Тема 9. Виробнича інфраструктура

 

План роботи інструментального цеху (ІЦ) розробляє планово-економічний відділ (бюро) підприємства на рік із поква-ртальним розподілом та щомісячним уточненням.

Основними розділами плану на рік є:

-обсяг випуску продукції (виробнича програма);

-чисельність і заробітна плата;

-собівартість.

Виробничу програму розробляють на підставі таких вихідних даних:

-виробнича програма підприємства з випуску продукції;

-графік підготовки виготовлення нових виробів;

-розрахунки потреби в технологічному оснащенні для поточного виробництва, а також технологічного оснащення другого порядку;

-дані про стан запасів інструментів в центральному інстру-ментальному складі (ЦІС);

-замовлення виробничих і допоміжних цехів на виготовлен-ня інструментів-дублерів. 

Виробничу програму ІЦ розробляють за такими показниками:

-випуск продукції в натуральному вираженні (номенклату-ра);

-обсяг товарної продукції.

Номенклатуру технологічного оснащення, яку потрібно буде виготовляти в інструментальних підрозділах, потрібно планувати з урахуванням таких чинників:

-потреби підприємства в оснащенні;

-обсягів і номенклатури оснащення, яке буде закуплено в сторонніх організацій;

-обсягів і номенклатури оснащення, яке потрібно виготови-ти стороннім організаціям;

-обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає відновлен-ню та ремонту.

До номенклатури випуску продукції, робіт і послуг у натуральному вираженні належать штампи, прес-форми, пристрої, загальний вимірювальний та допоміжний інструмент, ремонт, відновлення та модернізація оснащення, інші роботи й послуги. Номенклатуру виготовлюваної продукції визначає інструментальний відділ, а затверджує головний інженер. Планові завдання з випуску оснащення обґрунтовують розрахунками виробничої потужності ІЦ згідно з діючою методикою.

Обсяги товарної продукції за планом обчислюють у такому вираженні:

-трудовому (за нормативною трудомісткістю), нормо-год;

-вартісному, грош. од.

Потрібно мати на увазі, що нормативна трудомісткість виготовлення технологічного оснащення визначається інструментальним відділом збільшено, залежно від конструктивно-технологічних параметрів оснащення, на підставі нормативів, які діють на підприємстві. 

Варто звернути увагу на те, що планові нормо-години, на відміну від технологічних, установлюються за станом на початок планового періоду й залишаються незмінними до кінця цього періоду. Ця одиниця обсягу виробництва є стабільнішою за технологічні нормогодини. 

Проте недолік її полягає в тому, що вона не підсилює заінтересованості цеху в зниженні трудомісткості виготовлення оснащення.

Виробнича програма дільниць цеху складається з двох розді-лів: плану випуску та плану запуску.

Для ІЦ, у складі яких є заготівельні дільниці, доцільно засто-совувати систему планування, яка передбачає три номенклатурні плани: 1) за заготівельною дільницею; 2) запуском; 3) випуском інструменту.

З огляду на це потрібно розв’язувати три завдання оператив-ного управління:

1) формувати місячний номенклатурний план заготівельній дільниці ІЦ;

2) формувати місячний номенклатурний план запуску інструменту;

3) формувати місячний номенклатурний план випуску інструменту.

План ІЦ за чисельністю та заробітною платою розробляють за аналогічними показниками основних цехів.

Методика визначення чисельності робітників така сама, як в основних цехах, — за трудомісткістю, нормами обслуговування.

План собівартості містить:

-собівартість (калькуляції) окремих видів технологічного оснащення, робіт, послуг;

-кошторис витрат на виробництво.

Об’єктами калькулювання собівартості в ІЦ є собівартість ос-новних видів оснащення, робіт і послуг, що їх виконує цех.

Калькуляційною одиницею може бути: для спеціального осна-щення — одиниця виробу (штамп, прес-форма, модель, пристрій); типовий представник — один виріб; інструмент одного типороз-

міру — 10, 100 од.; для сторонніх організацій — замовлення.

Кошторис витрат цеху на виробництво складається зі статей, аналогічних основним цехам.

Методика визначення планово-розрахункових цін на продук-цію ІЦ. У цехах з великим обсягом різного за типорозмірами те-хнологічного оснащення для визначення собівартості та плано-во-розрахункових цін застосовують типовий виріб-представник. Для цього технологічне оснащення залежно від призначення, матеріалу, форми, габаритних розмірів та інших ознак класифікують за групами й типами. Від кожної групи вибирають найхарактерніший (типовий) представник.

Внутрішньовиробничі планово-розрахункові ціни на продукцію ІЦ формують на підставі виробничої (цехової) собівартості одиниці продукції. Підставою для визначення собівартості технологічного оснащення є планова калькуляція, що складається на кожного представника цього оснащення, тобто оснащення будь-яких з таких типових представників може бути об’єктом калькулювання.

В умовах упровадження внутрішньогосподарського розрахун-ку доцільно до планово-розрахункової ціни включати прибуток. Для розрахунку нормативу прибутку в ціні визначають загальну суму прибутку для цеху на плановий рік, а потім розподіляють за виробами пропорційно до основної заробітної плати виробничих робітників (Ззп.о).

Норматив прибутку

 ,(9.1)

де Рп — прибуток у % основної заробітної плати виробничих ро-бітників, який визначають так:

 (9.2)

де П — загальна сума прибутку цеху за планом на рік, грошова одиниця; Зф.з.ц — фонд основної заробітної плати основних виробничих робітників цеху за планом на рік, грошова одиниця.

Обчислена в такий спосіб планово-розрахункова ціна типово-го представника оснащення є підставою для визначення ціни грош. од. кожного типорозміру оснащення (Ці):

 (9.3)

де Ц т.п — планово-розрахункова ціна оснащення і-го типорозмі-ру, грош. од.; Кі — коефіцієнт приведення і-го виробу оснащення до її типового представника. Коефіцієнт приведення характери-зує ступінь відхилення конструкторсько-технологічних парамет-рів типового представника оснащення від конкретного представ-ника певної групи оснащення, які значною мірою відображені в трудомісткості виготовлення оснащення, а саме:

 (9.4)

де Ті, Тт.п — планова (технологічна) трудомісткість виготовлення оснащення відповідно і-го й типового представника, нормо-год.

Щоб спростити розрахунки та мати змогу автоматизувати об-числення планово-розрахункових цін на