Тематичне картографування

Допоміжне оснащення. Із самої назви цього елементу видно, що мова тут йде про все те, що допомагає читачеві не тільки якнайкраще ознайомитися зі змістом карти, але й допомагає використати карту при розв’язанні відповідно до тематики певних практичних задач, для чого на карті подають відповідні графіки, номограми, тощо. Можуть бути розміщенні на карті різноманітного роду схеми, як наприклад, схеми вивчення з допомогою карти того або іншого явища, схеми використання карт матеріалів при складанні карти, тощо. Подаються тут також, так звані, довідкові дані: прізвища автора (авторів) карти та її складачів, редактора чи відповідального редактора (редакторів), технічного редактора, назва видавництва або фабрики друку карти, місце і рік видання, тощо.

Додаткові дані. До додаткових даних належать: додаткові карти, як от карти врізки, що розташовані на вільних місцях всередині рамки основної карти, профілі, діаграми, блок-діаграми, текстові і цифрові дані, що тематично пов’язані зі змістом карти, фотографії, рисунки тощо. Додаткові дані доповнюють, пояснюють основний зміст карти, а тим самим збагачують саму карту.

Серед різних видів картографічних творів найчастіше застосовуються географічні карти, тобто карти, на яких зображена поверхня нашої планети – Земля.

Відповідно до прийнятої класифікації географічні карти за змістом діляться на дві групи: загальногеографічні і тематичні.

Майже до середини першої половини 20-го сторіччя здебільшого складались і видавались загальногеографічні карти, тобто, карти, на яких показана сукупність основних характеристик зображуваної на них поверхні всієї Землі, або певної її частини. За такі основні характеристики земної поверхні прийнято вважати: гідрографію, включаючи і акваторії морів і океанів, рельєф, рослинний покрив і ґрунти, населені пункти, шляхи сполучення, межі (границі) відповідних територіальних одиниць. Основний принцип зображення всіх цих елементів на таких картах є такий, що будь-який з цих елементів не може зобразитись за рахунок іншого елемента, а це означає, що в міру можливості кожен з цих елементів має однакове право бути зображеним на цих картах бо всі елементи їх змісту за своєю значимістю однакові. Хорошим прикладом загальногеографічних карт є топографічні карти.

У XIX столітті з’явились, а в XX остаточно закріпились карти, основний зміст яких у кожному окремому випадку присвячений розкриттю певної якоїсь конкретної теми. Такі карти спочатку називалися спеціальними, пізніше тематичними. ДСТУ 2757-94 так формулює визначення тематичної карти: це карта, основним змістом якої є зображення елементів, що розкривають певну конкретну тему. На тематичній карті відповідними способами і найбільш виразно зображуються основний об’єкт (об’єкти) або явище (явища), продиктовані конкретною темою, їм надається перевага над деякими іншими елементами загальногеографічної карти, які здебільшого в генералізованому виді можуть відображатись на цих картах (деколи їх і зовсім немає на них). Отже, на тематичних картах елементи загальногеографічної карти (наприклад: шляхи сполучення, населені пункти і тому подібне), якщо вони є, показуються на другому плані і не так яскраво; ці елементи на цих картах відіграють уже другорядну роль і служать лише засобом кращого розкриття конкретної теми.

Необхідність виготовлення тематичних карт у широкому їх асортименті була продиктована потребою науки, техніки, виробництва, бурхливий розвиток яких властивий у XX столітті, і особливо у другій половині. Можна сміло констатувати той факт, що тематичні карти, в тому числі тематичні і комплексні атласи, зайняли тепер домінуюче положення в загальному асортименті картографічної продукції. Як стверджують статистичні дані, картографічні твори загальногеографічного спрямування становлять тепер не більше п’ятої частини цього асортименту – решту становлять твори тематичного характеру. Разом з тим, збільшується як тематична різновидність таких карт і атласів, так і сфера їх застосування. Це і стало основною причиною появи в картографії окремої її складової частини – тематичної картографії. Основне завдання тематичної картографії зводиться до висвітлення і розв’язку питань, що стосуються всього комплексу робіт по виготовленню картографічних творів тематичного змісту.

Так як загальногеографічні карти за поданою на ній інформацією відрізняються від тематичних карт, так і задачі тематичного картографування значною мірою відрізняються від задач загальногеографічного картографування. І якщо принципи загальногеографічного картографування на сьогоднішній час практично відпрацьовані, то виготовлення будь-якої нової тематичної карти вимагає від її укладача, як і від картографа, який здебільшого і є укладачем, розв’язання своєрідних, часто не легких і до того ж ще й різноманітних задач, пов’язаних з тематикою карти.

В даному конспекті ми коротко зупинимось на загальних положеннях тематичного картографування, на питанні класифікації тематичних карт, нагадаємо способи зображення на картах їх тематичного змісту і розглянемо особливості складання низки основних тематичних карт.

Є багато тематичних карт, і до того ж всі вони за своїм змістом різноманітні. Щоб зручніше було користуватись такими картами, їх класифікують, тобто, розподіляють на окремі групи за певними ознаками. Прийняті ознаки для класифікації чисто умовні, але важливо, щоб та класифікація була належним чином обґрунтована і забезпечувала послідовність переходу від загального поняття до