Тактика узнавання і впізнання під час досудового слідства

У психології і криміналістиці розрізняють за способом два види впізнання: симультанне і сукцесивне. При симультанному впізнанні впізнаючий робить висновок шляхом загального сприйняття об'єкта, свідомо минаючи проведену стадію аналізу ознак. Таким чином впізнаються переважно об'єкти, котрі спостерігаються найчастіше. Так узнають, наприклад, членів сім'ї, товаришів по роботі, предмети домашнього побуту та ін. Незважаючи на відсутність чіткого виділення окремих елементів, впізнання завжди має позитивний результат.

Сукцесивне впізнання здійснюється шляхом знаходження і виділення в об'єкті окремих ознак, елементів, деталей, котрі потім синтезуються в загальний образ, внаслідок чого і робиться висновок про схожість або відмінність об'єктів.

У підрозділі 1. 3. “Співвідношення понять “узнавання”, “впізнання”, “розпізнавання” застосування їх у слідчій тактиці” дисертантом проаналізовано функціональну природу узнавання як одного з засобів встановлення тотожності об'єктів і проведено розмежування між подібними з ним поняттями “впізнання” і “розпізнавання”. У даному випадку узнавання розглядається як іманентна, психофізіологічна властивість людини, що лежить в основі її пізнавальної діяльності. Узнавання як результат психофізіологічної діяльності завжди входить структурним елементом у різноманітні організаційні, оперативні, криміналістичні і тактичні прийоми судово-слідчої діяльності. Одним із прикладів є застосування узнавання під час провадження слідчої дії – пред'явлення для впізнання.

Узнавання як «інструмент» людського сприйняття і відображення об'єктивної реальності є структурним елементом такого методу оперативно-розшукової діяльності, як оперативне розпізнавання і оперативно-розшукового заходу – негласне впізнання.

Відмінність оперативного узнавання від процесуально регульованого впізнання полягає не в тому, що при його проведенні не є обов'язковим дотримання процесуальних правил, а в об'єктивній неможливості їх виконання: впізнаваного об'єкта ще немає, його потрібно розшукати. Звернення до оперативно – розшукового узнавання завжди є вимушеним, воно зумовлене відсутністю у органу, який веде розслідування, таких даних, котрі дозволили б установити місцезнаходження впізнаваного об'єкта іншими засобами.

Властивість узнавання використовується також у ході не передбачених кримінально-процесуальним законом впізнавальних процесів на попередньому слідстві. До таких впізнавальних процесів відносяться ті, кінцевий результат котрих (акт узнавання) відбувається поза рамками якої-небудь процесуальної дії. Це, насамперед, впізнавальні акти, що мали місце до порушення кримінальної справи; впізнавальні акти, що відбулися після порушення кримінальної справи, але поза процесуальними правилами (випадкове узнавання) і оперативно-розшукове розпізнавання, котре нерідко планується в числі початкових оперативно-розшукових заходів органів внутрішніх справ. Зазначені процеси умовно названі автором непроцесуальними актами узнавання.

У другому розділі “Тактика узнавання під час досудового слідства” розглянуті питання тактики узнавання на початковому етапі розслідування, проаналізовані тактичні особливості узнавання на подальшому етапі, описані способи фіксації і використання результатів узнавання під час розкриття і розслідування злочинів.

У підрозділі 2. 1. “Тактика узнавання на початковому етапі розслідування” йдеться про те, що в рамках попередньої перевірки отриманих матеріалів про правопорушення, а також у ході досудового і судового слідства активно використовуються різноманітні методи одержання і перевірки інформації. Так, з метою встановлення особи, підозрюваної у скоєнні злочину, або місця знаходження викрадених предметів застосовуються тактичні прийоми, у ході який реалізується властивість людини узнавати раніше сприйняті об'єкти.

У дисертації вказується, що розшук підозрюваної особи за прикметами зовнішності й іншими ознаками припускає ототожнення виявленого об'єкта за суб'єктивним образом, відтвореним у пам'яті особи, котра здійснює розшук. Механізм формування суб'єктивного образу включає такі етапи: сприйняття, розпізнавання, класифікація по групах (видах) і запам'ятовування. Кожному з названих етапів дана детальна характеристика. На практиці у розшукових цілях досить часто використовуються словесні портрети, фотографічні знімки підозрюваної особи (або іншого розшукуваного об'єкта), його відео- або кінозображення, синтетичні та композиційні портрети і малюнки, виконані художником. У результаті проведених нами досліджень було встановлено, що факти узнавання за словесним портретом склали 65, 6%, за фотознімками – 23, 7%, за орієнтировкою – 7, 8%, за мальованим портретом та іншими способами – 2, 9%.

У роботі описані правила упорядкування словесного портрету, що використовується з метою розшуку злочинця, встановлення особи невпізнаного трупа, ідентифікації людини, котра приховує своє справжнє ім'я. В основі всіх названих дій лежить властивість людини узнавати раніше спостережувані об'єкти.

Тактичні прийоми і комбінації, в ході яких має місце упізнавання, визначаються слідчою або оперативною ситуацією. При цьому можуть бути використані як гласні, так і негласні методи оперативно-розшукової діяльності або їх сполучення. Для гласних заходів характерним є використання зображення об'єктів шляхом широкого пред'явлення їх громадянам, у тому числі з використанням засобів масової інформації.

Для негласних або комбінованих оперативно-розшукових заходів характерне приховане спостереження за участю узнаючого. Згодом можливе затримання особи або продовження спостереження у разі потреби виявлення інших учасників злочинного угруповання. До спеціальних тактичних операцій, у ході котрих можлива участь узнаючого, належать обхід, пошук, засідка.

У дисертації розглянуті види об'єктів, що частіше усього були впізнані оперативними шляхом. На відміну від об'єктів, пред’явлених для впізнання в процесуальному порядку, у числі об'єктів оперативно-розшукового узнавання можуть бути зображення людей і предметів на фото-, кіно- або відеоматеріалах, аналоги предметів, а також портрети і малюнки, виконані художником або складені технічними засобами за методом композиційного портрету.

У підрозділі 2. 2.