Тепловий режим зимових теплиць з позонним опаленням

 

У результаті дослідження теми дисертант дійшов ряду теоретичних узагальнень та висновків:

розуміння релігії та атеїзму як діалектично пов’язаних протилежних сторін єдиного процесу розвитку духовної культури передбачає методологічні засади культурологічного аналізу їх взаємовідношень, що дає змогу розглянути ці явища духовного життя як взаємодіяльні чинники соціокультурного процесу й з’ясувати гуманістичні та антигуманістичні аспекти впливу на нього релігійних і атеїстичних ідей та інституцій, розробити конструктивні принципи розв’язання аксіологічних проблем, що існують у координатах “релігія – атеїзм”;

функціонування релігійних та атеїстичних цінностей створює “силове поле” духовної культури, що відтворює прагнення людей до духовної свободи, і завдяки якому відбувається її подальший розвиток за світоглядними векторами, які містить у собі поняття “свобода совісті”;

упродовж ХІХ – на початку ХХ ст. вперше в історії російської суспільної думки взаємовідношення релігії та атеїзму почали розглядатись в аксіологічному аспекті духовного поля традицій російської культури, що вплинуло на соціокультурну динаміку цих зв’язків. Про них зайшла мова у категорії “цінність”: саме аксіологічний аспект функціонування релігії та атеїзму привернув увагу до проблеми цінностей духовної культури суспільства як у теоретичному, так і у практичному плані. Це відбилося у процесі “переоцінки цінностей”;

вивчення релігії та атеїзму у світлі аксіологічних вимірів російської культури ХІХ – початку ХХ століття показало, що факт виникнення у процесі культурно-історичного розвитку проблеми релігії та атеїзму як проблеми цінностей духовного життя знаменує початок якісно нового етапу взаємовідношень релігії та атеїзму. Це означає, що об’єктивно обидві системи цінностей визнані суспільною думкою складовими компонентами соціокультурного процесу. Однак суб’єктивно кожна із зацікавлених сторін по-різному оцінює їх роль та місце;

доведено, що посиленню аксіологічного конфлікту між релігією та атеїзмом у російській культурі ХІХ ст. сприяли кризові явища, породжені ідеологічним протистоянням між державною церквою, яка спиралась на підтримку самодержавства, і революційно налаштованою інтелігенцією, а у 20-30-ті роки ХХ ст. – антагоністичне протиріччя між гуманістичними принципами свободи совісті та антирелігійними постулатами культурної революції. Відбувались ідеологізація та деформація ціннісних відносин у сфері релігії та атеїзму: проблема інтеріоризації духовних цінностей (формування внутрішнього світу особистості) переносилась у соціально-політичну площину (формування громадянина певного типу) ;

аргументовано, що домінування ідеологічних догм і класового підходу до культури в концепції та практиці культурної революції 20-30-х років перетворило аксіологічну проблему релігії та атеїзму на проблему співвідношення класових інтересів і цінностей культури, що призвело до появи антитрадицій атеїзму, якому фактично був наданий статус своєрідної державної релігії замість релігії православної;

культурологічний аналіз духовно-ціннісних вимірів релігії та атеїзму показав, що антагоністичних суперечностей між релігійно віруючими і атеїстами у сфері ціннісних відносин немає. Існують культурологічні за своєю суттю проблеми соціокультурного розвитку, ускладнені політичними та ідеологічними впливами держави, церкви, політичних партій, громадських організацій. Сутність аксіологічного підходу до ідейного протиборства релігії та атеїзму виявляє актуальність проблеми формування духовної свободи на гуманістичних засадах;

спрогнозовано, що розв’язання проблеми духовних цінностей у сфері релігії та атеїзму складатиметься з вирішення питань свободи совісті, вільного вибору і висловлювання релігійних або атеїстичних поглядів та їх реалізації в соціокультурному житті, формуванні культури плюралізму і толерантності, об’єднання віруючих і атеїстів на основі загальнолюдських цінностей. З огляду на це доцільно, на нашу думку, впроваджувати в різних формах діалог між носіями релігійного і атеїстичного світоглядів на основі загальнолюдських цінностей; ввести у світських навчальних закладах читання культурологічного курсу “Релігія і атеїзм в духовній культурі суспільства” як одного із засобів формування культури плюралізму і толерантності, виховання громадян на принципах свободи совісті.

Проблема релігії та атеїзму в духовному житті суспільства -- це проблема формування високої світоглядної культури. З вирішенням даної проблеми пов’язаний подальший розвиток таких фундаментальних цінностей, як: свобода совісті, свобода думки і свобода слова, культурний плюралізм, толерантність, гуманізм.

Викладене вище актуалізує подальше проведення культурологічних досліджень ролі релігії та атеїзму в розвитку духовної культури.

 

 

Маслов В. В. Атеистические традиции рабочего класса (деятельность “Союза воинствующих безбожников”) // Трудовые традиции, праздники, обрядыя рабочего класса: Монография. – К. : Вища школа, 1984. – С. 266-273.

Маслов В. В. Влияние нового образа жизни на процесс секуляризации в сфере православной обрядности // Вопросы атеизма. – К. : Изд-во КГУ, 1986. – С. 105-112.

Маслов В. В. Функціонування релігійних і атеїстичних ідей як проблема цінностей духовної культури // Вісник КДТЕУ. -1998. – №3. – С. 20-32.

Маслов В. В. Культурологічний підхід до релігії та атеїзму // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. – К. : Вид. центр КДЛУ, 2000. – С. 205-213.

Маслов В. В. Релігія, атеїзм і культурна революція 20 – 30-х років // Вісник КНТЕУ. – 2001. – №2. – С. 111-121.