Система бухгалтерського обліку в комерційних банках: методологія та практика

3. Інтегрована облікова система в сучасному банку органічно поєднує три види обліку: оперативний, статистичний та бухгалтерський. У системі автоматизації комерційного банку вони формують інформаційні потоки трьох рівнів та зумовлюють доцільність активізації механізмів дії інтегрованої облікової системи банку. Ця інформація систематизується, зберігається та передається у вигляді електронних файлів до репозитарію економічної інформації НБУ, де вона поповнює базу даних, що дозволяє проводити об’єктивний, достовірний, оперативний контроль та аналіз діяльності кожного комерційного банку та банківської системи загалом на будь-яку дату.

4. Бухгалтерський облік як складова інтегрованої облікової системи банку з позицій системного підходу набуває чітких ознак складної динамічної системи. Бухгалтерський облік – це система, єдність якої визначають окремі підсистеми: фінансовий і управлінський облік та підсистема податкових розрахунків, взаємозв’язані тісними інформаційними потоками. Взаємодія цих підсистем забезпечується засобами облікової політики, котра створює необхідні економічні засади для реалізації предметної сутності системи бухгалтерського обліку. У цьому зв’язку зазначені підсистеми доцільно розглядати як фінансовий бухгалтерський облік, управлінський бухгалтерський облік та бухгалтерський облік податкових розрахунків. Це означає, що система бухгалтерського обліку – неподільне утворення в межах інтегрованої облікової системи банку, а виокремлення фінансового й управлінського обліку та податкових розрахунків відбувається лише на методологічній основі.

5. Головна особливість бухгалтерського обліку в управлінні банком полягає в його системному характері, що на практиці виявляється у чіткій логічній єдності інформаційної, контрольної й аналітичної функцій. Розглядаючи значення бухгалтерського обліку для контролю за процесом здійснення банківської діяльності, контрольну функцію слід визнати функцією економічною, оскільки всі контрольні процедури спрямовуються на досягнення запланованих показників системи цілепокладання (прибутку, ліквідності, надійності), яка і визначає ефективність економічної діяльності банківської установи. Крім того, контрольна функція за умов внутрішньобанківського розрахунку забезпечує встановлення міри відповідальності керівників усіх структурних підрозділів у виконанні певних економічно обґрунтованих завдань.

Нових ознак набуває також форма вияву регулювальної функції бухгалтерського обліку. Завдяки регулювальній функції запроваджується ефективний методологічний інструмент – метод резервів – та забезпечується формування фінансової звітності за реальною оцінкою стану активів та капіталу банку, що, по-суті, визнано основним завданням виконання програми реформування обліку в банківських установах України.

6. Під час реформування бухгалтерського обліку в банках України відбулися суттєві зміни в методології бухгалтерського обліку як сукупності принципів і облікових інструментів побудови методик обліку конкретних банківських операцій. Найважливішою метою реформування бухгалтерського обліку в банках є створення науково обґрунтованої й ефективної системи обліку і звітності як у межах окремого банку, так і на рівні всієї банківської системи. Об’єктивну необхідність реформування зумовили зміни акцентів у загальному процесі управління, мета якого за умов ринкових відносин полягає в мінімізації негативного впливу ризиків на загальну рентабельність банку. Засоби облікового методологічного інструментарію, що діяли до початку реформування, не забезпечували зазначених потреб управління, а оновлення фінансово-господарських процесів банку значною мірою випереджало розвиток загальної методології бухгалтерського обліку. Цим пояснюються дуже стислі строки переходу до реформованої системи обліку і звітності в банках. У ході реформування збігались у часі процеси оновлення методології бухгалтерського обліку та вдосконалення загальної інтегрованої облікової системи банку з орієнтацією на потреби управління.

7. Запроваджені в процесі реформування нові облікові інструменти та механізми є настільки значущими, що їх об’єднано дефініцією “нова ідеологія обліку”. Зміст “нової ідеології обліку” визначають облікові механізми нарахування, резервів та переоцінювання активів, запровадження яких суттєво вплинуло на коригування методик обліку основних банківських операцій і заклало підвалини функціонування підсистеми фінансового обліку в банках.

8. Загальну процедуру фінансового обліку в межах системи бухгалтерського обліку визначає логічно витримана чітка послідовність виконання бухгалтерських дій з реєстрації, групування, нагромадження, опрацювання облікових даних та формування інформаційної бази фінансової звітності й управлінських узагальнень. Концептуальне переопрацювання нормативно-методичної бази обліку і передовсім плану рахунків здійснено з орієнтацією на процедурні потреби фінансового обліку в банках. З огляду на виконання зазначених завдань слід розширити склад об’єктів фінансового обліку за рахунок визнання об’єктами обліку резервів під банківські ризики. Інформація щодо ризиків отримується розрахунково на підставі спостережень за змінами у макроекономічному середовищі та узагальнюється на рахунках резервів за можливими втратами від здійснюваних банками кредитних операцій, операцій з цінними паперами та за дебіторською заборгованістю. Важливими об’єктами треба також уважати нараховані доходи та нараховані витрати. Узагальнена на рахунках інформація за цими об’єктами фінансового обліку може бути використана для аналізу та прогнозування дохідності, а також прибутковості банківської діяльності за окремими напрямами.

9. Міжнародними стандартами не передбачено обов’язковість ведення плану рахунків, проте, з огляду на традиційні підходи до організації облікового процесу цей елемент методу бухгалтерського обліку у вітчизняній практиці збережено. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України побудовано з урахуванням облікових можливостей нового методологічного інструментарію і він повною мірою відповідає відображенню змісту фінансово-господарських операцій банку за методиками, сформованими відповідно до процедур нових методологічних інструментів – нарахування, резервів, переоцінювання. План рахунків є ефективним засобом поточного контролю й оперативного