Тематичне картографування

Промисловість картографується в більшості випадків значковим способом, з локалізацією умовних значків в пунктах. Одиницею картографування є або окреме підприємство (фабрика, завод, електростанція, майстерня і т. п.), або група з декількох підприємств однакової галузі виробництва, що знаходяться в тому самому місті або селищі, або промисловий пункт у цілому, як сума всіх промислових підприємств, що знаходяться в ньому, або, нарешті, промисловий район, під яким припускається група близько розташованих промислових пунктів.

Промислові підприємства частіше всього позначають кружками, рідше – квадратиками. Виняток іноді робиться для електростанцій, для яких найкраща форма значка – блискавка, яка символізує електростанцію. Кольором значка і деталізацією малюнка можна характеризувати тип станції і рід первинної енергії, розрізняючи при цьому гідростанції, теплоелектроцентралі та інші теплові електростанції (із відмінностей за родом палива: вугілля в усіх його різновидах, нафта і нафтопродукти, природній газ, торф, паливні сланці, дрова, змішане паливо, атомна енергія). Якісна характеристика електростанцій може бути й іншою.

Проте при порівнянні промислових підприємств за потужністю показник обсягу валової продукції в грошовому вираженні має й негативні властивості. У цей показник входить, крім тієї частини вартості продукту, що зроблена на даному підприємстві, також вартість сировини або напівфабрикатів, зроблених на інших підприємствах.

Якщо мати на увазі вузько галузеві карти промисловості, то на них підприємства нерідко порівнюють і за іншими показниками: за потужністю основного устаткування, добової продуктивності і т. д. Так, сумарна кількість домен свідчить про величину металургійного заводу, кількість веретен або ткацьких верстатів – про величину текстильних фабрик, число лісопильних рам характеризує лісозаводи.

Генералізація при картографуванні промисловості. Якщо на підставі крупномасштабних і середньомасштабних економічних карт складаються більш дрібні за масштабом карти, то генералізація зображення промисловості може бути здійснена різними шляхами: подальшим відбором об’єктів, скорочення розмірів значків, зменшення їхньої деталізації.

Відображення динаміки розвитку й інших даних. Динаміку розвитку промисловості можна також відобразити шляхом порівняння двох або декількох карт, складених значками в однаковому масштабі на різні моменти часу, і такий метод відображення динаміки порівняно кращий. При цьому треба враховувати, що врізки такого роду даються в більш дрібному масштабі, ніж основна карта, і цим порушується зорове враження про співвідношення і концентрації значків на основній карті на врізці, якщо масштаб значків відповідно не змінений.

Картографування корисних копалин. На економічних картах родовища корисних копалин повинні показуватися з характеристикою їхнього господарського значення, а також з врахуванням їхніх запасів, якості і ступеня експлуатації.

Корисні копалини картографують або за окремими родовищами, або за їхніми групами, або по цілих районах, якими є, наприклад, вугільні басейни. Вибір одиниці картографування залежить від цільового призначення карти, її масштабу і характеру використаних матеріалів, особливо ж від характеру поширення даного виду корисних копалин.

Розміщення корисних копалин, у залежності від розмірів горизонтальної протяжності родовищ, може бути показано або значковими способами, або ареалами. Окремі родовища як правило показуються значками, а їхні групи або басейни – способами ареалів.

Якісні відмінності по видах корисних копалин відображаються різним кольором і малюнком значків або ареалів (або лінії, що їх оконтурює). При цьому треба дотримуватися визначеної системи, що, на жаль, не завжди можна виявити на виданих картах. Як і в інших випадках, кольором краще передавати найголовніші відмінності об’єктів, а формою – відмінності другого порядку. Таким чином, велика група корисних копалин (наприклад, усі паливні) буде об’єднана одним загальним кольором, а всередині малюнок штрихування ареалу або форма значка зазначить більш конкретно вид корисних копалин (наприклад, нафта, газ, антрацит, кам’яне вугілля, буре вугілля, торф, паливні сланці).

Картографування гідроресурсів. Гідроенергоресурси відображаються на картах по-різному: а) у залежності від витрат води (кубометрів в секунду) вздовж рік проводиться одна або декілька рівнобіжних ліній різної товщини і різного кольору; б) в визначених місцях на кожній річці викреслюються масштабні значки, розміри яких відповідають потенційній потужності гідроелектростанції, яку можна було б побудувати в цих пунктах; в) значками різного розміру, що ставляться на місцях майбутніх гідростанцій, але розміри значків відповідають можливому виробітку електроенергії на кожній із цих станцій.

Карти сільського господарства

Типи сільськогосподарських карт. Сільськогосподарськими називають карти, основним змістом яких є сільськогосподарське виробництво.

Сільське господарство – одна з основних сфер матеріального виробництва – розділяється на дві значні галузі: рослинництво і тваринництво. Будучи по своїй структурі складним, сільське господарство включає велике число різноманітних галузей. В свою чергу, деякі з них розділяються на ряд галузей другого порядку.

Загальносільськогосподарські:

1. оглядові;
2. типів, розміщення і спеціалізації сільського господарства;
3. сільськогосподарських підприємств.

2. Галузеві:

1. головних галузей сільського господарства;
2. додаткових галузей;
3. підсобних галузей.

3. Агрономії і землекористування:

1. агрономії;
2. землекористування і меліорації;
3. механізації й електрифікації сільського господарства;
4. економічних показників сільського господарства.

До третьої групи віднесені карти агрономії і землекористування.

До першого підрозділу третьої групи – агробіологічні, агрохімічні, агрогрунтові, агрокліматичні, агротехнічні, зоотехнічні карти. Другий підрозділ – карти землекористування і меліорації, як-от: землекористування, інвентаризації сільськогосподарських земель і оцінки (бонітування) ґрунтів, міжгосподарського і внутрішньогосподарського землевпорядження, сільськогосподарської меліорації (зрошування, осушування, агромеліорація). Далі йдуть карти механізації електрифікації сільського господарства. Нарешті, карти економічних показників, що містять дані про стан основних засобів виробництва, продуктивність праці і фінансову