Теоретичні та практичні аспекти аналізу фінансових результатів банку та вдосконалення методик аналізу ПАТ ”Альфа – Банк”

Аналіз витрат здійснюється по тій ж схемі, що й аналіз його доходів. Витрати – це зменшення економічної вигоди в аналізованому періоді внаслідок проведення комерційним банком фінансових та господарських операцій, які зменшують активи або збільшують заборгованість[10, c. 282]. При здійсненні аналізу витрат необхідно: 

- вивчити динаміку і структуру витрат; 

- проаналізувати тенденції зростання чи зниження витрат у майбутньому; 

- визначення впливу факторів на величину витрат з метою виявлення резервів їх оптимізації. 

Аналогічно загальному аналізу доходів банку здійснюється аналіз рівня витрат за окремими операціями за період, що аналізується. У звітності банків групування витрат за окремими напрямами збігається з розглянутим вище групуванням доходів, тобто містить такі види [9, c. 248]: 

1. Процентні витрати: 

- за залученими коштами клієнтів; 

- за коштами інших банків, що містять позики і депозити; 

- за емітованими борговими цінними паперами. 

2. Комісійні витрати за послугами клієнтам та іншим банкам. 

3. Загальні адміністративні витрати – операційні витрати, пов'язані зі забезпеченням діяльності банківської установи. До них належать: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов'язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо) ; амортизація необлікових активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування) ; інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо) ; сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток, та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банком[14]. 

4. Витрати на формування резервів для покриття збитків від активних операцій – це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів. Це резерви під знецінення цінних паперів, на покриття можливих втрат від кредитних операцій з покриття збитків за сумнівною дебіторською заборгованістю, а також резервів під заборгованість за нарахованими доходами. Особливість цієї групи витрат полягає у тому, що це – негрошові витрати, а суми сформованих резервів, які відображають оцінку якості активів. 

5. Податок на прибуток – операційні витрати банку, пов'язані зі сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів[2]. 

У ході виконання аналізу витрат банку необхідно не тільки проаналізувати в динаміці абсолютні і відносні розміри витрат (у цілому і по групах витрат), але і виділити основні причини, що вплинули на їхній рівень із тим, щоб прийняти необхідні управлінські рішення, які б дозволили знизити витрати банку, що, у свою чергу, буде сприяти поліпшенню структури ресурсної бази, тобто збільшенню частки розрахункових рахунків і інших депозитних рахунків клієнтів і скороченню частки дорогих депозитних інструментів (наприклад, міжбанківських кредитів), і оптимальному скороченню непроцентних витрат. 

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб’єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідно збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг[11, c. 241]. 

Прибуток – це головний показник результативності роботи банку. Кількісний і якісний аналіз прибутковості здійснюється з метою з’ясування фінансової стійкості банку й оцінки ефективності його роботи за визначений період часу. 

Аналіз прибутковості – це складне завдання з певних причин. По-перше, кожен аспект банківських операцій впливає на його прибутковість і має братися до уваги. По-друге, правила бухгалтерського обліку щодо визначення доходів і витрат складні, тому завжди залишається місце для довільних суджень та інтерпретацій. Метою аналізу прибутку та рентабельності є виявлення основного центру прибутковості банку та факторів, які впливають на збільшення величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами[4, с. 397]. Відповідно до мети визначають такі завдання аналізу прибутку та рентабельності: 

- оцінка виконання плану прибутку; 

-аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою; 

-факторний аналіз прибутку; 

-аналіз формування та розподілу прибутку; 

-визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період; 

-аналіз показників ефективності діяльності комерційного банку[5]. 

Утворення прибутку комерційного банку є наслідком впливу різноманітних факторів. Це доходи і витрати банку, вплив яких на прибуток та його складові є очевидним і обчислюється за методом прямого рахунку на основі адитивної факторної моделі[7, c. 114]. Таким чином, маємо прямий вплив на прибуток доходів банку (тобто збільшення доходів на відповідну суму веде до збільшення прибутку на ту саму суму; зменшення доходів супроводжується зменшенням прибутку) та зворотний вплив витрат (тобто збільшення витрат призводить до зменшення прибутку і, навпаки, зменшення витрат збільшує прибуток банку). Фактори, під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами і витратами. 

 

 

Аналіз ефективності банківської діяльності залишається й досі складною проблемою як у теоретичному, так і в прикладному аспектах. Зокрема, прибутковість, яку традиційно заведено сприймати як свідчення ефективної діяльності, є лише одним з аспектів оцінювання діяльності