Символічна образність О.Уайльда «Портрет Доріана Грея»

Це історія про закоханість у свою красу і занепад душі. Доріан давно вже сховав портрет, бо з часом прекрасне лице перетворилося на потворне обличчя сластолюбного старця: «Этот ужас пришел изнутри. Под влиянием какой-то неестественной жизни грехи медленно разъедали картину» [22, 181].

У тісному зв'язку з цією ідеєю постає й образ лорда Генрі. Він теж був своєрідним творцем — творцем душі Доріана. «Он (Дориан) ─ волшебное безмозглое создание, которое следует иметь при себе зимой, когда нет цветов, чтобы порадовать глаз, и летом, когда нужно что-то, чтобы расслабить ум» [22, 9].

Автор роману показує наскільки сильно можуть впливати на людську душу руйнівні філософські ідеї, виражені у привабливих та захоплюючих формах, що полонять розум незвичайною новизною і таємністю, але ж в той самий час підточують зсередини недосвідчене та неспокушене злом серце. Це набувало особливого значення у житті Доріана Грея, який жадав чогось нового й таємного, виявляв допитливість до усіх аспектів життя.

Крок за кроком Доріан Грей перетворюється з людини, яка має добре й чисте серце, на егоїста та злочинця, чим знищує власну душу. Оскар Уайльд підкреслює думку про те, що тільки совість здатна контролювати життя людини,  її вчинки і хоч не виправляти їх, але докоряти за них. Людина живе доти, доки живе її сумління, яке здатне знищити тільки вона сама.

Ймовірно, що у Доріана Грея залишалась ще можливість зупинити своє падіння, коли після самогубства Сибіли Вейн він з великим тягарем на серці розмірковував про своє ставлення до дівчини, яке призвело до трагічного кінця. Але він піддався впливу лорда Генрі, а потім, усвідомлюючи свою порочність, відмовився від виправлення. «— Ты объяснил мне мои собственные чувства, Гарри, — сказал он. — Мне и самому так казалось, но меня это несколько пугало, и я не все мог себе объяснить. Как же хорошо ты меня знаешь! Не знаю, суждено ли мне еще раз пережить что-то столь же удивительное» [22, 122]. Пізніше він знехтував своєю репутацією й докорам Бейзіла, який зауважував, що Доріан негативно впливає на оточуючих. Таким чином, Доріан Грей, головний герой роману,  наблизився до знищення власної душі.

Оскар Уайльд хоч і був прихильником теорії естетизму, але в творі чітко вимальовується небезпека поділу етичних і естетичних принципів [20, 164]. Служіння призводить до загибелі, як це трапилося з героєм роману. Щоб відчути і насолодитися красою, і при цьому зберегти своє обличчя і чистоту, необхідно завжди дотримуватися норм моралі і не доводити себе до фанатизму, навіть якщо в запасі є вічне життя.

Портрет Доріана Грея ─ це відображення його душі і совісті. Він ніяк не керує життям свого власника, не карає його, а лише безмовно відображає всю ницість і аморальність молодої людини. Доброчесність зневажено, справжні почуття поступилися місцем лицемірству. Красень піддався спокусі, і тільки його зображення показує розплату за цю спокусу. В творі наявна проблема безкарності людини з вищого суспільства: герой веде не тільки аморальний, але і протизаконний спосіб життя, а його ніхто не зупиняє. Звичайно, він же знатна особа, а, значить, має право не зважати на закони, поки його поведінка не стане надбанням громадськості. 

Таким чином, автор порушує проблеми соціального і політичного спрямування, критикуючи вікторіанську Англію за те, що вона закриває очі на злочини своєї еліти [15, 55]. Оскар Уайльд у творі не раз підкреслює, що життя людини здатна контролювати тільки совість, яка докоряє за вчинки. Доріан сам знищив її, тому його ментальна смерть відбулася задовго до фізичної.

 

Роман О.Уайльда «Портрет Доріана Грея» ─ це cаме та книга, яка затуманила Вікторіанську Англію [16, 158]. Цей декадентський шедевр є дещо більшим, ніж інструмент для пропаганди моральності середнього класу.

О. Уайльд ─ естет, який уклав філософію в своїх персонажів. Найгірші тенденції заможних героїв письменника ─ це не що інше, як егоїзм, ізоляція, експлуатація та жорстокість, що є найбільш виразними для тогочасної Вікторіанської епохи. В аристократії автора ми бачимо багатих, вільних і декадентських персонажів, що показують свої найгірші недоліки. Вони одягнені так, щоб показати промисловий клас Великобританії. Вирощені рафінованими та безробітними, аристократи Уайльда можуть вільно висловлюватись та здійснювати погані вчинки – гріхи [21, 64].

Якщо продовжувати читати про моралістичний, пригнічуючий середній клас, можна припустити, що цей роман є структурою трагедії. У трагічній п'єсі, звичайно, герой здійснює якусь інтелектуальну або духовну помилку, яка призводить до його руйнування. Після того, як він її здійснив, можна побачити наслідки, і єдине, що може зробити головний герой – покаятись або потерпіти фіаско [8, 272]. «Портрет Доріана Грея» слідує цій моралістичній схемі. Кожен раз, коли Доріан стає свідком поганих вчинків ─ як від інших, так і від себе – його вирішення проблеми полягає не в покаянні, а в тому, щоб