Тактика узнавання і впізнання під час досудового слідства

Узнавання в процесі зазначених слідчих дій не є самостійним процесуальним актом як це має місце при пред'явленні для впізнання. Воно служить супутнім чинником у процесі слідчої дії, котра вирішує свої задачі. У той же час акт узнавання може істотно вплинути на хід і результати конкретної слідчої дії.

Тактичний прийом, спрямований на узнавання об'єктів, що спостерігалися раніше, є одним з основних елементів слідчої тактики. Такі тактичні прийоми мають місце не лише в ході провадження пред'явлення для впізнання, але і під час проведення інших слідчих дій. Такого роду узнавання має істотне і різнопланове значення в ході розкриття та розслідування злочинів. Так, узнавання служить орієнтуючою інформацією для висування версій у ході огляду місця події, наприклад, необхідною умовою для подальшого проведення слідчої дії (при перевірці показань на місці), а також просто супутним чинником (під час обшуку, допиту). Проте, у будь-якому з перерахованих випадків зафіксований у протоколі слідчої дії факт узнавання має оцінюватися як доказ у кримінальній справі.

У підрозділі 2. 3. “ Фіксація результатів узнавання і їх використання під час розслідування” вказано, що зміст поняття “документи” конкретно не визначено в чинному Кримінально-процесуальному кодексі, через що на практиці й у теорії досить часто виникають колізії в його тлумаченні. Особливої гостроти ця проблема набуває в тому випадку, коли виникає питання про доказове значення матеріалів оперативно-розшукової діяльності. З метою вирішення виниклої проблеми вважаємо доцільним підтримати пропозицію вчених про те, що в новому КПК слід уточнити поняття “документи”, передбачивши, що документами можуть бути також відомості про факти, зібрані органом дізнання внаслідок оперативно-розшукових заходів або адвокатом, якщо ці відомості отримані від них і перевірені слідчим органом, прокурором, суддею або судом у порядку, передбаченому законом. У такому випадку факт узнавання, що мав місце в рамках оперативно-розшукового заходу і зафіксований у відповідному документі, буде мати доказове значення.

Аналізуючи наведені вище думки вчених з приводу способів фіксації оперативної діяльності та доказового значення її результатів, дозволимо собі висловити судження про те, що факт узнавання, який мав місце під час оперативно-розшукового заходу, необхідно зафіксувати у протоколі оперативного узнавання. Такий документ, як і протоколи слідчих дій, необхідно визнати джерелом доказів. У цьому зв'язку в новому Кримінально-процесуальному кодексі варто закріпити новий вид доказів – фактичні дані, зафіксовані в протоколі оперативно-розшукового заходу.

В даний час факт узнавання може мати доказове значення тільки в тому випадку, якщо буде зафіксований у процесуальному документі, основним із яких є протокол. Але можливі й інші способи фіксації результатів узнавання і залежать вони від тих обставин, за яких мало місце узнавання.

Виходячи з аналізу вивчених кримінальних справ і матеріалів попередньої перевірки, можна виділити три основних типи тактичних ситуацій узнавання при безпосередньому спостереженні об'єкта. По-перше, це ті ситуації, коли оперативний працівник затримує розшукувану особу, узнавши її самостійно за орієнтировкою, фотознімком або мальованим портретом. Такий факт узнавання має бути відображений у рапорті або в протоколі затримання. Другий вид ситуацій, коли у складі оперативно-розшукової групи приймає участь свідок чи потерпілий з метою узнавання злочинця. У даному випадку необхідно скласти протокол оперативного упізнавання. По-третє, це випадки узнавання під час проведення певних процесуальних дій у процесі попереднього розслідування. Таке узнавання слід зафіксувати в протоколі допиту (пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки й обставин події, обшуку, огляду місця події).

У третьому розділі “Особливості тактики пред'явлення для впізнання” розглянуто поняття і сутність, види, тактичні і процесуальні аспекти пред'явлення для впізнання на попередньому слідстві; описані етапи тактики пред'явлення для впізнання людини за ходою; проаналізовані сучасні проблеми пред'явлення для впізнання і запропоновані відповідні засоби їхнього вирішення.

У підрозділі 3. 1. “ Пред'явлення для впізнання під час досудового слідства:

поняття і сутність, види, процесуальні і тактичні аспекти” розглянуто сутність предявлення длявпізнання як слідчої дії, проведено критичний аналіз різних підходів до розуміння цілей пред'явлення для впізнання як слідчої дії. Відповідно до одного із них, метою впізнання є встановлення тотожності, відповідно до іншого – може бути як установлення тотожності, так і групової приналежності. На нашу думку, метою пред'явлення для впізнання завжди повинно бути встановлення тотожності об’єктів.

Проаналізувавши висловлені в криміналістичній літературі визначення поняття “пред'явлення для впізнання”, дисертант приходить до висновку про те, пред'явлення для впізнання – це самостійна процесуальна слідча дія, котра полягає в демонстрації (показі) у встановленому законом порядку впізнаючому – потерпілому, свідку, підозрюваному або звинувачуваному – зазначених у законі об'єктів, що сприймалися ним раніше у зв'язку з обставинами розслідуваної події, з метою їх узнавання.

У дисертації названі і проаналізовані тактичні і процесуальні правила пред'явлення для впізнання, котрих необхідно дотримуватися, щоб результати слідчої дії мали доказове значення.

У підрозділі 3. 2. “Тактика пред'явлення