Тематичне картографування

Упродовж 1940-1941 років цією ж фабрикою видається друга серія адміністративних карт областей у масштабах 1: 400 000 і 1: 500 000 (всього видано 11 карт). Цим продовжується пошук відображення елементів змісту адміністративної карти: удосконалюють умовні позначення, уніфікують шрифти назв населених пунктів, упорядковують використання проекцій, на суміжній території показують районні межі, вздовж районних меж наносять кольоровий кант тощо. Після входження 17 вересня 1939 р. до складу УРСР західноукраїнських земель у рамках цієї серії видано адміністративні карти Волинської, Дрогобицької, Львівської, Станіславської та Тернопільської областей.

Західноукраїнські землі в міжвоєнний період входили до складу Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини, і, відповідно, питаннями їх картографічного забезпечення займалися картографо-геодезичні служби та картографічні видавництва цих держав. Завдяки картографічним фондам Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника найповніше цей період у нашому дослідженні опрацьовано для західноукраїнських земель, що входили до складу Польщі.

Адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських земель відображено на політико-адміністративних картах Польщі та адміністративних картах окремих воєводств, які регулярно видавало у Львові видавництво “Książnica-Atlas”. З функціонуванням видавництва тісно пов’язана діяльність видатного польського картографа Евґеніуша Ромера, який часто був автором карт.

У період Великої Вітчизняної війни СРСР у 1941-1945 р. р. державна картографо-геодезична служба забезпечувала насамперед потреби збройних сил у картографічній інформації для ведення бойових дій та, зрештою, в умовах окупації всієї території України німецько-фашистськими військами й відпала необхідність видання адміністративних карт. За короткий період окупації відомо лише декілька німецьких видань політико-адміністративних і адміністративних карт, у тому числі дистрикту Галичина у масштабі 1: 300 000.

У післявоєнний період створенням політико-адміністративних та адміністративних карт займаються виключно картографічні підрозділи державної картографо-геодезичної служби – ГУГК СРСР. Оскільки єдина на території України Харківська картографічна фабрика у роки війни була повністю знищена, то перші післявоєнні політико-адміністративні карти України та адміністративні карти її областей готували Науково-редакційна картоукладальна частина (НРКЧ) у Москві та Мінська картографічна фабрика. Після створення у 1944 р. Київської картографічної фабрики (пізніше Фабрика № 1 ГУГК СРСР, Науково-редакційне картоукладальне підприємство ГУГК СРСР, тепер – ДНВП “Картографія”) політико-адміністративні та адміністративні карти починають готувати в Україні. У 1949 р. Київська картографічна фабрика укладає на топографічній основі у рівнокутній поперечно-циліндричній проекції перші три обласні адміністративні карти масштабу 1: 300 000 з докладною топографічною основою (Запорізька, Миколаївська та Херсонська області). Інші обласні карти на територію України створювали в той час вищезгадані картографічні підприємства Москви та Мінська. Адміністративні карти областей України масштабу 1: 300 000 у 1945-1953 p. p. видавали українською мовою.

З середини 1950-х років обласні адміністративні карти починають створювати у масштабі 1: 600 000 із більш узагальненим зображенням елементів загальногеографічного й тематичного змісту, але на точній топографічній основі. Карти деяких областей випускали у масштабах 1: 400 000 і 1: 500 000. Наприкінці 1950-х років було видано адміністративні карти окремих економічних адміністративних районів України масштабу 1: 700 000. З того часу карти виходили лише російською мовою. Тоді ж було започатковано видання бланкових адміністративних карт. У 1962-1964 p. p. було видано низку карт областей України масштабу 1: 300 000.

Вирішальний вплив на розвиток тематичного картографування, у тому числі й адміністративно-територіального устрою, з середини 1960-х років мало посилення режимних вимог. З 1966 р. адміністративні карти областей стали укладати у масштабі 1: 600 000 на базі спотвореної карти-основи “Союз Советских Социалистических Республик” масштабу 1: 2 500 000 видання 1964 р. У деяких випадках на одній карті розміщували дві, три чи навіть чотири області. Тому карти стали менш змістовними і більш схематичними.

Умовні знаки для зображення елементів змісту, шрифти, кольорове і позарамкове оформлення адміністративних карт були уніфіковані та стандартизовані на більше ніж 20 років. Створення адміністративних карт було строго регламентоване відповідними інструкціями. Фонове розфарбування давали за адміністративними районами. Також було відпрацьовано механізм актуалізації змісту карт, що дало змогу регулярно їх перевидавати. За своїм достовірним змістом тематичного навантаження адміністративні карти фактично були офіційним виданням.

Починаючи з 1974 р. основним масштабом для обласних карт стає масштаб 1: 400 000, оскільки масштаб 1: 600 000 був надто дрібним. Тепер обов'язковим стало використання як основного картографічного матеріалу нової спотвореної карти-основи СРСР масштабу 1: 2 500 000 видання 1976 р. Географічну основу адміністративних карт відтепер створюють на картографічному виробництві шляхом фотомеханічного збільшення карти-основи у 6, 25 рази і окомірного (!) доукладання необхідних елементів, відсутніх на цьому основному картографічному матеріалі. За змістом, оформленням, способами картографічного відображення адміністративні карти масштабу 1: 400 000 фактично не відрізнялись від попередніх видань масштабу 1: 600 000. Новим можна назвати виділення лінійним умовним знаком меж територій, що підпорядковані міським радам міст обласного значення. На адміністративних картах розпочали також відображати межі державних заповідників і природних національних парків, відновили показ елементів рельєфу (підписи орографічних назв і відміток висоти) тощо.

В умовах тотального засекречення топографічних карт, адміністративні карти Були найпоширенішими масовими картографічними творами, тільки з їх допомогою пересічний читач мав можливість