Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Тактика узнавання і впізнання під час досудового слідства

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
 
Головецький Михайло Олексійович
 
УДК 343. 985
 
Тактика узнавання і впізнання під час досудового слідства
 
Спеціальність 12. 00. 09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза
 
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
 
Київ – 2002
 
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі криміналістики Національного університету внутрішніх справ МВС України.
Науковий керівник – заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор Салтєвський Михайло Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики.
Офіційні опоненти: – доктор юридичних наук, професор Шумило Микола Єгорович, Національна академія Служби безпеки України, професор кафедри кримінального права та кримінального процесу.
- кандидат юридичних наук, доцент Ахтирська Наталія Миколаївна, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, завідуюча кафедрою кримінального процесу та криміналістики.
Провідна установа – Національна академія внутрішніх справ МВС України, кафедра криміналістики (м. Київ).
Захист відбудеться 10 лютого 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 001. 05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033 м. Киів, вул. Володимирська, 60.
З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий 4 січня 2003 р.
 
Загальна характеристика роботи
 
Актуальність теми дослідження. Становлення і зміцнення України як правової демократичної держави, формування на її теренах повноцінного громадянського суспільства неможливе без суттєвого поліпшення діяльності всіх державних структур, в тому числі правоохоронних органів. Основним їх завданням на сьогодні є запобігання злочинності та боротьба з нею, важливою складовою якої є слідча та оперативно-розшукова діяльність.
Розкриття і розслідування злочинів обгрунтовано відносять до одного з специфічних і складних видів суспільної діяльності, оскільки вона здійснюється у суворій відповідності до норм Конституції, кримінально-процесуального законодавства та інших нормативних актів, а також тактичних рекомендацій, які розроблені на підставі законів і передової правозастосовчої практики.
На сьогодні в Україні відзначається зменшення загальної кількості скоєних злочинів (1997 – 590 тис., 1998 – 572 тис., 1999 – 552 тис., 2000 – 531 тис., 2001 – 517 тисяч злочинів). Значно збільшилась кількість розкритих злочинів. Так, за 2001 рік розкрито 405 521 злочин, що складає 76, 4% від кількості скоєних злочинів (у 1999 році цей показник складав 70, 5%). Однак вказане криміногенне явище становить велику загрозу не тільки життю і здоров’ю окремих громадян, але й нормальній життєдіяльності всього суспільства. Особливо слід відзначити, що значну частку складають тяжкі злочини (28, 5%). Тому перед вченими та практичними працівниками правоохоронних органів поставло завдання розробити і впровадити у практику нові засоби і методи (тактичні прийоми) виявлення та збору доказової інформації, досконаліші методики розслідування злочинів.
У сучасному кримінальному процесі найбільш поширеними засобами збирання доказів є слідчі дії, в тому числі призначення та проведення експертиз, а в деяких випадках і оперативно-розшукові заходи. Серед слідчих дій пред’явлення для впізнання є важливим процесуальним засобом встановлення тотожності об’єктів за їх ідеальними відображеннями. Узнавання має місце як під час проведення слідчих дій, так і в ході оперативно-розшукової діяльності.
Процес впізнання – це розумова діяльність впізнаючого, суть якої полягає у порівнянні уявного відображення (сліду пам’яті) з реальним об’єктом, що спостерігається в даний час, з метою встановлення їх тотожності. Впізнання грунтується на підставі психофізіологічного акту узнавання, який широко застосовується як пізнавальний прийом у людській діяльності взагалі та в оперативно-слідчій практиці, зокрема.
Узнавання є основою розшуку злочинця по “гарячих слідах”, затримання підозрюваного, встановлення особи людини, котра видає себе за іншу, а також встановлення особи невпізнаного трупа. Однак тактичні особливості використання цієї природженої здатності людини в оперативно-розшуковій і слідчій діяльності залишаються білою плямою у криміналістичній літературі. Тому часто зустрічаються випадки ототожнення результатів узнавання під час оперативно-розшукових заходів з результатами пред’явлення для впізнання.
Відповідно до результатів проведеного нами анкетування лише 33% із 200 опитаних слідчих і оперативних працівників зі стажем 3-5 років відрізняють “узнавання” від “впізнання”, а 12% не змогли відповісти на поставлене запитання: чим відрізняється узнавання від впізнання?
Результати узнавання та впізнання мають різні процесуальні наслідки. Якщо результати узнавання, яке мало місце під час оперативно-розшукового заходу, є лише орієнтуючою інформацією, то результати пред’явлення для впізнання є доказами у кримінальній справі. Звідси випливає необхідність чіткого розмежування змісту понять “узнавання” і “впізнання” з метою їх правильного застосування в науці та практичній діяльності.
Останнім часом значно зменшилася допомога населення правоохоронним органам. Громадяни стали рідше повідомляти про скоєні злочини, відмовляються брати участь у впізнанні злочинців. Мотивація такої поведінки різна: від повної недовіри правоохоронним органам до страху перед помстою з боку злочинців. Особливо це стосується свідка та потерпілого, які беруть участь у пред’явленні для впізнання. Страх помсти з боку підозрюваного або його знайомих досить часто є причиною неправдивих свідчень. Але дотепер ще не розроблено надійний механізм захисту учасників кримінального процесу, хоча Закон “Про забезпечення безпеки осіб,
Фото Капча