Технологія фізичної реабілітації дітей із обмеженими психофізичними можливостями

Предмет:

Педагогіка

Тип роботи:

Дипломна робота

К-сть сторінок:

117

Мова:

Українська

Оцінка:

стабілізації стану дитини є своєчасне виявлення та подолання існуючих психологічних обмежень. Якщо сім'я, фахівці якомога раніше визначать та вживуть заходів щодо подолання психологічних обмежень, то це неодмінно буде мати позитивний вплив на подальшу реабілітаційну роботу. Психологічні обмеження – це перешкоди до нормального сприйняття і оцінки оточення, а значить, і до можливості прийняти правильне рішення в тій чи іншій ситуації. Вищим мірилом життєвої компетентності особистості є її здатність реально оцінювати ситуацію та адекватно діяти. Психологічні обмеження вносять помилку в саму умову задачі: дитина-інвалід спотворено, нереально оцінює ситуацію, а значить, і її дії будуть неточні, помилкові. Тому з перших днів перебування дитини-інваліда в Центрі необхідно провести ряд заходів, спрямованих на виявлення та подолання психологічних відхилень.

7. Формування психологічної компетентності відбувається перш за все через правильне відчуття навколишнього. Реалістичне відчуття трансформується у сприйняття, створює сприятливу психологічну основу для появи соціальних властивостей особистості. Постійний потік інформації, який отримує дитина, накладається на її психологічну своєрідність. Якщо ця своєрідність не має порушень, то і навколишнє буде мати реальні обриси. Якщо сприйняття буде порушеним, нереалістичним, то воно викличе і нереалістичні психологічні реакції, які в свою чергу спровокують неадекватні дії.

6) Фізіологічні умови

1. Раннє визначення фізіологічного стану дитини.

2. Вивчення глибини га характеру фізіологічних уражень та відхилень.

3. Наявність доцільно сформованого безбар'єрного реабілітаційного середовища.

4. Цілеспрямований та послідовний корекційний вплив на фізичний стан.

5. Постійне розширення рухової активності, удосконалення тонкої та грубої моторики.

6. Часткове або повне подолання фізіологічних обмежень.

7. Пізнання навколишнього через рух.

Перелік умов формування життєвої компетентності дітей з обмеженими можливостями здоров'я буде неповним, якщо ми не торкнемося фізіологічних умов розвитку, які у більшості випадків с здеформованими і потребують значної корекції фізичного стану дитини (Схема №1).

1. Ці умови перш за все передбачають раннє вивчення фізіологічного стану дитини, виявлення відхилень від нормального розвитку, яке, в основному, відбувається в дитячих лікувальних установах. Саме тут проходить рання діагностика, визначається інвалідизуюче захворювання.

2. Всебічне вивчення глибини та характеру фізіологічних уражень та відхилень, їх негативний вплив на розвиток дитини, на її соціалізацію проводиться в центрах ранньої соціальної реабілітації через поглиблене спостереження за дитиною та через систему тестувань. Знання фізіологічних уражень та відхилень дає змогу кожній дитині отримати індивідуальну реабілітаційну програму і виконувати її під керівництвом спеціалістів із фізичної реабілітації, вчителів-реабілітологів, батьків.

Діти з обмеженнями повинні перебувати у фізіологічно доцільно сформованому безбар'єрному середовищі. Таке середовище значно зменшує обмеження, пов'язані з можливістю вільного доступу дитини до всіх об'єктів предметно-просторового оточення. Індивідуальні пристосування, спеціалізовані меблі, пандуси, відсутність порогів ти інших бар'єрів значно полегшують пересування дитини, розширюють можливості освоєння простору.

Основною ділянкою реабілітаційної роботи з дитиною, яка має певні фізіологічні вади та фізичні ушкодження, є цілеспрямований їй послідовний корекційний вплив, що здійснюються спеціалістами з фізичної реабілітації, вчителями-реабілітологами, батьками дітей-інвалідів. У Центрі соціальної реабілітації до послуг дітей зал сенсорної інтеграції та інтенсивної фізичної реабілітації, тренажерні зали, масажні кабінети тощо. Кожна дитина отримує індивідуальну програму фізичної реабілітації і реалізує її в Центрі та вдома.

1. Всі реабілітаційні програми будуються з урахуванням постійного розширення рухової активності, дрібної та грубої моторики. Індивідуальні та групові заняття, ігрова діяльність проводяться на основі руху, збільшення кількості та якості рухових вправ, що дає змогу дітям координувати своє тіло, сприяє зміцненню опорно-рухового апарата, появі нових умінь та навичок.

2. Ближні та дальні цілі індивідуальних реабілітаційних програм задають чіткі параметри часткового або повного подолання фізіологічних обмежень. Це мета, до якої йде дитина-інвалід, учителі – реабілітологи, спеціалісти поглибленого впливу, сім'я. Виконання дальньої цілі веде до перетестування, визначення нових горизонтів подолання фізичних обмежень, до нових цілей.

3. Всі умови корекції фізіологічного стану та фізичного розвитку дитини, врешті-решт, зводяться до пізнання навколишнього середовища через підвищення моторної активності, через рух. Саме тому індивідуальні реабілітаційні програми враховують величезний потенціал рухової спроможності дітей в пізнанні оточення. Адже життя дитини – це перш за все рух, а рух і є життя.

Порушення психофізичного стану дитини завжди пов'язане з конкретними негативними факторами, які можуть вплинути на дитину, стати причиною певної вади. Знання цих факторів, їх упередження та подолання дозволяють батькам уникнути багатьох майбутніх ускладнень. Особливої уваги потребує перинатальний період як період зародження та появи нового життя

Педагогічні умови формування життєвої компетентності:

1. Всебічне та глибоке вивчення об'єкта педагогічного виливу.

2. Індивідуально-особистісний підхід до організації корекційно-відновлювального процесу.

3. Формування життєвої компетентності у педагогічно доцільно створеному реабілітаційному середовищі.

4. Послідовний та комплексний характер реабілітаційного процесу.

5. Високий професіоналізм усіх без винятку фахівців, що беруть участь у реабілітації.

6. Педагогізація сім'ї, її залучення до реабілітаційного процесу.

7. Пізнання навколишнього через навчання.

8. Предметом цілеспрямованого, спеціалізованого впливу, на тлі якого відбувається формування життєвої компетентності, є певні педагогічні умови, дотримання яких є обов'язковим у процесі організації корекційно- відновлювальних занять із дітьми-інвалідами (Схема №1).

Всебічне та глибоке вивчення об'єкта педагогічного впливу починається з першої зустрічі із сім'єю та дитиною, продовжується під час збирання анамнезу, набирає конкретних форм у