Тема 9. Виробнича інфраструктура

-усі види планових ремонтів та міжремонтне обслуговуван-ня енергетичного обладнання; виготовлення запасних частин для енергетичного обладнання; монтаж (демонтаж) енергетичного устаткування;

-інші види послуг.

Виробничу програму в натуральному вираженні визначає від-діл головного енергетика згідно з паливно-енергетичним балансом підприємства.

Обсяги виробництва цеху у вартісному вираженні визначають за планово-розрахунковими цінами, які встановлюють на підставі калькулювання планової собівартості одиниці послуг.

Зважаючи на те, що кожне підприємство використовує енерге-тичні ресурси як власного виробництва, так і отримані іззовні, та витрачає на це значні кошти, варто розглянути систему енергоза-безпечення, тобто визначення потреби в енергетичних ресурсах; методику складання енергетичних балансів; систему планування енергетичних цехів.

З’ясовуючи потребу в енергії та паливі, потрібно враховувати виробничу програму на плановий період, прогресивні норми ви-трат палива та енергії на одиницю продукції, норми витрат енер-гії та палива на власні потреби (опалення, вентиляцію тощо), ор-ганізаційно-технічні заходи підприємства, відпуск енергії за межі підприємства, норми втрат енергії в мережах.

Визначення потреби промислового підприємства в енергоре-сурсах ґрунтується на використанні прогресивних норм витрат. Для визначення потреби в паливі та енергії застосовують норми питомих витрат.

Під прогресивною питомою нормою витрат енергії та палива розуміють максимально допустимі її витрати, необхідні для виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці робіт у найбільш раціональних умовах організації виробництва й експлуатації устаткування.

Норми питомих витрат енергії поділяють на технологічні, це-хові та загальнозаводські.

Технологічна норма визначає витрати енергії чи палива, включаючи витрати на здійснення технологічних операцій чи процесів, і встановлюється тільки на одиницю продукції. Цехова норма крім витрат на технологічні потреби охоплює витрати енергії на допоміжні та поточні потреби, втрати енергії в цехових мережах і перетворювальних засобах. Загальнозаводська норма визначає витрати енергії основних і допоміжних цехів, витрати енергії на підсобні потреби та власні енергопристрої, а також втрати в загальнозаводських мережах і перетворювальних засобах.

Коли підприємство виготовляє однорідну продукцію, то на її одиницю також можуть установлюватися цехові або загальноза-водські норми.

Норми визначають на підставі проведених випробувань, а та-кож шляхом вивчення фактичної роботи устаткування. 

Загальну потребу в енергії (Е3) визначають таким чином (оди-ниця вимірювання кВт/год):

 (9.11)

де Не — планова норма витрат палива та енергії на одиницю про-дукції; А — плановий обсяг випуску продукції в натуральному або вартісному вираженні; Е ВЛ — витрати енергії та палива на власні потреби (опалення, освітлення тощо); Е ст — енергія, яку буде відпущено стороннім споживачам; Е ВТ — втрати енергії в мережах.

Кількість електричної енергії для технологічних цілей розра-ховують двома способами:

1) на планову програму;

2) за потужністю встановленого устаткування.

Перший метод значно точніший. Він застосовується за масо-вого та великосерійного виробництва; у цьому разі кількість не-обхідної електроенергії (Wтех) визначають так:

 (9.12)

де m — кількість найменувань виробів одного типорозміру; Поб — потужність, яка використовується під час оброблення одного виробу, кВт; tм — норма машинного часу на оброблення одного виробу, год; n — кількість виробів одного найменування, шт./рік; 

K — коефіцієнт, який ураховує втрати електроенергії.

Необхідну кількість електроенергії   за потужністю вста-новленого устаткування обчислюють так:

 (9.13)

де П — загальна потужність установленого устаткування, кВт; Фц — фонд часу роботи цеху, год/рік; К1, К2, К3, К4 — відповідно коефіцієнти використання устаткування за потужністю, у часі, машинного часу (відношення машинного часу до штучно-калькуляційного), ураховуючи втрати енергії в мережах.

Кількість електричної енергії, яка йде на освітлення, визнача-ють так:

 (9.14)

де S — виробнича площа цеху, дільниці, м2; Тосв — тривалість роботи цеху з освітленням, год/рік; П осв — питома потужність освітлюваних точок (25 Вт/м2); К — коефіцієнт втрат в електричних мережах.

Варто звернути увагу на те, що планування загальної потреби та виробництва енергії відбувається за допомогою побудови енергетичних балансів — системи взаємозв’язаних показників виробництва, отримання й розподілу різних видів енергії та палива. Складаючи енергобаланс, водночас вирішують такі питання: енергозабезпечення та енерговикористання; обґрунтування раціональних схем енергозабезпечення; поліпшення режимів роботи тех-нологічного та енергетичного устаткування; визначення та оцінювання надлишкових втрат енергії, реалізація економії енергії, включаючи вторинні енергоресурси.

Енергетичні баланси підприємств можуть бути класифіковані за призначенням, видами енергоносіїв, масштабами завдань, що вирішуються цими балансами, характером цільового використання енергії.

На відміну від фактичних енергобалансів, що показують досягнутий рівень енерговикористання, нормативні віддзеркалюють потенційно можливий рівень використання енергії. Тому нормативні енергобаланси має бути покладено в основу як під час визначення першочергових заходів, спрямованих на економію енергії та палива, так і в процесі розроблення перспективного енергобалансу підприємства, котрий має охопити всі види енергії (електричної, теплової, хімічної, механічної) та енергоносіїв (паливо, пара, гаряча вода, стиснене повітря, конденсат, кисень тощо).

Баланси, що складаються для окремих видів енергії та параметрів енергоносіїв, називають частинними.

Зміст і форми побудови енергобалансів підприємств мають задовольняти такі вимоги:

а) інформація, подана в балансі, має відображатись у формі, яка дає змогу скласти уявлення про ефективність використання енергії на підприємстві в цілому;

б) для аналізу цільового використання енергії потрібно розрі-зняти витрати енергії на двигуні (силові), технологічні, господар-сько-побутові (освітлення, опалення, вентиляція, гаряче водопо-стачання) потреби;

в) для контролю