Територіальна організація і комплексно-пропорційний розвиток Київської господарської агломерації

Столичні функції центрального ядра формують також специфічну поясно-секторну функціонально-територіальну структуру агломерації (табл. 1). В ній, за критеріями характеру господарювання, віддаленості від центру та інтенсивності комунікацій, виділяються шість структурних поясів (історичне ядро, центральний пояс, зовнішній пояс, лісопарковий пояс, пояси агломерованих поселень першого і другого порядку, столичний регіон). Секторність територіальної структури столичної агломерації проявляється у високій скупченості агломерованих поселень та різних галузей господарства вздовж головних транспортних магістралей.

 

Табл. 1. Функціонально-територіальна структура столичної господарської агломерації

№ 

Структурні пояси Функціональні особливості

1 Історичне ядро міста Тісне поєднання і конгломерування міжнародних та загальнодержавних господарських функцій переважно управлінського і соціального характеру. Роль національного культурно-духовного, історико-туристичного, ділового і торговельного центру. 

2 Центральний пояс міста (включає центральний і серединний субпояси) Осередок тих видів людської діяльності, що були витіснені з ядра і мають вузькоспеціалізоване загальнодержавне значення: (комерційна діяльність, торгівля, вища освіта, прикладна наука, заклади туризму та масової культури). Розвиток репрезентативних та інноваційних галузей промисловості, а також виробництво товарів широкого вжитку столичного профілю. 

3 Периферійний пояс Виконує переважно сельбищні і соціально-обслуговуючі функції (масові заклади торгівлі, культури, дошкільної, середньої та додаткової освіти, фізкультури і спорту, окремі наукові установи та організації). Промислове виробництво обмежене і локалізовано у районах індустріальної забудови. 

4 Лісопарковий пояс Функції природоохоронного, санітарно-захисного, лікувально-оздоровчого та екологічного характеру

5 Пояс агломерова-них поселень першого і другого порядку В першому поясі промислове виробництво представлене складними енерго- і ресурсоємними підприємствами, що мають підвищену екологічну небезпечність, а також галузями, спрямованими на розвантаження міста. В АПК, розвиваються високоіндустріальне овочівництво та плодівництво закритого грунту, молочно-м’ясне скотарство, птахівництво. Серед галузей соціальної сфери поширені лікувально-оздоровчі, освітні та науково-інноваційні функції.

Другий пояс має переважне аграрне освоєння (високоінтенсивного багатогалузевого господарства з овочівництвом відкритого грунту, вирощенням зернових і технічних культур, розвиненим молочним і молочно-м’ясним скотарством, свинарством). Промисловий комплекс орієнтованих на обслуговування потреб міста. В соціальній сфері розвиваються рекреаційно-туристичні та природоохоронні види діяльності

6 Столичний регіон Окрема адміністративно-територіальна одиниця із чіткими межами, прямою управлінською підпорядкованістю столичному місту та тісними господарськими зв’язками

 

В основу функціонально-управлінської структури столичної господарської агломерації покладений системний підхід при якому органи влади столиці, агломерованих поселень та районних адміністративних одиниць периферійної зони будуть об’єднані між собою єдиним регіональним управлінським центром, спільною програмою соціально-економічного розвитку та взаємовигідними стратегіями управлінських цілей і рішень на основі певної фінансової і юридичної самостійності, встановленої законодавчо.

Раціональна територіальна організація столичних господарських агломерацій формується, на нашу думку, при дотриманні таких основних принципів: 1) максимальної підтримки столичних функцій агломерації; 2) спряженості функціонально-галузевої та функціонально-територіальної структур; 3) систематичного підвищення господарського потенціалу агломерації на основі перерозподілу функцій між центральними і периферійними територіями; 4) поліпшення умов життя людей; 5) єдності управління центральними і периферійними територіями агломерації.

На територіальну організацію столичної господарської агломерації впливають різні фактори: природно-географічні (природно-ресурсні, грунтово-кліматичні) та суспільно-географічні (суспільно-географічне положення, історичний фактор, демографічний, розселенський, транспортний, фактори екстремальних явищ та ін.).

Методика суспільно-географічного дослідження господарської агломерації включає наступні етапи: 1) визначення і розкриття теоретичних аспектів становлення і розвитку господарської агломерації, 2) оцінка впливу факторів територіальної організації і розвитку; 3) окреслення меж агломерації і визначення конкретної території дослідження; 4) системний аналіз функціонально-компонентної структури, 5) дослідження територіальної структури агломерації; 6) аналіз управлінської структури господарської агломерації; 7) обгрунтування перспектив розвитку столичної агломерації і розробки рекомендацій щодо оптимізації її територіальної організації. До найважливіших методів дослідження господарських агломерацій слід віднести факторний, кластерний та кореляційно-регресійний аналіз, методи гравітаційного моделювання, потенціалів, графів тощо.

У другому розділі “Фактори територіальної організації Київської господарської агломерації” подано детальну характеристику природно-географічних та суспільно-географічних чинників територіальної організації об’єкту дослідження з використанням математичних методів інтерпретації даних. Зокрема, зазначається, що найбільш впливовими факторами, згідно із результатами факторного аналізу, є показники загальної чисельності населення і демографічної ситуації, рівня розвитку транспортних комунікацій та магістралізації простору, а також стану забруднення навколишнього природного середовища. Кластерний аналіз групи факторів додатково підтвердив формування поясно-секторної структури території Київської агломерації, окресливши за їх сукупним проявом перший та другий пояси агломерованих поселень.

Розрахований потенціал суспільно-географічного макроположення Київської господарської агломерації свідчить, що вона знаходиться у безпосередній близькості від інтеграційних процесів Східноєвропейського регіону, однак виконує переважно транзитні і буферні функції. Проте нами встановлено, що за сумарною оцінкою потенціалу СГП вона займає провідне місце серед інших столиць Східної Європи та має значні перспективи розвитку. Розрахунки потенціалу мезоположення свідчать про формування зв’язуючого ефекту столиці щодо переважної більшості території центральної, південної та правобережної України. На мікроположенні, за допомогою методу графів встановлено, що Київ виступає основним центром комунікацій та розселення приміської зони.

Природно-географічні фактори сприяють розвитку столичних функцій Київської господарської агломерації, надають можливості планомірного розвитку господарства і сельбищної функції, забезпечують потреби у сировині, лісових, водних та рекреаційних ресурсах.