Тактика узнавання і впізнання під час досудового слідства

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

механізму пізнавальних процесів, які відбуваються у свідомості людини; на їх основі розкрита сутність понять “узнавання”, “впізнання”, “розпізнавання” з точки зору психології, фізіології та криміналістики, проаналізований взаємозв’язок між ними і визначена їх специфіка в процесі розпізнавання раніше сприйнятих об’єктів; вперше обгрунтована необхідність законодавчого закріплення оперативного узнавання як способу отримання доказової інформації і впровадження його у слідчу та оперативно-розшукову практику; класифіковані ситуації оперативного узнавання на початковому і подальшому етапах досудового слідства, запропоновані способи фіксації результатів узнавання та їх застосування під час доказування; доведена необхідність розширення кола об’єктів, що пред’являються для впізнання; дістали подальший розвиток правові, етичні і тактичні основи пред’явлення для впізнання людини за ознаками зовнішності без понятих, відносно чого запропонована нова норма в КПК; вперше розроблені наукові основи тактики пред’явлення для впізнання людини за ходою і показана можливість впізнання за іншими функціональними ознаками; удосконалено процесуальні і тактичні основи зустрічного та повторного впізнання, а також тактичні прийоми та криміналістичні засоби забезпечення безпеки свідків під час провадження впізнання і узнавання.

Виходячи з викладеного, автором виносяться на захист такі положення, які відповідають вимогам наукової новизни:

1) визначення поняття “узнавання” як складного психофізіологічного процесу, під час якого людина співставляє об'єктивну реальність, що сприймається в даний момент, із зафіксованими раніше суб'єктивними образами і робить висновок про наявність або відсутність тотожності; поняття “узнавання” розглядається також як іманентна властивість людини встановлювати тотожність об’єктів;

2) теоретичні основи тактики узнавання і впізнання на початковому та подальшому етапах досудового слідства;

3) визначені правові та етичні основи використання узнавання і впізнання як тактичних засобів збирання доказової інформації;

4) твердження про те, що результати узнавання на початковому і подальшому етапах досудового слідства необхідно відображати у “протоколі оперативного узнавання” або у протоколі відповідної слідчої дії;

5) обгрунтовано наукові і тактичні основи впізнання людини за функціональними ознаками, зокрема за ходою;

6) проаналізовано та запропоновано спосіб вирішення проблем зустрічного і повторного впізнання;

7) обгрунтовано та внесено пропозиції доповнити чинний Кримінально-процесуальний кодекс новими нормами з метою усунення виявлених прогалин;

8) розроблено тактичні прийоми і засоби убезпечення свідка й потерпілого під час узнавання і впізнання.

Теоретичне значення дослідження: отримані автором результати є вагомим внеском у розвиток загальної теорії криміналістики, кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності, тактики проведення слідчих дій взагалі та пред’явлення для впізнання, зокрема.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, висновки, пропозиції та рекомендації сприятимуть вдосконаленню тактики правоохоронної діяльності. Впровадження у практику оперативно-розшукового заходу – оперативного узнавання і закріплення у Кримінально-процесуальному кодексі нових видів пред’явлення для впізнання істотно розширить інструментарій слідчих та оперативних працівників у збиранні доказової інформації. Проведення впізнання в умовах, коли пізнаваний не бачитиме впізнаючого, дозволить убезпечити останнього, внаслідок чого будуть усунуті підстави для відмови свідків від участі у слідчій дії.

На основі узагальнення матеріалів слідчої та судової практики з проблем тактики узнавання і пред’явлення для впізнання запропоновані зміни та доповнення до Проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України, які обговорені на засіданні кафедри криміналістики Національного університету внутрішніх справ і направлені в Комітет Верховної Ради України із законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Внесені пропозиції частково знайшли своє відображення у ч. 6 ст. 174 КПК України.

Основні положення і висновки, отримані в результаті дослідження, використовуються у навчальному процесі Національного університету внутрішніх справ: у лекційному курсі з криміналістики, а також під час проведення практичних занять на тему “Тактика пред’явлення для впізнання”. З урахуванням результатів дослідження автором розроблені методичні вказівки для викладачів з названої теми.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, першим в Україні комплексним дослідженням сутності, видів, тактичних і психологічних основ та значення узнавання і впізнання, як способів збирання доказової інформації під час ого слідства. Сформульовані в ній положення і результати мають наукове і практичне значення, оскільки вони обгрунтовані на базі особистого вивчення і критичного аналізу понад двохсот наукових і нормативних джерел, матеріалів чотирьохсот кримінальних справ, які розглянуті місцевими судами Харківської, Львівської, Полтавської та інших областей. Автор наводить теоретичні положення і дає практичні рекомендації по вдосконаленню правоохоронної діяльності та кримінально-процесуального законодавства. Окремі питання піднімаються вперше, деякі розглянуті по-новому, додатково обгрунтовані.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри криміналістики Національного університету внутрішніх справ, на республіканській науково-практичній конференції (м. Харків, 1996 р.), на обласній науково-практичній конференції, присвяченій Дню прав потерпілих (м. Харків, 1998 р.) та під час науково-практичної конференції “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених”, що відбулася 13 квітня 2001 року у м. Харкові.

Публікації. Сформульовані в роботі положення, висновки та пропозиції викладені у восьми статтях у наукових виданнях (п'ять із них фахові) та тезах доповідей на трьох наукових конференціях.

Структура і обсяг дисертації. У відповідності до мети, завдань і предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 149 найменувань та п’яти додатків на 9 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 195 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета і завдання