Територіальна організація і комплексно-пропорційний розвиток Київської господарської агломерації

За результатами гравітаційного моделювання та теорії графів, в системі опорного каркасу агломерації встановлена надмірна концентричність, перевантаження центру і гіпертрофований розвиток північно-західного та південно-західного напрямків. Серед демографічних процесів переважають тенденції природного скорочення населення, особливо на периферійних територіях. Київ та території першого поясу поселень характеризуються підвищеними показниками відтворення населення та нижчою смертністю. Райони другого поясу визначаються високими показниками скорочення населення та дитячої смертності. Екстремальні процеси і явища носять стримуючий ефект щодо сталого розвитку Київської агломерації. Найвищі показники їх поширення виявлені біля центральних районів та вздовж комунікацій. У структурі екстремальності переважають злочинність та соціальні стреси, а також екологічні проблеми

У третьому розділі “Функціональна структура та територіальна організація Київської господарської агломерації” визначено межі та проаналізовано функціональну структуру об’єкту дослідження, розроблено основні пропозиції щодо вдосконалення його територіальної організації. За функціонально-комунікаційною концепцією, Київська господарська агломерація охоплює територію м. Києва та одинадцяти низових адміністративних районів, тісно пов’язаних з ним тісними господарськими, трудовими, культурно-побутовими та рекреаційними зв’язками (Вишгородський, Іванківський, Бородянський, Макарівський, Васильківський, Фастівський, Обухівський, Бориспільський, Баришівський, Броварський, Києво-Святошинський райони).

Розглянемо детальніше функціонально-компонентну та територіальну структуру Київської господарської агломерації. В промисловому комплексі м. Києва, за розрахунками коефіцієнту спеціалізації, переважають високотехнологічні галузі харчової промисловості, машинобудування і приладобудування, побутової хімії, а в периферійній зоні – електроенергетики, харчової промисловості, машинобудування і металообробки, лісопромислового комплексу. В територіальному відношенні, слід відмітити різке збільшення концентрації підприємств та обсягів виробництва в серединному і периферійному поясах правобережжя м. Києва, а також у периферійному поясі лівобережжя. На агломерованих територіях, методом регресійного аналізу, встановлена висока концентрація промислових підприємств і обсягів виробництва в поясі поселень першого порядку та в південно-західному, південному і в північно-східному секторах. Однак, за розрахунками територіально-агломераційного потенціалу нами встановлено, що для зони найближчої доступності до столиці (15-20хв.) характерна низька промислова привабливість, яка істотно зростає переважно в зоні годинної доступності. Надалі простежується різке падіння потенціалу та поступове його зниження в зоні півторагодинної доступності. Розраховані показники галузевої рівномірності та різноманітності, а також коефіцієнти територіальної концентрації і локалізації визначають найбільш сприятливі умови для розвитку високотехнологічних інноваційних галузей промисловості у північно-західному (машинобудування, виробництво будівельних матеріалів, лісопромисловий комплекс), північно-східному (легка та харчова промисловість, машинобудування) та південно-західному секторах (приладобудування, хімічна промисловість).

Проведені дослідження приміського агропромислового комплексу Київської агломерації підтверджують дослідження кафедри економічної і соціальної географії щодо поясності і секторності його розвитку. У зоні найбільшої доступності (до 25-30 км) сформувалось вузькоспеціалізоване виробництво овочів закритого грунту, плодово-ягідних культур, квітів. Другий пояс спеціалізації (60-65 км), характеризується розвитком овочівництва відкритого грунту, картоплярства, молочного скотарства, птахівництва, зернового господарства, буряківництва. Третій пояс (70-120 км) визначається вирощенням зернових, буряківництвом, молочно-м’ясним скотарством, м’ясо-сальним свинарством.

В соціальному комплексі Київської господарської агломерації сформувались тенденції стрімкого переважання ядра над периферійною зоною. Київ характеризується всебічним розвитком галузей соціального комплексу, які мають загальнодержавне і міжнародне значення. В периферійній зоні агломерації переважають стандартизовані послуги. За розрахунками територіально-агломераційного потенціалу було встановлено, що висока привабливість розвитку соціального комплексу в галузі матеріально-побутового та науково-освітнього обслуговування характерна для поселень першого порядку і поступово спадає із віддаленням від столиці. Однак, в рекреаційно-оздоровчій сфері, високий потенціал найближчих територій різко знижується у зоні господарського розвантаження Києва і зростає лише у другому поясі поселень.

Викладені аспекти дають нам підставу окреслити основні елементи функціонально-територіальної структури Київської господарської агломерації. В територіальній структурі м. Києва сформувалось п’ять функціональних поясів (рис. 2), кожен з яких складається з певних внутріміських компактно-планувальних утворень (промислових, сельбищних, транспортно-інфраструктурних тощо) і характеризується територіальною цілісністю, наявністю профілюючих видів діяльності та певним типом господарювання. Базовою моделлю поясної структури м. Києва слугує його економіко-планувальне зонування. В основу секторності Києва покладена модель інтегрального економіко-географічного районування міста, розроблена на кафедрі економічної і соціальної географії. Її критеріями є високий рівень територіальної концентрації та інтеграції господарства і населення, типове поєднання різних видів діяльності та зв’язок із агломерованими територіями. Нами виділяється п’ять секторів територіальної структури м. Києва.

В межах периферійної зони Київської агломерації сформувалось два пояси агломерованих поселень: першого і другого порядку (рис. 3). В основу їх виділення покладено критерії функціональної зв’язаності із ядром, урбанізації, транспортної доступності. Виділено також сім секторів розвитку Київської господарської агломерації, що відповідають основним радіальним магістральним напрямкам і характеризуються спільними умовами і факторами розвитку, певною спеціалізацією, наявністю вузлової проблеми.

Для визначення основних шляхів оптимізації територіальної організації Київської господарської агломерації, було виконано порівняльне дослідження структури зайнятості Києва та інших столиць Східної Європи. Встановлено, що Київ займає провідне місце за питомою вагою зайнятих в освітній, культурній та науковій сферах. Підвищені показники чисельності працюючих характерні для промисловості будматеріалів, деревообробної і целюлозно-паперової галузей. До оптимального наближається рівень зайнятості у сферах АПК, будівництва, управління. Для Києва характерний порівняно низький рівень зайнятості у машинобудуванні, хімічній, легкій та харчовій