Тематичне картографування

Наприклад: при підстановці масштабності 50 чоловік для міста, де 170 тисяч чол. населення, позначаємо міста не кругами 58, 4 мм у діаметрі, а кругом діаметром тільки 15, 0 мм.

Значковий спосіб зображення розміщення населення більш прийнятний при складанні спеціальних тематичних карт великих і середніх масштабів, що припускають позначення усіх або майже всіх населених пунктів. Якщо їхня густота не дозволяє позначити всі пункти з їхніми назвами, то дрібні пункти можна позначати значками і без назв.

При упорядкуванні більш дрібних по масштабу карт усі пункти, у яких менше визначеної кількості населення, можна відзначати на карті однаковими дрібними немасштабними значками, а інші пункти показувати значками різного розміру, пропорційно числу жителів. При генералізації зовсім дрібні поселення іноді випадає і зовсім відкидати. Інший напрямок генералізації – сполучення масштабних значків міст і інших значних пунктів зображення населення точковим способом або картограмою.

Ще один спосіб, придатний для крупномасштабних карт, – зображення в контурах населених пунктів щільності населення. У залежності від висоти цього показника, загальний контур населеного пункту зафарбовують із визначеною інтенсивністю, відповідно до прийнятої шкали.

При точковому способі кожна точка означає не один конкретний населений пункт, а графічно відображає на дрібномасштабній карті визначене число людей, що у дійсності мешкають, можливо, у декількох різних селищах, віддалених одне від одного. І навпаки, значний населений пункт на точковій карті якби роздрібнюється, оскільки зображується декількома розрізненими точками.

Точковий спосіб більш придатний для районів із різкими коливаннями населення, наприклад для районів із сильно пересіченим рельєфом, де населення зосереджене по долинах рік і майже відсутнє у горах, для малообжитих тайгових просторів, де люди тісняться до рік, а лісові межиріччя майже безлюдні. І навпаки, для областей, заселених більш-менш рівномірно, точковий спосіб не рекомендується, оскільки невеличкі розходження в густоті точок на око майже не вловлюється, і карта здається невиразною.

Відображення національного складу населення. Географічне розміщення населення можна характеризувати на карті не тільки по його чисельності, але і по складу – національному, соціальному, діалектологічному, віковому або по інших ознаках. Дуже велике значення мають карти, що характеризують розміщення і склад населення по національній ознаці.

Національний склад населення в розрізі адміністративно-територіальних поділів легко відобразити способом картодіаграми, застосовуючи хоча б стопроцентні фігури.

Міграційні потоки звичайно відображають лінійними знаками (лініями напрямків).

Карти культури

До карт культури відносяться також карта пам’ятників культури і визначних пам’яток культурно-історичного значення й інші.

Основну групу карт культури складають карти, що відображають такі явища культури, як народне утворення (просвітництво), наука, мистецтво, преса.

Серед інших карт варто зазначити карти фізкультури і спорту, охорони здоров’я.

Велику групу карт складають карти освіти – загальної і спеціальної. Карти загального утворення – початкового і середнього – найбільше підходять для характеристики народного просвітництва. На картах показується розміщення загальноосвітніх шкіл різних типів (головним чином по щаблях навчання), сполучення шкільною мережею окремих територій.

 Значковий спосіб найбільше підходить для зображення заснувань культури і населених пунктів як культурних центрів.

Значки заснувань культури локалізуються по їхньому дійсному місцезнаходженню, частіше усього ставляться поруч або на місці пунсона населеного пункту. Якщо в останньому є декілька заснувань, то значки групуються біля одного центрального. Такі групи значків добре виділяють самі культурні центри (чого не можна сказати про розставляння значків у ряди під назвами населених пунктів). В основному через виникаючу в цьому випадку географічну невідповідність (порушення локалізації, особливо помітну на картах дрібних масштабів) при характеристиці розміщення мережі заснувань, а також при зображенні населених пунктів по узагальнених показниках, переходять до використання сумарних значків, що розставляються по місцезнаходженню населених пунктів. Розмір умовного значка залежить від кількості заснувань культури або від інших показників: контингенту який навчається, випуску спеціалістів, розмірів книжкового фонду бібліотек, видавничого обсягу в даному населеному пункті друкарської продукції й ін. Такі значки виділяють серед населених пунктів найважливіші наукові центри, центри по підготовці кваліфікованих спеціалістів, центри спорту і туризму й ін. Сумарні значки можуть бути структурними, головним чином при зображенні мережі однотипних заснувань і однорідних показників.

Масовий характер ряду заснувань культури не дозволяє використовувати переваги значкового методу – передачу дійсного розміщення об’єктів – на картах усіх масштабів, особливо дрібних. Картодіаграма найбільше використовується при передачі контингентів і їхнього складу, обсягу і розмаїтості видів друкарської продукції, книжкового фонду бібліотек, мережі масових заснувань культури. Діаграмні фігурки будують, як правило, в абсолютній масштабності для наочного відображення дійсних співвідношень. Розмірами і кольором секторів фігур виражають склад і структуру показників, що зображуються.

Найбільша група карт культурного спрямування – довідкові і оглядові карти.

 

 

Представником карт рельєфу є гіпсометричні карти, тобто карти на яких зображений рельєф за допомогою ізогіпс – ліній з однаковою відміткою.

Відліковою поверхнею служить поверхня моря (квазігеоїда). Горизонталі використовуються для порівняно малих територій (топографічні карти). Ізогіпси використовуються для картографування великих територій, де враховується кривина земної поверхні.

Гіпсометричні карти складаються на великі території і у дрібних масштабах. На цих картах детально зображується рельєф