Тематичне картографування

На геоморфологічних картах зображується рельєф земної поверхні і морського дна, де більша увага надається зображенню типів рельєфу і його морфологічних характеристик, зокрема таких як:

• розчленування рельєфу;
• співвідношення між абсолютними і відносними відмітками;
• карти при різних кутах нахилу.

При створенні геоморфологічних карт виникають певні труднощі:

немає типізації форм рельєфу по групах:

• гористий (ерозійно-тектонічний) ;
• структурний (пластовий рельєф) ;
• скульптурний (денітаційні процеси) ;
• акумулятивний (дія льодовиків) ;

Геоморфологічні карти складають як польовим так і камеральним способом.

Карти, що дають в сукупності всебічну картографічну характеристику геологічної будівлі території: віку, складу, умов залягання гірських порід, структур і напрямків земної кори, а також корисних копалин. Всі види геологічних карт утворюються шляхом зйомки. Вони дають можливість з’ясувати закономірності поширення корисних копалин, а також необхідних при різноманітних інженерних вишукуваннях, проектуванні різноманітних споруджень і т. д.

Основне отримання цих карт складають контури виходів на земну поверхню різноманітних за віком корінних (дочетвертинних) порід. Доповненням до цих карт служать карти літолого-петрографічні, на яких виділяють породи, різноманітні по речовинному складу. Всі геолого-стратиграфічні карти крупних і середніх масштабів одночасно передають також літологію порід і, отже, є картами літолого-стратиграфічними.

Самостійну групу геологічних карт утворюють структурні і тектонічні карти, що відображають глибину будівлі земної кори і закономірності тектонічних напрямків.

Гідрогеологічні карти, тобто карти підземних вод, також як правило відносяться до геологічних, але по самому об’єкту зображення ці карти відносять ближче до гідрологічних.

У тих або інших практичних цілях складаються різноманітного роду прикладні геологічні карти. До таких варто віднести карти корисних копалин, що відображають розміщення родовищ різноманітних копалень, із вказівкою запасів і інших показників, на фоні визначених комплексів гірських порід і геологічних структур. Особливим є їх різновид – карти прогнозу (карти прогнозу вугленосності, нафтоносності, рудоносності і т. п.).

Геологічні карти дають можливість показати:

• склад земної поверхні;
• умови залягання порід;
• карти корисних копалин;
• тектонічні рухи.

Деякі геологічні карти називають:

літографічними картами (осадові породи) :

• карти четвертинних відкладень;
• тектонічні карти;
• палеогеографічні карти;

прикладні геологічні карти:

• карти корисних копалин;
• прогнозувальні геологічні карти – карти за допомогою яких можна прогнозувати залягання тих чи інших корисних копалин.

Літолого-стратиграфічні карти, їхнє отримання й особливості впорядкування. Літолого-стратиграфічні карти корінних порід, які як правило називають просто геологічними картами і є основним видом геологічних карт, створюються в результаті польової зйомки. Геологічні зйомки в Україні ведуться в різних масштабах, від самих крупних до 1: 1 000 000 включно. Геологічна зйомка відрізняється від топографічної тим, що геолог не має можливості простежити безпосередньо на місцевості всі межі виходів на земну поверхню різноманітних порід, схованих під наносами, ґрунтом і рослинним покривом.

В основі отримання власне геологічної карти лежить класифікація товщ літосфери по їхньому віку, тобто стратиграфічна шкала, що відбиває послідовність нашарування осадової товщі земної кори.

Вивержені гірські породи зображуються на геологічних картах найбільш яскравими фарбами: кислі інтрузиви – яскраво-червоні, основні – рясний маслиново-зелений, ультра основні – темно-фіолетовий, лужні – яскраво-жовтогарячі. Молоді (кайнозойські) ефрузиви відображаються оранжево-червоним кольором (кислі) або темно-зеленим (основні). Індексами вивержених порід служать букви грецького алфавіту. Вік вивержених порід позначається відповідним віковим індексом.

На геологічних картах, як правило, позначаються лінії розламів (червоними лініями), іноді також осі синкліналей й антикліналей і інші структурні лінії. Багато карт доповнюються геологічними розтинами (профілями), що поміщаються на полях.

Масштаб – найважливіший безпосередній чинник генералізації карти. Треба, проте, зауважити, що питання генералізації геологічних карт теоретично ще недостатньо розроблені.

Літологічна характеристика відкладень відображена за допомогою штрихування. Різноманітним штрихуванням показані піски, супіски, суглинки і глини, валунні суглинки, лес і т. д.

Найбільш крупними підрозділами є групи:

• архейська ера;
• протерозойська ера;
• палеозойська ера;
• мезозойська ера;
• кайнозойська ера;

Групи діляться на системи (періоди), системи на відділи.

Час, який відноситься до певної групи, якийсь початок і кінець – називається епохою (кайнозойська, мезозойська).

Дрібнішими підрозділами є: яруси, зони (горизонти і лони), серії, світи (арії, свити – місцеві підрозділи).

Кольори відносяться до систем. Кольори присвоєно таким системам:

• четвертинний період – Q – блідо-коричневий;
• неогеновий – N – жовтий;
• палеогеновий – P – оранжевий;
• крейдяний – К – зелений;
• юрський – J – синій;
• тріасовий – Т – фіолетовий;

Масштаби:

• оглядовий 1: 1000000 – дрібніше;
• дрібномасштабний 1: 500000 – 1: 1000000;
• середньомасштабний 1: 100000 – 1: 200000;
• крупномасштабний крупніше – 1: 100000.

У групі тектонічних карт різняться карти структур і власне тектонічні. Структурні карти дають зображення форми тих або інших структур земної кори за допомогою ізоліній – стратоізогіпс, що малюють рельєф якогось характерного шару або поверхні невідповідності між двома різними за складом і віком площами.

Тектонічні карти, що відображають історію тектонічних напрямків, склад і будову земної кори, складаються як правило в більш дрібних масштабах, ніж структурні карти. В