Тематичне картографування

Картодіаграма. Це спосіб зображення сумарної величини якого-небудь явища в кожній окремій одиниці територіального поділу за допомогою діаграмних фігур, які виражають цю величину і поміщені всередині кожної такої одиниці. Спосіб картодіаграм, як правило, використовується на картах, складених за статистичними даними, що відносяться до територіальних одиниць поділу (країн, республік, областей, районів, районів в містах, тощо).

Картограма. Це спосіб зображення на карті середньої інтенсивності якого-небудь явища в кожній одиниці територіального поділу за допомогою одного з площових графічних засобів, наприклад, фонової закраски або штриховки. Спосіб картограм, як і спосіб картодіаграм використовується на картах, складених за статистичними даними на ту чи іншу територію (країну, область, район).

Як правило, для відображення якого-небудь явища на картах використовують поєднання різних вище перелічених способів.

В залежності від характеру та тематичного змісту карти можуть використовуватись наступні способи картографічного зображення (Таблиця 1).

Картодіаграми та локалізовані діаграмиСпосіб відображення певного явища за допомогою діаграм, які розміщені всередині одиниць адміністративного поділу, або локалізованих до певних точок, пунктів або територій. 

•  Кругові структурні діаграми
•  Половинні кругові структурні діаграми
•  Квадратні структурні діаграми
•  Квадратні 100% діаграми
•  Двосторонні горизонтальні стовпчикові діаграми
• Графіки
• Стовпчикові діаграми 
•  Локалізовані діаграми

 

Політичні карти – карти, що дають територіально-політичну характеристику світу, материків або крупних географічних регіонів. Політичні карти діляться на загальні (оглядові) і спеціальні. Загальні політичні карти передають політичний поділ території (розміщення держав і займану ними площу), найважливіші політичні і стратегічні центри, комунікації міжнародного і великого внутрідержавного значення. Спеціальні політичні карти висвітлюють окремі політичні проблеми і політичні події. Найбільш поширені загальні політичні карти; в Україні систематично видаються: політичні карти світу масштабів 1: 15 000 000, 1: 30000000 і 1: 50 000 000: політичні карти материків і груп держав масштабів 1: 5 000 000 – 1: 12 500 000; світові політичні атласи (кишеньковий атлас, малий атлас з покажчиком географічних назв, атлас книжкового формату з покажчиком географічних назв).

Політико-адміністративна карта – географічна карта, що відображає політичний розподіл або політико-адміністративний устрій території. Основними елементами змісту політико-адміністративних карт є: держави, політичні і адміністративні кордони, столиці, адміністративні центри, населені пункти, шляхи сполучення.

Політико-адміністративні карти передають політичний і адміністративний поділ території (розміщення територіальних політичних і адміністративних одиниць), державний устрій і форми державного правління, політичні, стратегічні і адміністративні центри, комунікації міжнародного, державного і місцевого значення. Політико-адміністративні карти використовуються для довідкових, організаційно-господарських, учбових цілей і як основа для складання карт іншої тематики. Наприклад, у колишньому СРСР систематично видавалися політико-адміністративні карти країни (масштабів 1: 4 000 000, 1: 5 000 000 і 1: 8 000 000), політико-адміністративні і адміністративні карти союзних республік, АССР, країв і областей (масштабів від 1: 600 000 до 1: 2 500 000).

Адміністративно-територіальний поділ – це поділ території держави на певні частини з метою організації управління на місцях. Управління здійснюється органами державної влади, які створюються в адміністративно-територіальних одиницях усіх рівнів – селах і селищах, районах, містах, областях.

Адміністративно-територіальний поділ формується на загальноукраїнському рівні з урахуванням економічних, соціальних, історичних та національних особливостей розвитку конкретних територій, специфіки розселення.

Адміністративно-територіальний поділ України. Адміністративно-територіальний устрій України змінювався впродовж історичного розвитку залежно від завдань і функцій держав, до складу яких входила її територія. Зміни в системах адміністративних одиниць здійснюються з метою покращання організації державного механізму на місцях. Тільки протягом минулого століття відбулося кілька змін адміністративно-територіального устрою України.

На карті адміністративно-територіальний поділ подано сучасні державні кордони, межі АР Крим, адміністративних областей і районів, тобто всіх одиниць адміністративного поділу, за якими можна визначити їх географічне положення. У складі держави – 1 автономна республіка (АР Крим), 24 адміністративні області, 490 районів, 458 міст, у тому числі 177 республіканського та обласного підпорядкування, а також Київ і Севастополь – міста, що мають спеціальний статус.

У 26 містах є поділ на райони, усього районів у цих містах – 114 (зокрема в Києві замість 14 тепер 10 районів) ; селищ міського типу – 886; сільських населених пунктів – 28504.

Положення одиниць регіонального рівня можна визначити найпростіше за фоновим забарвленням їх територій, а назви – за назвами обласних центрів (окрім підписаних на карті Закарпатської і Волинської областей та Автономної Республіки Крим). Центри регіонів виділено спеціальними пунсонами. За назвами районних центрів (пунсон з крапкою всередині) можна визначити назви самих адміністративних районів. Селища міського типу від сіл відрізняються шрифтом їх назв, хоча і мають однакові із селами пунсони.

Упродовж 1918-1920 років спеціальних політико-адміністративних і адміністративних карт території України з огляду на історичні обставини не видавали. Поодинокі видання тематичних карт інформації про адміністративно-територіальний устрій території, як правило, не містили. Ухвалений 6 березня 1918 р. в Українській Народній Республіці “Закон про поділ України на землі”, що передбачав введення нового адміністративного устрою шляхом ліквідації попереднього губернсько-повітового поділу й впровадження поділу на землі, в силу історичних подій не було реалізовано.