Технологія спирту

 

Приготування до визначання

Приготування розчину мальтози з масовою часткою 2 % (субстрат).

20,00 г перекристалізованої мальтози, взятої з урахуванням вологи, розчиняють в мірній колбі місткістю 1000 см3 в невеликій кількості води, додають 100 см3 ацетатного буферного розчину, доводять до мітки дистильованою водою і фільтрують. Розчин мальтози готують не менше ніж за добу до його використання, щоб в ньому пройшла мутаротація.

 Зберігають розчин при температурі 4-6°С протягом 30 днів. Якщо під час зберігання розчин мальтози помутніє, використовувати його не можна.

 

Приготування розчину залізистосинеродистого калію 

масової частки 15 %.

17,65 г калію залізистосинеродистого кількісно переносять в мірну колбу місткістю 100 см3, перемішують до повного розчинення солі (у випадку необхідності розчин підігрівають) і доводять до мітки дистильованою водою.

 

Приготування розчину сірчанокислого цинку масовою часткою 30%.

42,85 г сірчанокислого цинку кількісно переносять в мірну колбу місткістю 100 см3, перемішують до повного розчинення солі (у випадку необхідності розчин підігрівають) і доводять до мітки дистильованою водою.

 

Приготування розчину соляної кислоти концентрації 5 моль/дм3.

430 см3 соляної кислоти поміщають в мірну колбу місткістю 1000 см3, розчиняють і доводять об’єм до мітки дистильованою водою.

 

 

 

 

 

 

Приготування розчинів ферментних препаратів

Приготування основного і робочого розчинів очищених ферментних препаратів.

Основний розчин із очищених ферментних препаратів готують у відповідності із п.2.

Робочий розчин готують із основного, розводячи його дистильованою водою в залежності від передбачуваної активності.

 

Приготування основного і робочого розчинів із повітряно-сухої культури гриба.

Основний розчин із повітряно-сухої культури гриба готують у відповідності з п.2

Робочий розчин готують із основного, розбавляючи його дистильованою водою в залежності від передбачуваної активності.

 

Приготування розчину із культуральної рідини.

Культуральну рідину фільтрують через паперовий фільтр, повертаючи перші порції назад, досягаючи прозорості розчину.

Від 5 до 20 см3 прозорого розчину культуральної рідини вводять в мірну колбу місткістю 100 см3 і доводять до мітки дистильованою водою.

 

Приготування розчину із ультраконцентрата.

5 см3 прозорого ультраконцентрату кількісно переносять в мірну колбу місткістю 250 або 500 см3, частково заповнену водою. Об’єм доводять до мітки дистильованою водою і перемішують.

 

 

 

 Проведення визначання

Беруть дві паралельні наважки дослідного продукту і із кожної роблять не менше двох розведень. Кожне розведення дослідного розчину аналізують не менше двох разів.

У дві пробірки наливають по 25 см3 розчину мальтози і ставлять в термостат, або водяну баню температурою (50±0,2°С) на 5-10 хв. Потім до вмісту пробірок приливають по 5 см3 розчину дослідного ферментного препарату, швидко перемішують і витримують суміш протягом 15 хв при цій же температурі. Після цього в пробірки  додають по 1 см3 розчину соляної кислоти і охолоджують розчини до 20°С.

Одночасно готують контрольну пробу. З цією метою до 25 см3 розчину мальтози доливають спочатку 1 см3 розчину соляної кислоти, потім 5 см3 дослідного розчину ферментного препарату.

Якщо дослідні і контрольні розчини стають мутними, їх освітлюють. Для цього приливають по 1 см3 освітлювачів – розчину сірчанокислого цинку і залізистосинеродистого калію.

Вміст пробірок перемішують і фільтрують. На цукрометрі або автоматичному поляриметрі виміряють кут обертання площини поляризації дослідного і контрольного розчинів, використовуючи поляриметричну трубку (кювету) довжиною 200 мм.

 

 

 Обробляння результатів

Глюкоамілазну активність ГлСп, од./г (або од./см3), розраховують за формулою:

 ,

де П1 – кут обертання площини поляризації дослідного розчину, S1;

П2 – ку обертання площини поляризації контрольного розчину, S2;

0,00243 – масова концентрація глюкози, що відповідає 1S, г/см3;

31 – об’єм суміші, що термостатують, см3;

106 – коефіцієнт переводу г в мкг;

m – маса (об’єм) препарату в робочому розчині, г (см3)   

2 – коефіцієнт, який враховує утворення із мальтози двох молекул глюкози;

180 – молярна маса глюкози, мкг/мкмоль.

У випадку застосування освітлення, кінцевий результат, обрахований за формулою, перемножують на коефіцієнт, який враховує зміну об’єму термостатної суміші на 2 см3 за рахунок освітлення, що дорівнює 1,06.

 

 Визначання оцукрюючої активності (ОС)

Метод заснованого на гідролізі розчинного крохмалю в межах 25 % глюкозидазних зв’язків досліджуваним Визначанням кількості утворившихся цукрів. 

Оцукрююча активність характеризує здатність амілолітичних ферментів каталізувати оцукрення крохмалю до мальтози або мальтози в суміші з глюкозою.

За одиницю оцукрюючої активності прийнято здатність ферменту каталізувати за 1 хв за визначених значень температури і рН розщеплення     1 мкмоля глікозидних зв’язків до відновлених цукрів. Активність виражається в од./г препарату.

 Прилади та реактиви

-Апаратура і матеріали – за п. 2.

-Крохмаль розчинний за ГОСТ 10163.

-Натрій оцтовокислий 3-водний за ГОСТ 199, розчин молярної концентрації речовини еквівалентна 1 моль/дм3.

-Натрій фосфорнокислий двозаміщений 12-водний за ГОСТ 4172, розчин молярної концентрації 1/15 моль/дм3.

-Калій фосфорнокислий одно заміщений за ГОСТ 4198, розчин молярної концентрації