Предмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
117
Мова:
Українська
від елементарних мовних сигналів до формування пізнавальної діяльності та мовлення) ;
4). функціональна система емоційно-комунікативної сфери та мотивацій (від елементарних емоційно-комунікативних реакцій до формування мотиваційної сфери і способів адаптації особистості у соціальному середовищі).
Визначення реального рівня розвитку функціональних систем та їх особливостей і вад у дітей з органічним ураженням нервової системи проводиться сумісно дитячим неврологом та медичним психологом за методиками Войта-діагностики, Мюнхенської функціональної діагностики та інших.
Попередня діагностика дає можливість розробити індивідуальну інтегральну програму реабілітації для кожної дитини.
Реабілітаційні методики, які впроваджені в Центрі, поєднують медичний та соціально-педагогічний напрямки: лікувальна фізкультура, масаж, елементи системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації В. Козявкіна, Войта-терапія, Бобат-терапія, сенсорна інтеграція. біомеханічна стимуляція м'язів, магнітотерапія, рефлексотерапія, фармакопунктура, Монтессорі-терапія, логопедична та психологічна корекція тощо.
Концепція «Тандем» розглядається в різних напрямках (векторах) :
1). співпраця «сім'я-дитина -фахівець»;
2). співпраця фахівців різного профілю;
3). взаємодія методик медичного і соціально-педагогічного напрямку – в кожній методиці відновлюються всі функціональні системи;
4). взаємодія різних функціональних систем в процесі реабілітації.
1. У напрямку «сім'я-дитина-фахівець», який є пріоритетним у концепції. «Тандем», визначаються і вирішуються такі питання:
1. 1. за функціональними системами;
1. 2. розуміння батьками проблем, що виникають у дитини в разі снілкування з оточуючим світом;
1. 3. виявлення та ознайомлення батьків із можливостями дитини пристосуватись до навколишнього середовища;
1. 4. усвідомлення батьками своїх відносин з дитиною та їх корекція;
1. 5. сумісна («батьки-фахівець») розробка напрямку та завдань реабілітації дитини, складання індивідуальної інтегральної програми реабілітації;
1. 6. ознайомлення батьків з методиками комплексної медико-соціальної реабілітації (спільні зібрання батьків, пацієнтів та фахівців, лекції та співбесіди з фахівцями) ;
1. 7. навчання батьків методикам або їх елементам індивідуальної реабілітації (Войта-терапія, Бобат-терапія, лікувальна фізкультура, логопедична та психолого-педагогічна корекція, поведінкова терапія) ;
1. 8. визначення (сумісно «батьки-фахівець») ефективності реабілітаційних заходів у відношенні до дитини в динаміці її розвитку (анонімне анкетування батьків) ;
1. 9. встановлення попереднього прогнозу розвитку функціональних систем дитини для виявлення напрямку до навчання та виховання;
1. 10. сприймання батьками своєї дитини не як інваліда, а як рівноправної людини з деякими особливими потребами, для формування психо-соціального мікроклімату навколо неї.
2. «Тандем» фахівців в процесі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи з метою подальшого розвитку та реалізації функціональних систем хворої дитини визначає доцільність означення наступних аспектів:
2. 1. сумісна діагностика дитячим неврологом та медичним психологам рівня розвитку функціональних систем та їх порушень;
2. 2. встановлення причин порушень розвитку функціональних систем (біологічні та психосоціальні чинники) ;
2. 3. визначення можливостей реалізації функціональних систем кожної дитини та причин, які блокують їх;
2. 4. спеціальна діагностика порушень функціональних систем за професійним напрямком фахівця (лікувальна фізкультура, Войта-діагностика, Бобат- діагностика, психологічна та нейропсихологічна діагностика, педагогічна та логопедична діагностика тощо) ;
2. 5. визначення фахівцями напрямку реабілітації на сумісних обговореннях проблем кожної дитини;
2. 6. складання фахівцями індивідуальних комплексних інтегральних програм реабілітації дитини;
2. 7. вивчення на сумісних міжфахових консиліумах питань динаміки розвитку функціональних систем та подолання їх вад для оцінки ефективності реабілітаційного процесу,
2. 8. обговорення додаткових проблем дитини в разі їх виникнення в процесі реабілітації (поява ускладнень, порушення контакту з дитиною та інше), наприклад – психолог-Войта-терапевт, психолог-невролог, невролог-лікар лікувальної фізкультури, невролог-нейроортопед тощо;
2. 9. в кінці курсу реабілітації на сумісних зборах фахівців аналізуються результати та ефективність індивідуальної програми реабілітації;
2. 10. визначаються напрямки та перспективи подальшої реабілітації кожної дитини за ступенем їх можливої адаптації (повторні курси реабілітації в Центрі, лікування в інших реабілітаційних закладах в тому числі освіти і системи соціального захисту, санаторно-курортне лікування тощо) ;
2. 11. колегіально вирішуються навчальні та соціальні питання.
3. Взаємодія методик медичного і соціально-педагогічного профілю («Тандем»-методик) впроваджується через основний методичний напрямок – в кожній методиці відновлюються всі функціональні системи (сенсорна, моторна, когнітивна і мовленнєва, емоційно-комунікативна та мотиваційна). Наведемо ряд прикладів. Так, наприклад, методика Войта-терапії, насамперед, спрямована на відновлення функціональної активності сегментарного апарату й дуги безумовного рефлексу для формування рухових навичок відповідних вікові. Водночас, покращання в руховій сфері сприяють розвиткові сенсорної сфери через відновлення елементарних відчуттів та формування сприйняття навколишнього середовища, мотивації пізнавальної діяльності та регуляції уваги і вольової поведінки.
«Методики поведінкової терапії та психотерапевтичних технік Мілтона Еріксона передусім орієнтують батьків та дитину на позитивне сприйняття розвитку дитини, що сприяє розвитку особистості дитини, її здібностей.
Методика лікувальної фізкультури (класичний варіант) спрямована на відновлення довільних цілеспрямованих рухів, їх оцінки батьками та дитиною, шо спонукає до розвитку сприйняття, пізнавальної та мовленнєвої активності, формування вольової поведінки.
Методика Монтессорі-терапії (М. Монтессорі) орієнтована на розвиток комплексного сприйняття, прискорення та вдосконалення розвитку здібностей дитини, вправності, через стимуляцію ініціативи, сприйняття емоційних та сенсорних розвиваючих процесів із перспективою можливості, подальшої готовності до самоорганізації, саморегулювання в повсякденному житті.
Методика сенсорного інтеграційного лікування – це направлений процес підвищення здатності дитини сприймати і організовувати сенсорну інформацію, проявляється у виробленні адаптивних реакцій у відповідності з її психоневрологічними потребами, що забезпечує направленість та поступальність