Тематичне картографування

Тематичні карти, як і загальногеографічні, найбільш часто класифікують за змістом, за призначенням, за масштабом, за територіальним охопленням.

За змістом тематичні карти ділять на такі два класи: карти природних явищ (фізико-географічні) і карти соціальних явищ (соціально-економічні), а далі в кожному класі карти розподіляють на окремі групи, підгрупи.

Наведемо класифікаційні схеми обох цих класів карт.

Карти природних явищ:

• Загальні фізико-географічні:
• ландшафтні;
• природного районування;
• охорони природи та ін.
• Геологічні:
• стратиграфічні (корінних порід) ;
• четвертинних відкладень;
• тектонічні та неотектонічні;
• літологічні;
• гідрогеологічні;
• корисних копалин;
• сейсмічні і вулканічні;
• інженерно-геологічні та інші.

Геофізичні:

• фізичних полів Землі (гравіметричні) ;
• магнітні та інші.
• Геохімічні:
• розподілу та міграції хімічних елементів.
• Рельєфу земної поверхні:
• гіпсометричні і батиметричні;
• морфологічні і морфометричні;
• геоморфологічні;
• інженерно-геоморфологічні.
• Метеорологічні і кліматичні.
• Океанографічні.
• Гідрологічні.
• Ґрунтові.
• Ботанічні.
• Зоогеографічні.

Карти соціальних явищ:

Економічні:

• галузеві (аналітичні) ;
• загальноекономічні.

Промисловості:

• галузеві: 
• електроенергетики, 
• важкої промисловості,
• харчової 
• легкої промисловості;
• загальнопромислові;
• промислового районування.

Будівництва:

• капітального будівництва;
• родовищ будівельної сировини;
• видобутку і виробництва окремих видів будматеріалів.
• Територіальних будівельних комплексів.

Сільського господарства:

• землеробства;
• тваринництва;
• комплексні;
• еколого-сільськогосподарські;
• земельних ресурсів.

Лісового господарства:

• лісовпорядкування;
• лісовідновлення;
• охорони лісів від пожеж.
• лісопромислових комплексів.
• мисливсько-промислового господарства.
• рибальства.

Транспорту:

• загальні;
• галузеві: автомобільного, залізничного, повітряного, морського, річкового, трубопровідного транспорту.

Економічних зв'язків.

Шляхів сполучення.

 

Однак буває й так, коли за змістом тематичну карту одночасно зараховують до двох класів або груп. Так, наприклад, за класифікаційною схемою медико-географічні карти визначаються як картами природних, так і суспільних явищ.

Способи картографічного зображення

Спосіб значків. Значки (позамасштабні умовні знаки) вказують місце розташування об’єктів, які не виражаються в масштабі карти або займають меншу площу, ніж умовний знак. На топографічних картах до таких об’єктів відносяться, зокрема, місцеві предмети: покажчики доріг, радіощогли, що стоять окремо, дерева, що мають значення орієнтирів, і т. п. або місця видобутку корисних копалин, тощо.

У значках використовують три елементи – форму знака, його розмір і колір. З формою і кольором значка часто пов’язують якісні відмінності об’єктів, із розміром – кількісні. За своєю формою значки можуть бути геометричними, буквовими і наочними.

До геометричних значків відносять найпростіші геометричні фігури – коло, квадрат, трикутник, прямокутник, ромб, сектор і т. п.

Буквові значки – це одна або дві початкові букви назви, що відображає явище. Наприклад, „Н” і „В” – для нафтових і вугільних родовищ. Застосування буквових значків обмежене, тому що вони подеколи перевантажують карту, не вказують точного місця розташування об’єктів, непропорційні за розміром, особливо букви різноманітної ширини і щільності малюнка (наприклад, родовище корисних копалин) серед інших (наприклад, промислових пунктів), що зображуються геометричними значками.

Наочні значки нагадують своїм малюнком форму об’єкта, який зображується, наприклад, силуетом літака позначають аеродром; кубиком, що символізує кристалик солі, – родовище повареної солі і т. п. Іноді в якості наглядних значків використовують натуралістичні малюнки: трактор – для показу тракторного заводу; чобіт – для позначення взуттєвої фабрики і т. п.

При розробці шкал враховуються також якісні розходження.

Ступенева шкала не так визначена, як безперервна, але легше сприймається і дозволяє при роботі над картою обійтися без циркуля або лінійки і без арифметичних підрахунків.

Спосіб лінійних знаків. Лінійні знаки застосовуються, як правило, для зображення різноманітних лінійних об’єктів, зокрема, об’єктів, які не мають певної ширини (межі політико-адміністративного поділу територій, межі замерзань, лінії водоподілів, тектонічних розломів і т. п.), об’єктів лінійної протяжності, ширина яких не відображується в масштабі карти (ріки, дороги, лінії електропередач, нафто- і газопроводи), а також ліній протяжності витягнутих об’єктів (хребтів на орографічних схемах, антикліналей на тектонічних картах і т. п.). Для показу різних якісних і кількісних характеристик використовують рисунок, колір і структуру лінійних знаків, а деколи і їх ширину.

Спосіб ізоліній. Ізолініями (від грецького „ізос”, що означає рівний, однаковий) називають криві, які проходять на карті по точках з однаковими значеннями кількісного показника, що характеризує те чи інше явище картографування. Використовується для зображення на картах неперервних явищ земної поверхні, її геомагнітних властивостей та характеристик земної атмосфери. Класичний приклад ізоліній – горизонталі, або ізогіпси, тобто лінії, що з’єднують на земній поверхні точки однакової висоти. Ізолінії широко використовуються для характеристики величини (або інтенсивності) явищ, що змінюються поступово в просторі, зокрема, таких як глибина акваторій (ізобати), температура повітря (ізотерми), атмосферний тиск (ізобари), кількість атмосферних опадів за певний період часу (ізогієти), магнітне схилення (ізокліни), величина солонуватості води (ізогали), величина вмісту кисню у водоймах (ізоксигени), час настання якогось геофізичного чи астрономічного явища (ізохрони), час настання якогось фенологічного явища, наприклад, цвітіння будь-яких рослин чи дерев (ізофени) тощо.

При використанні ізоліній характеристика явищ досягається не окремо взятими ізолініями, а їхньою сукупністю, при цьому важливим є вибір інтервалу між ізолініями та узгодження показу на одній карті різних ізоліній. Тут важливим є колір ізоліній та їх товщина.

Оформлення ізоліній аналогічне оформленню горизонталей. У розривах і на кінцях ізоліній підписують відповідні числові значення. Часто для більш наочного показу якогось явища на карті проміжки між ізолініями зафарбовують різноманітними кольорами або