Технологія фізичної реабілітації дітей із обмеженими психофізичними можливостями

Кожна дитина – це неповторний та унікальний світ, і у цьому світі є свої позитиви і негативи. Особливо суттєво ця розбіжність відчувається в дітей з обмеженими можливостями здоров'я, так як негативні складові їх життя значною мірою перевищують позитивні. Крім того, інвалідизуюче захворювання, його прояви, наступив психологічна травма мають підвищено індивідуалізований характер. Тому обов'язковою педагогічною умовою формування життєвої компетентності є індивідуально-особистісний підхід до організації корекційно-відновлювального процесу. Ця умова враховується під час індивідуального тестування, визначення ближніх та дальніх цілей, закріплюється в Індивідуальному сімейному плані, реалізовується протягом індивідуальних реабілітаційних занять у групі та вдома.

Педагогічно доцільно створене реабілітаційне середовище тим коригуючим оточенням, в якому відбуваються всі позитивні процеси щодо виправлення вад. Формування реабілітаційного середовища – справа і сім'ї, і Центру, і громади. Сімейно-суспільне та предметно-просторове оточення – це і с той соціалізуючий осередок, той педагогічний інструментарій, який, за умови правильного використання, послідовно та цілеспрямовано формує життєву компетентність особистості. Це своєрідний навчальний клас-кабінет, розширений до меж усього, що оточує дитину. Педагогічно доцільно сформоване реабілітаційне середовище – обов'язкова і першочергова умова організації і проведення коригуючих та відновлювальних заходів.

Послідовний та комплексний характер реабілітаційного процесу як педагогічна умова передбачає поступову корекцію вад дитини, рух від простого до складного, від малих цілей до великих. Врахування вікових особливостей розвитку дитини, порівняння її знань, умінь та навичок із звичками дітей відповідного віку з нормальним розвитком, побудова на основі цих знань індивідуальних малих цілей і є програмою послідовного впливу. Малі цілі – це своєрідні сходинки росту, виконання яких послідовним рухом від неуміння до уміння, від незнання до знання, під неспроможності до спроможності, від некомпетентності до компетентності. Комплексний характер реабілітації передбачає одночасний вплив на всіх напрямках формування особистості. Такий підхід продиктований:

по-перше, значною кількістю первинних та вторинних вад і відхилень у однієї дитини, їх взаємозв'язком та взаємним проникненням;

по-друге, дитина-інвалід як суб'єкт соціального впливу для формування своєї життєвої компетентності потребує всебічного розвитку, а такий розвиток передбачає саме комплексний підхід.

У реабілітаційному процесі, у формуванні життєвої компетентності дітей з обмеженими можливостями здоров'я бере участь значна кількість людей: сім'я, спеціалісти центрів реабілітації, медичні працівники лікувальних установ, знайомі, що зустрічаються в ближньому і дальньому оточенні дитини. Всі вони, залежно від кількості, якості та тривалості виливу, повинні мати високий професіоналізм, виконувати свою роботу зі знанням особливостей розвитку саме цієї дитини, зі знанням її оточення, впливових подразників, наслідків інвалідизуючого захворювання, ближніх та дальніх цілей, загальної програми реабілітації, уміти здійснювати коригуючий вплив. Головними дійовими особами педагогічного впливу на дітей-інвалідів є сім'я та спеціалісти Центру: вчителі реабілітологи, їх асистенти-, спеціалісти поглибленого впливу.

1. Обов'язковою умовою оптимально організованого реабілітаційного процесу є залучення сім'ї до участі у виправленні вад її дитини. Проте таке залучення не повинно мати формальний характер. Сім'я мусить постійно вчитися, підвищувати свій рівень, брати активну участь у формуванні життєвої компетентності, ретельно виконувати завдання Центру.

2. Навчання – цілеспрямований процес пізнання навколишнього середовища, одна з головних педагогічних умов формування життєвої компетентності особистості. Дія дітей з обмеженими можливостями здоров'я воно має особливе значення, так як дуже часто стає єдиним джерелом пізнання, протікає на фоні наслідків захворювання. Пізнання навколишнього через навчання, здатність дитини-інваліда отримувати знання у процесі педагогічно спрямованих дій – необхідна умова соціальної реабілітації.

Соціальні умови формування життєвої компетентності:

1. Задовільна якість матеріально-побутових умов сім'ї, в якій проживає дитина з обмеженими можливостями здоров'я.

2. Обов'язкове проживання дитини у своїй сім'ї, у біологічно близькому і психологічно комфортному оточенні.

3. Задовільний соціальний статус сім'ї, її обов'язкова участь в

реабілітаційному процесі.

4. Наявність позитивного сімейно-суспільного та предметно-просторового оточення.

5. Проведення реабілітаційних та корекційно-відновлювальних заходів у групі, у дитячому оточенні.

6. Забезпечення дітям-інвалідам рівних можливостей.

7. Пізнання довкілля через спілкування.

Дитина живе у своїй сім'ї, у певному оточенні, яке постійно впливає на її розвиток (Схема № 1).

Соціальні умови, де відбуватиметься формування життєвої компетентності, мають певні сталі критерії, яких треба обов'язково дотримуватися.

1. Якість матеріально-побутових умов повинно забезпечувати постійне, просторе, відповідно облаштоване, безбар'єрне житло, де дитина зможе своєчасно отримувати збалансовану та калорійну їжу, професійне лікування, мати умови для навчання та відпочинку.

2. Обов'язковою умовою формування життєвої компетентності є проживання дитини у своїй сім'ї, у біологічно близькому та психологічно комфортному оточенні. Дитину не можна розлучати із сім'єю, штучно ускладнювати її і без того складне існування.

3. Проте сім'я теж повинна мати задовільний соціальний статус: бути матеріально забезпеченою, повною, мати сучасне житло, роботу, авторитет серед оточуючих. Сім'ю, близьких дитини-інваліда слід постійно навчати поводженню зі своєю дитиною, залучати до активної участі у реабілітаційному процесі. Сім'ї по-різному реагують на стресову ситуацію, пов'язану із появою в сім'ї інваліда. Енергійні займають активну життєву позицію, виконують усі програми і завдання, опрацьовують спеціальну літературу, шукають, знаходять і застосовують нові реабілітаційні методики, постійно працюють над