Тема 9. Виробнича інфраструктура

(9.5)

Планово-розрахункова ціна і-го представника

 (9.6)

Планово-розрахункові ціни на продукцію інструментальних цехів, яка виготовляється (надаються послуги виробничого хара-ктеру) для сторонніх організацій і підприємств та реалізується за договірними цінами, розробляють на підставі цехової собіварто-

сті, виходячи з калькуляції. У такому разі норматив прибутку може бути вищий, аніж для свого підприємства.

Користуючись планово-розрахунковою ціною ІЦ, можна за-твердити план-замовлення на виготовлення оснащення на певний місяць за поданою далі формою (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

ПЛАН-ЗАМОВЛЕННЯ НА ВИГОТОВЛЕННЯ ОСНАЩЕННЯ

 

 

Роботи з технічного обслуговування та ремонту устат-кування планують на підприємствах у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків планово-попереджувального ремонту (ППР).

Основою планування й оцінювання діяльності ремонтної служби та її структурних підрозділів є певні техніко-економічні показники. Система техніко-економічних показників має відповідати меті його функціонування — забезпечити основне виробництво послугами з ремонтного й технічного обслуговування устаткування з найменшими витратами.

Планові показники ремонтно-механічного цеху (РМЦ) розро-бляє відділ головного механіка за участю планово-економічного відділу підприємства.

Основними розділами плану є:

-виробнича програма;

-чисельність, заробітна плата;

-собівартість.

Зауважимо, що виробничу програму складають у номенклатур-

ному вираженні та трудомісткості. Розглянемо, на підставі чого та як формують виробничу програму.

Виробнича програма для РМЦ передбачає виконання таких видів робіт: капітального та середнього ремонту устаткування, малого ремонту та технічного обслуговування устаткування 

(в умовах централізованої системи ремонтного обслуговування); виготовлення запасних частин і вузлів для ремонту; модернізації устаткування; монтажу та демонтажу устаткування; виготовлен-ня нестандартного устаткування; інших робіт і послуг.

Потрібно звернути увагу на те, що під час планування робіт РМЦ доцільно передбачати резерв потужності, що становить 10—15 % обсягів ремонтних робіт для непланових (аварійних) ремонтів та інших непередбачених робіт.

Виробничу програму РМЦ визначають згідно з графіком ППР. Річний графік ППР є відділ головного механіка відповідно до норм тривалості міжремонтного циклу, міжремонтного й міжоглядового періодів з урахуванням структури міжремонтного циклу.

Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час і стан устаткування.

На графіку щодо кожного верстата зазначаються види черго-вих ремонтів, строки виконання кожного ремонту та огляду про-тягом року. На підставі річних графіків з урахуванням вимог рів-номірності завантаження ремонтних підрозділів розробляють місячні графіки.

Для погодження планів-графіків ремонту з планом основного виробництва потрібно по можливості рівномірно розподіляти простоювання в ремонті за кварталами та місяцями року для од-нотипного устаткування й забезпечувати рівномірне завантажен-ня ремонтних робітників.

Будуючи графіки огляду та перевірок, ураховують періодич-ність профілактичних робіт і відповідні норми часу на виконання цих робіт.

Обсяги трудомісткості ремонтних робіт обчислюють як добу-ток загальної кількості ремонтних одиниць, тобто таких, що під-лягають ремонту, на трудомісткість одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. При цьому спираються на річний план-графік ремонтних робіт та норми трудомісткості одиниці ремонтної складності.

Норми трудомісткості на одиницю ремонтної складності для машинобудівної галузі задаються системою ППР (табл. 9.1), а для поліграфічної, легкої та інших галузей промисловості. Положенням про технічне обслуговування і ремонт устаткування.

Середньорічний обсяг ремонтних робіт Qp можна визначити, якщо відомі склад обладнання, його ремонтна складність, структура та тривалість міжремонтного циклу й міжремонтних періодів, а також одиниць ремонтної складності, скориставшись формулою

 (9.7)

де qк, qс, qм, qо — трудомісткість відповідно капітального, серед-нього, малого ремонту та огляду на одну ремонтну одиницю, людино-год; nк, nс, nм, nо — кількість відповідно капітальних, середніх і малих ремонтів та оглядів у міжремонтному циклі; Тц — тривалість міжремонтного циклу, років; ΣR — загальна кількість ремонтних одиниць усього устаткування, що працює в цеху.

За цією формулою визначають середньорічний обсяг слюсар-них, верстатних та інших ремонтних робіт окремо.

Обсяги робіт на рік уточнюють за річним планом-графіком ремонту устаткування.

Річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування   обчислюють так:

 (9.8)

де Фр — річний розрахунковий фонд часу роботи одного верстата, год; КЗМ — змінність роботи обслуговуваного обладнання; НОобс — норма обслуговування на одного робітника за зміну, рем. од.

За цією формулою можна визначити обсяги робіт із міжремонтного обслуговування за їх видами (слюсарні, верстатні, мастильні).

Обсяги робіт із модернізації, монтажу та демонтажу, виготов-лення нестандартного обладнання тощо, а також послуг стороннім підприємствам розраховують на підставі одноразових кошторисів.

Обсяг виробництва запасних і змінних деталей обчислюють як добуток кількості запланованих до виготовлення деталей на їхню трудомісткість або за планово-розрахунковою ціною.

Розглянемо, як визначають чисельність ремонтних робітників.

До складу робітників РМЦ належать робітники-верстатники, слюсарі, термісти, котельники та ін. Розрізняють дві групи робіт-ників, до розрахунку чисельності яких підходять по-різному.

До 1-ї групи належать робітники, зайняті плановими ремонта-ми. Їх чисельність визначають за формулою

 (9.9)

де   — трудомісткість слюсарних робіт, нормо-год; Фр — річ-ний фонд робочого часу одного робітника, год; Кв.н — коефіцієнт виконання норм.

За цією формулою розраховують окремо чисельність верстат-ників і