Технологія фізичної реабілітації дітей із обмеженими психофізичними можливостями

Відділення «Затишок» було відкрито 6 грудня на підставі розпорядження голови Казанківської райдержадміністрації № 130-р від 10. 05. 1995 року «про відкриття відділення медико-соціальної реабілітації для людей похилого віку, та ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів». Відділення призначене для надання комплексу соціально-медичної, соціально-психологічної реабілітації, консультації лікарів, організації довкілля спрямованих на підтримання життєдіяльності і соціальної активності інвалідів та пенсіонерів. В Казанкінському районі працює 27 соціальних працівників, які надають допомогу в ранньому віці для дітей-інвалідів.

Центри ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, що здійснюють свої функції спільно з органами охорони здоров'я, освіти, зацікавленими органами виконавчої влади та громадськими організаціями інвалідів.

Добре, що існують організовані Центри соціальної реабілітації, але спеціалістам, працюючим з дітьми, особливо потрібно звернути увагу на психофізичні умови формування життєвої компетентності. Взаємовідносини працівників Миколаївського Центру ранньої соціальної реабілітації дітей- інвалідів розробили психологи – педагогічні основи формування життєвої компетентності дітей з обмеженими можливостями під редакцією В. І. Ляшенко. Вони є результатами десятирічної роботи з дітьми інвалідами в центрі ранньої соціальної реабілітації. В основу їх покладені практичний досвід учителів – реабілітологів та їх асистентів, спеціалістів поглибленого впливу, батьків дітей з обмеженими можливостями здоров'я та теоретичне вивчення міжнародних та фізичних документів стосовно визначення основних потреб дітей-інвалідів.

Психологічні та фізіологічні умови формування життєвої компетентності мають консолідуючий характер, так як їх прояви, їх розвиток та трансформація відбуваються в межах одного суб'єкта – дитини з обмеженими можливостями здоров'я.

а) Психологічні умови

1. Глибоке вивчення емоційно-вольової та інтелектуальної сфери особистості.

2. Знання глибини та характеру психологічних відхилень.

3. Проведення колекційної діяльності психологічного стану з метою зняття стресів, підвищення самооцінки, саморозвитку, самопізнання, розвитку бажання спілкуватися.

4. Позитивний вплив на сім'ю, усвідомлення оточенням психологічних проблем дитини, залучення оточення та сім'ї до реабілітаційного процесу.

5. Оптимізація реабілітаційного середовища, гуманізація взаємовідносин у сім'ї та в Центрі.

6. Виявлення та подолання існуючих психологічних обмежень.

7. Пізнання навколишнього через відчуття.

Психологічні умови формування життєвої компетентності найтісніше пов'язані з індивідуальністю дитини і фактично є її суттю.

1. Психологічний стан дитини з обмеженими можливостями здоров'я є віддзеркаленням її індивідуальних особливостей, які значною мірою формують емоційно-вольову та інтелектуальну сфери особистості. Неможливо впливати на психіку дитини, проводити коригуючі заняття без глибокого знання процесів, що впливають на її поведінку. Послідовне та періодичне спостереження, створення відповідних ситуацій для активізації потрібних проявів, спеціалізовані заняття та ігри, аналіз бесід із батьками, занурення у реабілітаційне середовище дають змогу зібрати та проаналізувати матеріал, глибоко вивчити емоційно-вольовий та інтелектуальний потенціал дитини.

2. Майже всі діти з обмеженими можливостями здоров'я мають більші чи менші психологічні відхилення. Ці відхилення сформувалися:

- на основі інвалідизуючого захворювання як первинної причини;

- на основі розвитку комплексу неповноцінності як вторинної причини;

- на основі поєднання первинних та вторинних причин психологічних відхилень. Вони мають різні походження, глибину та характерні прояви. Як наголошує В. Ю. Мартинюк „ …діти з органічними ураженнями нервової системи впродовж десятків років стабільно посідають перше рангове місце серед дітей-інвалідів» (3). З огляду на це, знання глибини та характеру психологічного відхилення є необхідною умовою корекції психічного стану дитини.

3. Вивчення психологічного стану, знання глибини та характеру відхилень створюють реальні передумови для проведення корекційної діяльності, спрямованої на зняття стресових станів як таких, що паралізують та деформують емоційно-вольову сферу, формування почуття підвищеної самооцінки, саморозвитку дитини-інваліда, розвиток її психологічної компетентності. Проведення корекційної діяльності психологічного стану перш за все спрямоване на:

- уміння опановувати свій психологічний стан, уміння долати стресові ситуації, регулювати власні відчуття та емоції;

- здатність вибирати оптимальний шлях подолання кризи та подальшої поведінки відповідно до ситуації, що склалася;

- уміння реально оцінювати свій стан, психологічні особливості, здатність виконати реально усвідомлену, адекватно обрану дію.

Проведення корекційної діяльності психологічною стану починається з визначення кризовою стану під час першого тестування, набуває конкретних обрисів у межах спеціалізованих реабілітаційних занять, підсилюється шляхом виконання цільових завдань у сім'ї.

4. Важливою умовою формування життєвої компетентності є постійний психологічно-позитивний вплив на сім'ю, усвідомлення всім ближнім оточенням дитини її психологічних проблем, здійснення на цій основі реальних дій із боку сім'ї щодо виконання своїх реабілітаційних завдань. Якщо сім'я, ближнє оточення реально усвідомлять суть проблем дитини, опанують свою роль та місце в загальному процесі реабілітації, то це неодмінно приведе до конструктивних дій. Знаюча, спокійна, урівноважена сім'я – надійний помічник у реабілітаційному процесі.

5. Оптимізація реабілітаційного середовища, гуманізація взаємовідносин у сім'ї та в Центрі передбачають створення навколо дитини таких умов, які б до мінімуму зводили виникнення негативних емоцій, стресових ситуацій, посилювали б почуття взаєморозуміння, доброзичливості, гуманістичних підходів до вирішення проблемних ситуацій на основі добра, справедливості, чуйності, любові.

Реабілітаційне середовище повинно бути так сформоване, щоб у дітей завжди виникало бажання туди повернутися, а таке відчуття з'являється тільки на фоні позитивних емоцій. Відсутність негативних подразників, усунення будь-яких перешкод, створення оптимальних умов для дітей-інвалідів – необхідна умова їх спокою, відносно сталого психічного стану.

6. Першочерговою умовою