Система бухгалтерського обліку в комерційних банках: методологія та практика

вищий рівень деталізації інформації щодо доходів і витрат проти фінансового обліку;

перетворення на активний інструмент забезпечення максимізації прибутку за наперед заданими параметрами банківської діяльності;

набуття ознак важливої складової процесу управління через формування інформації для обґрунтування правильності рішень, які приймаються на всіх рівнях управління банком.

У такому разі метою управлінського обліку необхідно визнати надання керівництву фінансової інформації для прийняття обґрунтованих рішень у ключових сферах: плануванні, контролі та аналізі ефективності діяльності.

У дисертації доведена доцільність організації підсистеми управлінського обліку в розрізі трьох інформаційних площин, які умовно означені як: 1) цінове (економічне) поле; 2) суто інформаційне поле; 3) поле очікувань. Цінове поле створюється на підставі формування системи внутрішніх (трансфертних) цін на банківські продукти (послуги), що їх надають структурні підрозділи один одному. Інформаційне поле формується інтегрованою обліковою системою банку і за своєю природою воно безпосередньо межує з полем очікувань, які разом визначають мотиви прийняття керівництвом банку правильних або помилкових рішень. Якщо інформаційне поле діє завдяки певним наперед заданим параметрам (це показники звітності, а також конкретні запити керівництва), то поле очікувань – через підсвідомість. Власне поле очікувань формує психологічну складову прийняття рішення керівництвом – його ринкову інтуїцію. Дії цього поля притаманний ймовірнісно-психологічний характер. В роботі відмічається, що просторові межі між цими полями досить умовні.

Сукупна інформація, зібрана, узагальнена та опрацьована з огляду на специфіку організації управлінського процесу в комерційному банку, умотивовує кожне управлінське рішення (рис. 4). Обсяг і структура потрібної інформації залежить від масштабів та складності здійснення банківської діяльності.

Природно, визначення керівництвом банку обсягу і структури потрібної інформації залежить від величини та складності ведення діяльності. Перехід від однієї стадії інформаційно-аналітичного поля комерційного банку до іншої необхідно проводити, орієнтуючись на потреби в управлінській інформації і на необхідність визначитися з такими питаннями: які банківські продукти та послуги варто впроваджувати? яким має бути рівень цін на них? які клієнти є прибутковими для банку? як змінюється ефективність діяльності за напрямами банківського бізнесу? Для практичної концепції управлінського обліку автором доведено необхідність перебудови організаційної структури комерційного банку на підставі виокремлення центрів обліку як операційно-орієнтованих підрозділів планування; обліку витрат, доходів, фінансових результатів; контролю додержання заданих показників та аналізу встановлення чинників впливу на їх відхилення.

 

Рис. 4. Стадії формування управлінської інформації

 

Якщо результатом функціонування підсистеми управлінського обліку визнати результативність використання отриманої інформації в управлінській діяльності, тоді загальним процесом її формування необхідно охопити всі центри обліку. Це забезпечить синтез інформаційних даних на рівні банку та створить умови для прогнозування робочих ситуацій на поточну та віддалену перспективу.

У дисертації обґрунтовано, що об’єктами управлінського обліку є виокремлені центри обліку. Водночас його предметом визнано інформацію про доходи і витрати з орієнтацією на їх номенклатуру, означену в кошторисі. У підсистемі управлінського обліку інформація щодо доходів і витрат формує блок вхідної (первинної інформації). Результати діяльності за об’єктами обліку, що є підсумковим продуктом управлінського обліку, визначаються блоком результативної інформації, далі вона аналізується та покладається в основу формування показників управлінської звітності. Добре структурований звіт уможливлює обґрунтовані зміни в тактичних питаннях ведення банківської діяльності і як основний інформаційний документ управлінського обліку підтверджує економічну доцільність функціонування конкретних підрозділів комерційного банку.

У роботі підкреслено, що в процесі організації та ведення управлінського обліку в банківських установах ефективно поєднуються механізми всіх його функцій, а особливо планування, обліку, контролю та аналізу. Унаслідок такого поєднання підсистема управлінського обліку в загальному управлінні банком виконує активну роль щодо забезпечення високих вихідних показників фінансово-господарської діяльності, зокрема прибутку, а також надійності, рентабельності, ліквідності. Зазначені функції управлінського обліку виявляють активність на відповідних його етапах – планування, обліку, контролю, аналізу, які повторюються багаторазово та паралельно на рівнях управління підрозділами та банком загалом. У зв’язку з цим процедури внутрішньобанківського обліку, контролю, аналізу, планування, що виконуються в межах підсистеми управлінського обліку, неможливо повною мірою будувати за методиками фінансового обліку, навіть за умови їх досконалого опрацювання, з огляду на ретроспективність даних і спрямування на формування показників фінансової звітності. Утім, цикли управлінського обліку необхідно узгоджувати з фінансовим обліком з метою контролю повноти й достовірності результативної облікової інформації за витратами та доходами, що забезпечує раціоналізацію процесів формування собівартості банківських продуктів і послуг.

У роботі підкреслюється неоднозначність підходів різних комерційних банків до номенклатури планової інформації за доходами (витратами). Визначаючи її, слід ураховувати, що фактичні значення інформації мають контролюватися фінансовим обліком доходів і витрат за відповідними рахунками плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків. У цьому зв’язку доведено, що для потреб планування в управлінському обліку найліпше використовувати номенклатуру доходів (витрат), яка відповідає показникам звіту про фінансові результати комерційного банку й узагальнюється бюджетами, які доводяться до всіх структурних підрозділів.

Відносно системи фінансових потоків структурні підрозділи поділяються на підрозділи залучення та розміщення ресурсів. Якщо перші забезпечують формування пасивів банку, залучаючи грошові кошти клієнтів, то другі, здійснюючи активні операції, створюють умови для отримання банком процентного та комісійного доходу.

За такої структуризації банку підрозділи залучення та розміщення ресурсів запропоновано визнати центрами відповідальності, які в підсистемі управлінського обліку виокремлюються як центри обліку за умови, що ними