Технологія фізичної реабілітації дітей із обмеженими психофізичними можливостями

Ця область за розмірами повинна бути досить просторою для організації ігрової діяльності всієї групи, якщо можливо – ретельно відокремлена під інших областей. У цій області формуються:

1. Уміння спілкуватися, взаємоповага, взаєморозуміння, позитивна взаємодія з іншими, соціальний досвід.

2. Логічне та творче мислення, самовираження та самоповага.

3. Мова, лексичний запас, уміння правильної побудови речень, використання інтонації.

4. Рух, тонка та груба моторика.

5. Сприйняття, сенсорно-моторна функція.

6. Інтелектуальний розвиток дитини.

7. Знання, уміння та навички, закладені в ближніх і дальніх цілях індивідуального сімейного плану дитини.

Модель навчання «Крок до школи».

Всі індивідуальні реабілітаційні програми дітей з обмеженими можливостями здоров'я направлені на інтеграцію дітей у дитячі дошкільні заклади і загальноосвітні школи. Саме тому незаперечною умовою ранньої соціальної реабілітації є опанування певним об'ємом знань, умінь та навичок, що необхідні для наступного перебування в навчальному закладі, у дитячому колективі.

Область навчання «Крок до школи» обладнано в наближенні до класної кімнати, розрахованої на одночасне перебування всієї групи. Тут, на загальних заняттях (уроках), діти отримують перші навички класно-урочної системи як основної у загальноосвітніх школах. Проте «уроки» продовжуються 5-10 хвилин, після чого інші види діяльності поглиблюють знання з довкілля, грамоти, математики тощо. Основний напрямок роботи тут – оволодіння базовим компонентом дошкільної освіти.

У цій області є столики або парти для проведення уроку, сконцентровано матеріали дія самостійної роботи (книжки, олівці, ручки, зошити, пензлики, фарби, лінійки, кольоровий папір, наочність, технічні засоби навчання).

У цій області формуються:

1. Навички мовлення.

2. Перші поняття «школа, урок, учитель».

3. Систематизовані знання про навколишній світ.

4. Перші навички з письма, математики тощо.

5. Навички самостійного, творчого опанування знаннями, що є особливо важливим для дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

6. Знання, уміння та навички, передбачені базовим компонентом дошкільної освіти, спеціалізовані навички дітей, які мають значні порушення опорно-рухового апарату та інтелекту.

Таким чином на території області ми маємо три типи реабілітаційних дитячих установ – Обласний центр ранньої соціальної реабілітації, районні центри (відділення) ранньої соціальної реабілітації, сільські центри (відділення соціально – медичної реабілітації).

Робота усіх цих установ має успіхи тому, що дотримуються таких принципів та технологій:

1. Якомога більш раннє виявлення відхилень, рання діагностика, раннє тестування, рання соціальна реабілітація.

2. Безперервність реабілітації це – довгостроковий непереривний процес є основою соціальної реабілітації.

3. Комплексний характер реабілітації, поєднання зусиль фахівців різних напрямків діяльності (реабілітологи. психологи, логопеди, неврологи, соціальні працівники, лікарі та ін.). Ця обов'язкова умова організації та цілеспрямовані узгоджені колективні дії є запорукою успішного здійснення реабілітаційних заходів.

4. Глибоко індивідуалізований характер реабілітації. Кожен індивідуальний сімейний план реабілітації є унікальним.

5. Обов'язкове здійснення реабілітації в мікрогрупі, серед однолітків в колективі дітей.

6. Бажана широкомасштабна участь сім'ї, ближнього оточення дитини у реабілітаційному процесі. Адже сім'я зацікавлена в успіху, і є ретельний виконавець заходів, самий поінформований замовник. Центри відбудовують та реалізовують індивідуальні реабілітаційні програми, готують дітей з обмеженим здоров'ям до поступового переходу від самотності, замкнутості, некомпетентності до відкритості, життя серед людей, до знань.

 

 

Після впровадження експериментального варіанту комплексної програми фізичної реабілітації було досягнуто певних результатів, які ми визначали шляхом зіставлення досліджуваних показників у дітей до експерименту і після нього. Для цього використовувався комплекс спеціальних методик, що був застосований під час констатуючого етапу дослідження з метою забезпечення об'єктивної оцінки результатів формуючого етапу експерименту і можливості відстеження динаміки розвитку дітей. Для отримання більш точної інформації про ефективність розробленої нами програми фізичної реабілітації дошкільники із затримкою психічного розвитку були поділені на дві групи (контрольну і експериментальну). У контрольну і експериментальну групу увійшло по 13 дітей із ЗПР дошкільного віку.

Результати педагогічного експерименту свідчать про певні зрушення як у контрольній, так і в експериментальній групах, але в останній групі виявлені значно кращі результати, ніж у контрольній.

Вивчаючи медичні картки дітей із ЗПР експериментальної і контрольної груп виявлено, що в експериментальній групі зменшилася кількість дітей, які часто хворіють на 23% і склало 30%. У контрольній групі дана кількість дітей не змінилася. Також визначили, що поліпшився стан дітей страждаючих на хвороби дихальної системи, кількість хворіючих зменшилась до 30%, зменшилась свастика м'язів спини та нижніх кінцівок. У дітей з порушеннями постави сформувався стереотип правильної постави, збільшилася сила і силова витривалість основних м'язових груп спини. У дошкільників із плоскостопістю розвинулась силова витривалість м'язів нижніх кінцівок і стопи.

Дослідження наприкінці експерименту стану постави у фронтальній та сагітальній площинах засвідчило значне покращення показників дітей з експериментальної групи. У дітей із контрольної групи особливих змін у стані постави як у фронтальній, так і в сагітальній площинах не відбулося, показники залишилися майже на рівні вихідних.

Зокрема, частота порушень постави складала: у фронтальній площині у 15% дітей з контрольної групи та лише 8% дітей з експериментальної групи; у