Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Тактика узнавання і впізнання під час досудового слідства

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 

для впізнання людини за ходою” автором описано розроблену тактику пред'явлення для впізнання людини за ходою повинна включати чотири стадії: підготовка, старт, узнавання і фіксація результатів. Стадія “Підготовки” полягає у доборі учасників слідчої дії, виборі місця впізнання, визначенні маршруту руху і пункту спостереження. На стадії “Старт” слідчий збирає всіх учасників впізнання, крім впізнаючого, який має знаходитися осторонь. Потім слідчий роз'ясняє учасникам суть слідчої дії, їхні права й обов'язки, після чого ділить усіх на дві групи, умовно названі нами група “Впізнаючий” і група “Пізнаваний”. На стадії “Узнавання” група “Пізнаваний” проходить повз пункт спостереження, кожний суб'єкт групи “Впізнаючий” бачить кожного учасника групи, що рухається, попереду, збоку і позаду. Спеціаліст у цей час фіксує моменти руху відеокамерою. Коли впізнаючий узнає пізнаваного, він повідомляє слідчому, за якими ознаками він дійшов до висновку, що це саме та людина, котра скоїла злочин, і вказує, яким по порядку він рухається у колоні (наприклад, другим, рахуючи з голови колони). Групи з’єднуються, слідчий повідомляє, що впізнання відбулося і приступає до процесуального оформлення результатів слідчої дії.

У підрозділі 3. 3. “Сучасні проблеми пред'явлення для впізнання”, узагальнивши емпіричні матеріали проведеного дослідження, автором виділено декілька найбільш актуальних проблем, пов'язаних із цією слідчою дією, як-от: коло об'єктів, котрі можливо і доцільно пред'являти для впізнання; сукупність ознак, за якими можливе впізнання; нові види пред'явлення для впізнання (повторне, зустрічне) ; роль понятих під час пред'явлення для впізнання; забезпечення безпеки впізнаючого. Вирішення названих проблем автор вбачає у закріпленні в Кримінально-процесуальному кодексі нових правил пред'явлення для впізнання.
У висновках узагальнюються основні результати дослідження, вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання пред'явлення для впізнання та оперативного узнавання. Серед висновків необхідно виділити такі положення:
1. Вперше в криміналістичній літературі на монографічному рівні розкрита психофізіологічна і криміналістична сутність поняття “узнавання”, яке слід інтепретувати як іманентну властивість людини і (друге значення поняття) як оперативно-тактичний прийом, котрий використовується з метою ототожнення під час оперативних заходів і слідчих дій. Впізнання – це процесуальна процедура, котра дозволяє результати звичайного психофізіологічного узнавання визнавати джерелами доказової інформації.
2. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що факт узнавання, зафіксований у протоколі слідчої дії, оцінюється як доказ, а той, що мав місце в рамках оперативно-розшукового заходу і зафіксований в оперативному документі, таким не є. Тому вважаємо за доцільне зафіксований факт узнавання у протоколі оперативного узнавання оцінювати як доказ, а сам протокол – джерелом доказів. У цьому зв'язку необхідно статтю 65 чинного КПК (і відповідну статтю нового КПК) доповнити фразою – “протокол оперативного узнавання”.
3. Оскільки у чинному Кримінально-процесуальному кодексі України виявлено ряд неточностей щодо організації і тактики проведення пред’явлення для впізнання, зокрема, видів і кількості об’єктів, які пред’являються, іманентних властивостей особи, котра впізнає, видів впізнання за функціональними ознаками тощо. З метою усунення названих прогалин пропонуємо викласти частину 2 статті 174 у такій редакції:
“Об’єктами пред’явлення для впізнання можуть бути люди, трупи, предмети, тварини та птахи, будівлі, приміщення, ділянки відкритої місцевості. У разі неможливості пред’явлення для впізнання зазначених об’єктів у натуральному вигляді, слід пред’являти їх зображення на відповідних носіях”.
4. Кількість осіб, серед яких пред’являється впізнаваний, слід уточнити, а відповідну норму сформулювати в такій редакції:
“Особа пред’являється для впізнання серед двох інших, які не мають значних відмінностей у зовнішності та одязі”.
5. З метою підвищення ефективності результатів слідчої дії пропонується проводити впізнання не тільки за ознаками зовнішності (статичними), а також за функціональними (динамічними) ознаками, для чого частину 3 статті 174 слід доповнити такою нормою:
“Людина може бути впізнана за ознаками зовнішності, голосу, ходи, міміки, жестикуляції. Під час попереднього допиту впізнаючого слід вияснити, які ознаки він запам’ятав і чи зможе за ними впізнати підозрюваного”.
6. У результаті проведеного нами опитування понад 200 слідчих у різних регіонах України 74% респондентів відповіли, що в деяких випадках доцільно і необхідно проводити повторне пред’явлення для впізнання. Така точка зору висловлюється і вченими криміналістами. Виходячи з наведеного, пропонуємо доповнити Кримінально-процесуальний кодекс статтею 174-1 з вичерпним переліком випадків повторного впізнання, яку слід сформулювати таким чином:
“Пред’явлення для впізнання повинно відбуватися в умовах, які були б адекватними тим, за яких особа, котра впізнає, сприймала підозрюваного за обставин, що цікавлять слідство. Повторне пред’явлення для впізнання можливе лише у випадках, якщо:
- дана слідча дія проводилася в момент, коли особа, котра впізнає, знаходилася в стані тимчасового розладу психіки, зору, слуху, відволікаючої дії болю, що викликана подією злочину чи іншими обставинами, у зв’язку з чим вона не могла правильно сприймати те, що відбувалося;
- пред’явлення для впізнання проводилося в умовах, які є гіршими для сприйняття, ніж ті, за яких особа, котра впізнає, сприймала об’єкт вперше;
- у зв’язку з розшуком або хворобою особи впізнання проводилося за фотографіями, а потім появилася можливість безпосередньо пред’явити її для впізнання”.
7. З метою забезпечення безпеки свідків (потерпілих) пропонуємо доповнити статтю 174 частиною 5 такого змісту:
“За клопотанням особи, котра впізнає, пред’явлення для впізнання необхідно проводити в спеціально обладнаному приміщенні в умовах, за яких особа, котру впізнають, не може бачити
Фото Капча