Теоретичні та практичні аспекти аналізу фінансових результатів банку та вдосконалення методик аналізу ПАТ ”Альфа – Банк”

У цьому зв’язку зарубіжні вчені підкреслюють, що «для аутсайдера (тобто особи, що не володіє конфіденційною інформацією, оцінка банку є складною за браком повної і точної інформації про ризики, на які наражаються банки, а саме: про відсотковий, валютний, кредитний ризик, про діловий ризик (ризик «виснаження» прибутку банку) і ризик позабалансових видів діяльності або обумовлених вимог». У зовнішньому аналізі в основному використовуються дві групи показників ризику: статистичні величини (варіація, дисперсія, коефіцієнт бета) або непрямі показники ризикованості діяльності банку – співвідношення власних і залучених коштів, залежність від міжбанківського кредитування, коефіцієнти ліквідності та платоспроможності банку та ін. Зазначимо, що статистичні прийоми вимірювання ризиків не дуже придатні для використання в Україні, насамперед за браком необхідного масиву історичної інформації (тривалість якого має становити близько 30 років) [19, c. 703-708]. Сформувати та обробити такі інформаційні масиви непросто, тому для більшості користувачів найдоступнішими і найуживанішими залишаються непрямі показники ризику. Для інсайдерів проблеми аналізу ефективності банківської діяльності пов’язані з формуванням механізмів трансфертного ціноутворення та адекватною оцінкою ефективності внутрішньобанківського обороту коштів. Отже, проблема оцінки ефективності діяльності сучасного банку залишається в центрі уваги вчених і її ще й досі остаточно не розв’язано. 

Крім розглянутої раніше методики декомпозиційного аналізу, для оцінки ефективності банківської діяльності застосовуються й інші методичні підходи: маржинальний аналіз, оцінювання ефекту масштабу банківських операцій, кореляційно-регресійний аналіз залежності фінансових результатів діяльності від обсягів активів, капіталу або окремих операцій банку. Дослідження ефективності, проведені за допомогою цих підходів різними авторами, підтверджують висновок про те, що концентрація в банківському секторі за економічних умов, що склалися в Україні, може дати небажані наслідки з погляду ефективності[7, c. 115]. Так, О. Мертенс і Дж. Урга для вивчення ефективності банківської системи України застосували методику маржинального аналізу (на прикладі статистичної вибірки з 79 банків за даними 1998 р.). Зміст цього підходу полягає в оцінюванні можливого граничного рівня певного показника (наприклад, витрат чи прибутку) за даного обсягу ресурсів комерційного банку та порівнюванні його з фактично досягнутим значенням. Наприклад, ефективність прибутку визначається як відношення фактично отриманого прибутку до його максимального (граничного) рівня, який можна було б отримати, якщо банк функціонував би якнайефективніше. Міжгруповий порівняльний аналіз ефективності банківської діяльності засвідчив, що в середньому найбільші банки є менш ефективними з погляду рівня витрат (тобто мають вищі витрати в розрахунку на одиницю активів). Разом з тим саме ця група банків є більш прибутковою, ніж малі банки. Це пояснюється монопольним становищем великих банків, що дає можливість отримувати вищі прибутки, маючи й відносно вищий рівень витрат. Однак існують і такі банки, де кореляції між цими факторами практично немає. 

У закордонній практиці, на відміну від вітчизняної, набуває поширення збалансований підхід до оцінки результатів діяльності організацій, враховуючи зацікавленість всіх сторін і базуючись на системі як фінансових, так І нефінансових показників для оцінки ступеню досягнення цілей. Це так звана збалансована система показників, розроблена вченими Д. Нортоном та Р. Капланом у 90-х роках XX ст., яка, на наш погляд, потребує додаткового дослідження з точки зору можливості використання для оцінки зовнішньої ефективності діяльності банку. 

Ще одним напрямом аналітичних досліджень є оцінювання ефекту масштабу. Результати такого аналізу засвідчили, що ефект масштабу є суттєвим для всіх банків, крім найбільших. Що ж до окремих видів банківських операцій, то найбільший ефект масштабу спостерігається стосовно кредитних операцій; стосовно інвестицій ефект масштабу неоднорідний: для великих і середніх банків він є досить суттєвим, а для малих – незначним; для міжбанківських операцій ефект масштабу практично є невідчутним[19, c. 642]. На думку вчених, це може свідчити, що використовувана нині у вітчизняних банках технологія ведення банківського бізнесу в поєднанні з чинниками навколишнього середовища дає змогу ефективно проводити процес концентрації лише стосовно малих банків. Важливо й те, що аналогічні дослідження на підставі даних про діяльність російських банків не виявили значних відмінностей між малими і великими банками стосовно ефектів масштабу. 

Основними коефіцієнтами, що використовуються у світовій практиці як оптимальні, є [19, c. 644]: 

 

Таблиця 2.3.1

Основні коефіцієнти прибутковості (ефективності) діяльності банку

 

 

Як бачимо, більшість наведених показників використовуються для аналізу діяльності банків України. Це дозволяє нам, порівнювати значення цих коефіцієнтів з їх нормативним та фактичним рівнями в країнах Європи та в США. 

Значна частина коефіцієнтів, що використовуються в світовій практиці були застосовані при аналізі фінансових результатів діяльності ПАТ’’Альфа-Банк’’. Так, було розраховано прибуток на активи (в Україні даний показник має назву «Віддача активів»), прибуток на капітал (віддача на капітал), чистий серед, чиста процентна маржа, та здійснено порівняння з рекомендованими у світі значеннями. 

 

 

За результатами проведеного аналізу фінансових результатів ПАТ’’Альфа-Банк’’ можна зробити наступні висновки: 

- в цілому загальний розмір доходів банку протягом періоду, який аналізується, зменшився. Так на 1. 01. 2010 р. цей показник становить 6, 741 млрд. грн.. а станом на 01. 07. 2012року – 2, 435 млрд. грн. Проте таку ситуацію можна пояснити відновленням обсягів