Технологія фізичної реабілітації дітей із обмеженими психофізичними можливостями

При систематичному загартовуванні з часом відбувається зміна морфологічних показників: потовщується роговий шар шкіри, збільшується міцність стінок капілярів, зменшуються (в 5-8 разів) «застудні» захворювання. Проте, загартовуючий ефект різко знижується вже через 5-6 днів після припинення загартовування і майже зникає через 2 тижні. Виходячи з цього ми рекомендували вихователям і надалі продовжувати загартовуючі процедури.

Таким чином, упроваджена в корекційно-реабілітаційний процес комплексна експериментальна програма фізичної реабілітації сприяла профілактиці, відновленню соматичного стану дітей із ЗПР експериментальної групи та корекції вторинних недоліків у їх психофізичному розвитку, що надасть можливість більш успішно адаптуватися до нових соціальних умов, шкільного навчання.

 

 

Зростання хронічної та поєднаної паталогії призвело до поглиблення процесу інвалідизації дитячого населення. За даними Центру медичної статистики МОЗ України (2005 р.), більш як за десятирічний період рівень загальної інвалідності дітей збільшився на 78% (з 95, 7 у 1992 році до 170. 4 у 2004 ропі на 10000 дітей). Питома вага дітей-інвалідів піком до 16 років, інвалідність у яких пов'язана з патологією нервової системи, складала у 2004 році 21, 5, а разом розладами психіки та поведінки 37, 4. Це більше 50 тис. соціально дезадаптованих дітей.

З урахуванням викладеного, Вченою медичною радою МОЗ України схвалена Концепція удосконалення неврологічної допомоги дітям України. Мета її полягає у необхідності створення системи лікувально-профілактичних закладів, спрямованих на попередження інвалідності у дітей, зменшення прошарку соціально-дезадаптованих дітей, а також впровадження сучасної системи медико-соціальної реабілітації дітей з патологією нервової системи, максимально можливе залучення цього контингенту до суспільно корисної праці та самозабезпечення.

В реалізації Концепції окреслені три основні завдання:

- профілактика – як стратегічний напрямок роботи;

- удосконалення системи спеціалізованої допомоги дітям з гострою та хронічною патологією;

- кадрове забезпечення та принципи фінансування.

Профілактичний напрямок у тих аспектах, які мають залежність від медицини, передбачав надання пріоритетного значення подальшому розвитку профілактичних заходів як стратегічного напрямку роботи з запобігання дитячої інвалідності: центри (відділення) медико-генетичні, родопомічні та неонатальні заклади, центри (відділення) медико-соціальної реабілітації, будинки дитини; створення на базі Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» умов для діагностики спадкових захворювань нервової системи; додаткові заходи у галузі валеологічної освіти та безпеки життєдіяльності дітей, інші.

Удосконалення системи спеціалізованої допомоги дітям з гострою неврологічною патологією передбачає подальше моделювання стаціонарної допомоги, а саме: відкриті при неврологічних відділеннях блоків (палат) інтенсивної терапії, спеціалізованих центрів, нейрохірургічних палат, ліжок денного перебування для проведення консервативної допомоги дітям з нейроортопедичною патологією тощо. Водночас, з стаціонарі необхідно створити всі умови для неухильного виконання стандартів діагностики та протоколів лікування основних захворювань нервової системи.

Організація системи допомоги дітям з хронічною неврологічною патологією визначає за доцільне запровадження в Україні основних положень соціальної педіатрії, яка опікується умовами розвитку дитини, її здоров'ям та його порушеннями у зв'язку з соціальними, психологічними (особливо сімейними), біологічними умовами та змінами навколишнього середовища; вивчає питання організації системи охорони здоров'я дитини (включаючи і преперинатальний період), її освіту (включаючи і професійне навчання) та соціальний захист дитини та її сім'ї; як наука сприяє вирішенню проблем окремої дитини на основі інтердисципліпарного підходу з використанням спектра міжпрофільних методик з питань педіатрії, епідеміології, психології і психології розвитку, неврології і неврології розвитку, психіатрії, наркології та економіки здоров'я; як сучасна галузь медицини в межах педіатричної допомоги займається реабілітацією дітей та підлітків з довготривалими порушеннями фізичного, психічного, інтелектуального і соціального розвитку (діти з обмеженими можливостями здоров'я). Соціальна педіатрія концептуально забезпечує оформлення життєвого простору дитини та підлітка в суспільстві з урахуванням стану її здоров'я.

За визначенням ВООЗ, під реабілітацією розуміють: комплексне та скоординоване використання медичних, соціальних, освітніх та професійних заходів для підготовки або перепідготовки неспроможної особи до найвищого рівня реалізації функціональних можливостей. Таким чином, передбачається комплексний і системний підхід у вирішенні всіх аспектів реабілітаційного процесу, а саме: медична реабілітація, яка забезпечує реабілітацію на рівні біологічного організму людини; соціальна реабілітація, яка забезпечує реабілітацію людини з інвалідністю, як соціального суб'єкта; психологічна реабілітація, яка забезпечує реабілітацію людини з інвалідністю на рівні особистості, та педагогічна реабілітація, що забезпечує реабілітацію людини, як суб'єкта діяльності.

В лікувально-профілактичних закладах МОЗ впроваджена модель медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи «Тандем-партнерство», «дитина-сім'я-фахівець» (Рішення Вченої медичної ради МОЗ від 17. 04. 1998 р.).

Медична складова комплексної реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров'я полягає у створенні системи лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на попередження інвалідності у дітей, зменшення прошарку соціально-дезадаптованих дітей, а також впровадження сучасних моделей медико-соціальної реабілітації.

До найпоширеніших методів медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи відносяться авторські комплексні інтегральні моделі, медикаментозне лікування, кінезотерапія, фізіотерапія, акупунктурна терапія, нейроортопедична та нейрохірургічна корекція, санаторно-курортна реабілітація та інші.

І. Авторські комплексні інтегральні моделі реабілітації.

Метод В. І. Козявкіна- система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (СІНФР) заснована на біомеханічній корекції хребта і великих суглобів з використанням рефлексотерапії, мобілізуючої гімнастики, спеціальної системи масажу, ритмічної гімнастки, апітерапії, механотерапії