. В. Справжня історія пізнього нового часу / О. В. Мустафін. – Київ: Джерело, 2017. – 307 с.
17. Нефедов В. П. Історія зарубіжної критики і літературознавства.  – Москва: Вища школа, 2008. – 272 с. 
18. Онацький Є. Оскар Уайльд – геній парадоксу / Євген Онацький // Портрети в профіль. – Чикаго: Українсько-американська видавнича спілка, 1965. – 300 с. 
19. Опушенко К. В. Оскар Уайльд. Афоризмы / К. В. Опушенко. – Москва: Эксмо-Пресс, 2000. – 62 с.
20. Соколянский М. Г. Оскар Уайльд / М. Г. Соколянский. – Москва: Высш. школа, 1977. – 239 с. 
21. Соколянский М. Г. Оскар Уайльд: Нарис творчості. / М. Г. Соколянский. – Київ: Либідь, 2006. – 199 с.
22. Уайльд О. Портрет Дориана Грея / Оскар Уайльд. Сборник. – Харьков: Глобус, 2011. – 635 с. 
23. Урнов М.В. Оскар Уайльд. На рубежі століть / М. В. Урнов. – Київ: Либідь, 2004. – 171 с.
24. Фрумкина Р.М. Цвет, смысл, сходство / Р. М. Фрумкина. – Москва: УнД, 1984. – 187 с.
25.  Чуковский К. И. Оскар Уайлд / К. І. Чуковский. – Москва: Звезда, 2008. – 669 с.
26. Language of flowers [Електронний ресурс] –  Режим доступу до ресурсу:    http://www.languageofflowers.com/.