Тепловий режим зимових теплиць з позонним опаленням

Методи дослідження. Використання культурологічного підходу у вивченні взаємовідношень релігії та атеїзму вимагає інтеграції різних наукових методів, зокрема: аналітичного (визначення відповідної до предмета теоретичної основи дослідження) ; системного і структурно-функціонального аналізу (з’ясування специфічних рис, які виявляє релігійна та атеїстична свідомість у сфері духовної культури, та її світоглядних компонентів) ; історичного моделювання (визначення динаміки ціннісних відносин між релігією та атеїзмом в контексті російської культури ХІХ – першої третини ХХ ст.) ; порівняльно-історичного (вивчення тих змін, що відбуваються в цих взаємовідношеннях під час культурної революції) ; наукового прогнозування (накреслення можливих перспектив їх розвитку за сучасних умов).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше у вітчизняній культурології досліджено аксіологічні параметри історико-культурної взаємодії релігії та атеїзму в соціокультурній динаміці російського суспільства ХІХ – першої третини ХХ ст. ;

проаналізовано релігію та атеїзм як соціокультурні явища, що дало змогу вивести їх методологічне обґрунтування за межі виключно ідеологічних і соціально-політичних аргументів та показати їхню взаємодію як чинників соціокультурного процесу;

розглянуто в аспекті аксіологічних вимірів функціонування релігії та атеїзму як прояв особливих і суперечливих форм розвитку духовної культури;

висвітлено роль поняття “свобода совісті” як ціннісної категорії, що відбивала рівень духовних потреб російського суспільства у багатовекторному полі культури;

з’ясовано духовно-ціннісний зміст історико-культурних форм релігії та атеїзму, що функціонували у духовному житті російського суспільства в означений період;

визначено соціокультурне значення переосмислення в релігійній та атеїстичній думці традиційних для російської культури ціннісних домінант, генезис і сутність аксіологічної проблематики;

охарактеризовано природу тих світоглядних суперечностей, що становили основу взаємовідношень релігії та атеїзму у визначений період, і показано, що вони узагальнювали в собі аксіологічні питання, вирішення яких вимагали реалії тогочасного російського життя;

розкрито політичні, юридичні, ідеологічні причини, що спричинили загострення ціннісного протистояння релігії та атеїзму в ХІХ столітті і призвели до кардинальних змін у їх взаємовідношеннях у 20-30-ті роки ХХ ст. ;

впроваджено у науковий обіг нові архівні матеріали, які збагачують наукові уявлення про духовне життя російського суспільства ХІХ – першої третини ХХ ст. у визначених дослідженням вимірах.

Практичне значення роботи. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальшому теоретичному осмисленні релігії та атеїзму як важливих чинників духовного життя суспільства, що містять у собі його ціннісні орієнтири і дозволяють розширити коло тих питань, з якими традиційно пов’язуються визначення їх генезису та форм функціонування у соціокультурному процесі. Це надасть змогу збагатити методологічне підгрунтя у викладанні культурологічних і мистецтвознавчих дисциплін гуманітарного циклу та накреслити нові підходи до аналізу різних форм художньої культури, пов’язаних з цими явищами.

Матеріали дисертації можуть доповнити фактологічну базу курсів з історії України, філософії, релігієзнавства та лекторіїв освітянського призначення, а також слугувати для створення культурологічних спецкурсів у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та окремі аспекти дослідження дисертантом доповідались на: ІІ Всесоюзній науковій конференції “Творчество: теория и практика” (Київ, КПІ, 1991 р.) ; І Культурологічних читаннях “Культура на зламі тисячоліть” (Київ, КПІ, 1994 р.) ; ІІІ Міжнародній науковій конференції “Творчість. Культура. Гуманізм” (Київ, КПІ, 1993 р.) ; Всеукраїнській науково-методичній конференції “Виховання студентів у технічному вузі: методологічні засади, практика, перспективи” (Київ, УДУХТ, 1996 р.) ; VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість свободи як свобода творчості” (Київ, НТУ “КПІ”, 2001 р.), наукових семінарах кафедри філософських та соціальних наук КНТЕУ; наукових конференціях професорсько-викладацького складу КНТЕУ за підсумками науково-дослідницької роботи.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 11 наукових публікаціях: підрозділі колективної монографії, п’яти статтях у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, а також тезах п’яти доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (з двома підрозділами кожний), загальних висновків, списку використаних джерел (274 найменування). Загальний обсяг дисертації – 185 сторінок (164 – основної частини).

 

 

У “Вступі” обгрунтувано актуальність наукового дослідження з обраної теми та її зв’язок з науковими програмами, планами і темами; подано характеристику ступеня розроблення пов’язаних з нею питань у науковій літературі; викладено мету, завдання і методологічні принципи дослідження та основні його результати у вигляді теоретичних положень, що характеризуються науковою новизною; відображено практичне значення отриманих наукових результатів, їх апробацію, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі “Культурологічні основи дослідження релігії та атеїзму” розкриваються методологічні засади вивчення релігії та атеїзму як феноменів духовної культури.

Аналіз наукової історії цього питання, церковно-теологічних, релігійно-філософських, атеїстичних спроб розв’язання проблем духовного життя, що виникають у сфері взаємодії релігії та атеїзму, свідчить про те, що всі вони дотепер не є самодостатніми з погляду тих конструктивних результатів, яких вимагає динаміка культурного життя суспільного організму в його цілісних характеристиках.

Таку змогу надає методологічна база, що виникла завдяки розвитку науки про культуру у 80-90-ті роки ХХ ст. Завдяки наробкам сучасної культурології сталася кардинальна зміна у підходах до вивчення релігії та атеїзму, які почали розглядати як особливі форми здійснення духовного життя суспільства (В. С. Абросімов, С. Д. Безклубенко, В. А.