Технологія фізичної реабілітації дітей із обмеженими психофізичними можливостями

4. Зберігати сімейний затишок, зручність та комфорт.

5. Сприяти постійному розвитку.

6. Бути безпечним.

Особливо важливе значення має організація життєвого простору у груповій кімнаті Центру ранньої соціальної реабілітації як місця спеціалізованого та інтенсивного впливу.

Облаштування групової реабілітаційної кімнати як суттєвої частини реабілітаційного простору має загальні вимоги, до яких можна віднести:

1. Групова реабілітаційна кімната за площею та обладнанням повинна одночасно забезпечувати проведення реабілітаційних занять для групи з восьми дітей-інвалідів за участю вчителя-реабілітолога та його асистента, одного з батьків, одного спеціаліста поглибленого впливу. Оптимальний розмір групової кімнати – 70-80 м2.

2. Групова кімната повинна бути розділена на окремі області спеціалізованого впливу, які с своєрідними місцями для організації тематичної ігрової діяльності дітей. Переміщення (переходи) дітей з області в область мають бути вільними.

3. Області спеціалізованого впливу та обладнання в них повинні бути тематично згруповані, позначені символами та підписами, що дають змогу дітям поступово запам'ятовувати та вивчати їх.

4. З огляду на те, що у груповій кімнаті знаходяться діти ранньою віку, частина яких має значні порушення опорно-рухового апарату або психічні розлади, більшість реабілітаційних занять та ігор проводяться на підлозі. Тому необхідною умовою облаштування групової кімнати є суцільне килимове покриття, яке захищає дітей від переохолодження, зменшує травматизм при падіннях, забезпечує комфортне, зручне пересування, поглинає зайвий шум, дає змогу дитині ефективно працювати в кожній області спеціалізованого впливу.

5. Розміщення обладнання та іграшок у кожній з областей повинно бути чітко розділено на:

- доступну зону – це обладнання, пристосування, матеріали та іграшки, якими діти можуть користуватися самостійно і в будь-який час;

- зону середньої доступності – це обладнання, матеріали та іграшки, які можуть бути доступними певним дітям у визначений час;

- недоступну зону – це обладнання, матеріали та іграшки, які діти використовують тільки з дозволу та за допомогою вчителя-реабілітолога.

7. Необхідна умова облаштування кімнати групової реабілітації – це можливість її видозмінювати, трансформувати протягом року відповідно до провідних тем реабілітаційних занять.

8. Враховуючи індивідуальні можливості кожної дитини, необхідно мати спеціалізоване обладнання та пристосування (степлери, стільчики активності, візочки, степери, кутові підлогові сидіння і лежаки, ортопедичні мати, м'ячі, клини, подушки, матраци тощо). Простір групової кімнати повинен бути безбар'єрним.

9. Кімната для групових занять – відповідно облаштована з відокремленим місцем для особистої гігієни дітей.

10. Групова реабілітаційна кімната, як і всі місця перебування дітей у Центрі реабілітації, повинна відповідати санітарно-гігієнічним вимогам. І перебування дітей у групі зобов'язане бути безпечним і комфортним.

Крім областей інтенсивного спеціалізованого впливу, які облаштовуються для роботи у групових кімнатах центрів ранньої соціальної реабілітації, необхідно мати окремі кабінети для здійснення поглибленої корекції. До таких кабінетів слід віднести:

1. Кабінет інтенсивної фізичної реабілітації (кабінет руху).

2. Кабінет психологічної допомоги (пізнай себе).

3. Логопедичний кабінет (кабінет мови).

4. Комп'ютерний кабінет (вікно у світ).

5. Музичний кабінет (грай, музико!).

6. Кабінет фітотерапії (квітка).

7. Кабінет сенсорної інтеграції (відчуй світ навколо себе).

8. Кабінет соціальної педіатрії (домашній лікар).

9. Кабінет тестування (перевір себе).

Групова кімната – це навчальне місце, своєрідна модель навколишнього середовища, яку поступово опановує дитина-інвалід. Саме з огляду на це, організація групової кімнати, її облаштування повинні носити раціональний, життєво знайомий, розвиваючий характер, бути безпечними для дітей.

Головним місцем здійснення інтенсивної реабілітації, досягнення ближніх та дальніх цілей є життєвий простір групової кімнати, який у центрах ранньої соціальної реабілітації умовно поділений на області інтенсивного спеціалізованого впливу. Кожна з областей відповідає певному напрямку реабілітації та облаштована спеціалізованим обладнанням і певною мірою моделює життєвий простір дитини поза Центром.

Групова реабілітаційна кімната може ділитися на такі області інтенсивного спеціалізованого впливу:

1. Область зустрічі з дітьми та батьками «Добрий день!»

2. Область спільних занять «Віночок спілкування».

3. Область вбирання «Я охайний».

4. Область кухні «Смачного!»

5. Область відпочинку «Солодкого сну».

6. Область навчання «Крок до школи».

7. Область конструкторів «Я – майстер».

8. Область мистецтва «Я малюю».

9. Область зустрічі з природою «Здрастуй, сонце!»

10. Область гри «Я граю».

11. Область сенсорної інтеграції «Я відчуваю».

12. Область особистої гігієни «Капітошка».

Моделювання зустрічі з дітьми та батьками «Добрий день!»

Місце зустрічі з дітьми та батьками доцільно облаштувати за межами групової кімнати, у приміщенні, де встановлені індивідуальні шафи для перевдягнення дітей. Тут розмішують спеціальні стільчики та лавки, на стендах – матеріали для батьків (оголошення. спеціалізовані пізнавальні матеріали загального користування, виставки кращих дитячих робіт тощо). З місця зустрічі починається реабілітаційний процес у Центрі. Важливо проводити цю зустріч на позитивному емоційному фоні.

Зустрічає дитину і говорить з мамою (татом) – учитель-реабілітолог, який після бесіди з батьками передає дитину асистенту, і той відводити її до групової кімнати. Під час бесіди вчитель намагається з'ясувати:

- фізичний та емоційний стан дитини (Як почуваємось?) ;

- якість виконання домашніх завдань (Що зробиш вдома і в чому відчули труднощі?) ;

-